ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.06.27 14:22
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.

Світлана Пирогова
2024.06.27 12:21
З*явився із моїх фантазій літніх,
Коли самотність допікала.
Пелюстки облітали з в*ялих квітів,
Уп*ялось в душу, ніби жало

Бджолине, навіть в снах ятрило гостро,
(Оце трясовина-омана...).
Проймав мене якийсь солодкий острах,

Тетяна Левицька
2024.06.27 10:10
Пробач мені, доню, і сину, прости,
за те, що я стала нестримна, нервова.
Нелегко знести на Голгофу хрести,
коли до страждання іще не готова;

Навкруг матіола пахуча цвіте,
шпаки шаленіють в смарагдовім листі,
а сонце, в блаваті небес, золоте

Віктор Кучерук
2024.06.27 05:56
Паленіє сонце за прозорим мевом,
Барвою жовтавою збризкані поля, –
Обгоріле листя струшують дерева
І в дрімливій тиші ціпенію я.
Мов кипуча домна, день пече і сліпить,
І уперто змінює сталий мій режим, –
Поміж буряками вичахла свиріпа
І пирій з о

Артур Курдіновський
2024.06.27 00:17
Квіти ніжності, сині гортензії,
Прикрашають казкове мовчання.
Є у Харкові Площа Поезії -
Площа мрії, розради, кохання.

З-за дерев із відтінками синіми
Посміхалося літо спекотне.
Я, натхненний осінніми римами,

Володимир Каразуб
2024.06.26 20:15
— Ти, ти, ти, — говорить вона
Так немов би вимірює павзи свого мовчання
І торкається поглядом обрію з чорних дерев і домів.
І він, думає, що вона намагається утекти,
А насправді вона й не дивиться у вразливу цезуру його рядків,
Вона не тікає, а не

Самослав Желіба
2024.06.26 19:03
   Серед радянських дослідників традиційно панувала іще ленінська думка про те, що Бог у філософії Дж. Берклі є суто декоративним елементом, що буцімто лише маскує соліпсизм, тоді як це не відповідає дійсности. Це було підтверджено ще роздумами І. Канта п

Микола Соболь
2024.06.26 17:05
Історію розповідали люди,
було давно, у Реп’яховій балці,
прихильники таланту Робін Гунда
чекали від кумира публікацій.
Цей славний хлоп собі не має рівних,
він у дуелях, наче Саша Пушкін,
вчитаєшся суцільне марнослів’я,
така, натомість, поетична т

Леся Горова
2024.06.26 14:08
Сталяться нерви, як приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
І мчить біда у хмарах білопінних,
Бо він у сонне місто смерть поніс.

Що - ненависть? Чи людяності крах,
Що прирікає на пекучий відчай.
Перевертень ожив середньовічний,

М Менянин
2024.06.26 12:27
Якщо українець – чини як Отець,
сприймай як гостинець привітність сердець.
Ми зрощені Богом, на захист нам лють,
творім перемогу і кожен тут будь!

Так, лють це не лютня – це велетня рик,
хоч ним користатись ніхто з нас не звик.
Але коли доля віщує

Іван Потьомкін
2024.06.26 08:49
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві кві

Юрій Гундарєв
2024.06.26 08:47
Летять слони-2
 

Читаю не так давно опублікований вірш еротичного сатирика Олександра Сушка «Летять слони»:

Пора ув ирій. Засинають мухи,
Сніжок подвір'я пухом побілив.
Летять слони. За крила правлять вуха,

Микола Соболь
2024.06.26 08:17
Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
рятує хліб людей в лиху негоду,
а ми його жбурляєм, як сміття.
Шукаєм Бога згублені сліди,
хто йде у церкву, хто до синагоги
у кожного свої шляхи-дороги
та кожен просить Господа: «Прийди!»

Віктор Кучерук
2024.06.26 05:38
За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.

Артур Курдіновський
2024.06.26 01:32
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.

Світлана Пирогова
2024.06.25 21:22
Феєрія літа - в сонячних бризках,
В мандрівці легенького вітру.
Колише хмарки небесна колиска.
Терпке і духмяне повітря.

І я споглядаю серпневу красу,
Смарагдові хвилі із лісу.
Піймати б у руки грайливу ясу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

рута птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Варвара Черезова (1987) / Вірші

 Годинник




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-04-29 10:01:23
Переглядів сторінки твору 7216
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.475 / 6  (5.006 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.04.20 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-29 11:29:18 ]
Подобаєшся ти мені така. Варюню :) От тільки "шляхи на обличчі" - всі ці зморшки, шрами, закінчення дороги. купа гріхів - ніяк не можу співнести з твоєю аватаркою :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-29 11:35:49 ]
Любо, сама не знаю, ну звідки ці думки! І жену їх від себе, а воно все одно не відступає((
З любов'ю, твоя Варця;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-04-29 11:49:52 ]
То ти, мабуть, на ніч жіночі романи читаєш :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-29 11:54:00 ]
Я їх взагалі не читаю;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-30 10:35:27 ]
Хоча... "Унесенные ветром" то жіночий роман чи ні?;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фешак Адріана (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-29 11:39:33 ]
Ой, як ж бо мені сподобалося...
і цей образ годинника, і пісок, і сіль...
Дуже гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-29 11:54:27 ]
Дякую, Адріано, тебе тутечки давно не було!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-29 12:22:27 ]
Варю, вірш прекрасний! Мені лиш другий рядок
не подобається. Пісок тулився і змішався проростав... і далі по тексту? Відчуваєш?
Може краще: Змішавшись проростав? Надхнення
весняного!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-29 12:38:53 ]
Я узгодила часи, ніби краще, дякую)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-04-29 12:28:41 ]
Ваарю... я не хвалитиму, ні.
доста вже з тебе;)--
отже, годинник? пісочний годинник - це щось... навіть не уявляєш як ти ним близько пройшлась коло моєї сонної артерії...та ну нічого, колись покажу, тільки не зараз.
а мені, знаєш, завжди здавалось, що у моєму пісочному годиннику шумить море, просто його не видно. і риби там плавають такі казкові-казкові, просто їх не видно. і сонце там світить яскраве-яскраве, тільки його не видно. і десь там обов"язково заховані малееесенькі (але такі, що я неодмінно пройду) двері у зачарований піщаний світ, просто я їх іще не знайшла...
Варюнь, дякси:)
З любов"ю,
Ніка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-29 12:46:00 ]
Ніко, змінила;)
Дійсно, цікаві ті годинники, у них цілі світи!
З любов'ю, Варя))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2008-04-29 14:34:07 ]
Якби була оцінка, я б просто помилувалась гарним віршем, бо похвал і так вдосталь.Мені сподобались засоби, якими передано плин часу і настрій, вірш багатий на образи і заслуговує високої оцінки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-29 17:09:42 ]
Дуже вдячна за увагу і розуміння, Тетяно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2008-04-29 14:35:52 ]
Годинник зі "всохлим морем" - справді гарний образ, Варю! І так само глибокий рядок "...від фіри життя не минають шляхи на обличчі..."!
Щось у мене тема "годинників" пішла. Нещодавно читала прозу Сигизмунда Кржижановського, там одна з притч про пісочний годинник: вгорі - невтілені поки що миті, внизу - кладовище вже віджилих, аж раптом "життя і кладовище міняються місцями"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-29 17:10:44 ]
Неодмінно почитаю, бо досі не знайома з цим автором. Тема годинників? Йду читати)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-29 16:14:12 ]
Прийшло око критика, подивилося, задумалось:
***
Гмм? Раз зілля "небачене" - то як "героїня" знає, що він проростав???
Чи "небачене" у значенні - невідоме досі??? КОли так - тоді напевно
проситься "..." після "небачене" так, як слово "досі" робить з "небачене"
"невідоме".
***
"Колісниця світанку давно загубила свій схід,
Поспішає на захід – аби попрощатися з ніччю." - мдя... шкобає лоба.
Цікава закруточка. То виходить - для того, щоби попрощатися - потрібно
ще раз зустрітися. Не культурна виходить колісниця...
***
Варцю - ти пишеш ніби то тобі 100 років - "Закінчився дороги останній стрімкий завиток."

Око примружилось - світ розплився висохлим морем :)

З теплом,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-29 17:12:23 ]
Зілля виправила, так краще? Взагалі я хотіла сказати, що зілля не бачене досі ніким, окрім мене, але напевне пагано то показала))
А колісниця... А така вона не культурна, але ще покумекаю)))
Не наю, Юрцю, що то коїться, але воно саме пишеться;)
Цьом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2008-04-30 11:13:13 ]
Вірш нагадав мені мій - про піщаний годинник, тільки там були дещо інші світи. Варваро, загалом непогано, але не сподобалася друга строфа, дещо банально. А також тобі требе уникати такої кількості епітетів, які, по суті, нічого нового у вірш не додають. На мою думку, вони лише засмічують вірша (золотаво, оксамитово-чорна, важенна). Вони не є оригінальні. Я б зробила так (але то я, і тоді треба змінювати попередні строфи):
Закінчився дороги стрімкий завиток.
І гріхів ніби піщинок – до біса.
...................спадає завіса.
У годиннику - білий солоний пісок...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-04-30 11:17:08 ]
А він є тут на сайті? Цікаво було б почитати. Тра вчитися, працювати, я то розумію.
Дякую;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2008-04-30 11:23:22 ]
Він є. "треба купити собі піщаного годинника". Тільки то верлібр.