Володимире! Я перепрошую, що звертаюсь до вас тут, але ви, мабуть, мого комента на іншому місці не побачили :)
Зверніть увагу, будь ласка, сюди
http://maysterni.com/publication.php?id=9438

Справді, вірш змінився. Якщо раніше він був абстрактно про когось віддаленого. то тепер - про себе, про власне світовідчуття на цю хвилину. І країна, в якій хочеться потяти вени, опинилася довкола ліричної героїні.
Думаю, Варвара Черезова не дитина, і не коментарі спонукали її до цього, а відчуття світу навколо. Отак найліричніша героїня перейшла в інший вииір світу. Оце так бажання пристосуватись! Попрацювали всі присутні над внутрішнім світом героїні плідно. Самим не страшно?
Вік не бачила б цю картину! В цьому світі жити не хочеться і вижити неможливо, і собою лишитися! Стільки доброзичливості!
Варцю, а ти все одно сонечко!

Лесю, я вам щиро завидую, ви можете жити емоціями, вони вам допомагають, це як, напевно, допомога невидимих земних духів.
Бути сильною і в емоціях - дуже добре, насамперед для жінок, так?
Нам чоловікам у цьому важче. В кращому випадку ми позбуваємось видимої їх присутності? І в цьому контексті чоловіки більш неземні створіння?

Лесю, ну,до чого тут доброзичливість? Нащо все так гіперболізувати? Було прохання висказатися конкретно по тексту. Я висказала свої думки з цього приводу. Ще раз повторю: в теперішньому варіанті основним недоліком вважаю еклектичність між екзальтованими емоціями автора і предметом, про який йдеться. І час вже спитати у самого автора: чого йому хочеться - конкретної, конструктивної розмови або облизування і обмазування медом? Якщо останнє, заради Бога, але без мене, бо я не по цьому :)) А, може, нещасному автору вже взагалі нічого не хочеться? :))

Любо, то ж не до тебе було, я таки незрозуміло написала.
Цьом!

Привіт! :)) Ти одержали мої листи?

Не маю змоги перечитувати коментарі: зайшла на хвилинку. Не знаю, яким вірш був спочатку, але зараз він вражає. Ставлю шістку.

Любо, листи отримала, тепер ти перевір пошту)))
Ларо, щиро вдячна! Як матимете час прочитайте коменти - там багато цікавого...
З любов'ю, Варця))

Любо, то зовсім не пафос, бо якщо думати інакше, то одному не варто писати, а іншому не варто читати. І ще, думаю, що читач при бажанні може зрозуміти будь-кого, а от автор навіть при найбільшому таланті не зможе догодити кожному.

Мирославо, ви маєте рацію: догождати нікому не треба. Треба залишатися самим собою. І, бажано, залишатися природною. Хіба ви в житті говорите так, як тут, коли намагалися нас у чомусь переконати? Іноді подібні "красивості" лише відштовхують. Ось що я мала на увазі, кажучи про пафос.

Любо, якщо чесно, то в житті я менше говорю, ніж тут. Але якщо говорю, то так само. Річ у тому, що я спочатку вислуховую інших, а потім, якщо людині цікаві мої думки, висловлюю їх. Думаю, Варці мої думки читача під цим твором не шкодять. І я не намагалася когось переконати, а просто підтримала цей вірш.

Колеги, я хочу звернути увагу ось на що. Чи правильно нам шукати і виясняти, хто саме пише під тим чи іншим псевдонімом?
Як на мене, це глибоко хибний шлях. Який сенс виясняти - хто така, наприклад, Оріяна Свобода? Якщо Оріяна висловилася надмірно категорично, чи поставила підозрілу оцінку, то давайте вважати, що це зробила саме Оріяна, а не хтось інший. І спілкуватись саме із Оріяною на тему адекватності її поглядів і оцінок. Я вважаю, що у пошуках прихованих за псевдонімами осіб, ми можемо травмувати один одного, що вже і відбувається, чи не так?
Головне - адекватність і коректність кожного співрозмовника.
Я теж вважаю, що формально Оріяна Свобода почала коментувати твір "А навколо чужа країна..." аж надмірно гостро і не конкретно.
Такі коментарі, напевно, авторам сторінок бажано видаляти, з проханням - прокоментувати ще раз, але вже спокійніше. Бо суцільні емоції...

Адміністрація спеціально не передбачила прямої можливості визначення авторів за їхнім IP. Вважаючи, що творчі процеси, це певна таємниця, і не адміністрації в такі речі залазити. Можливо, колись така необхідність відслідковувати IP і може виникнути. Давайте про це поговоримо на відповідній сторінці.