Цікавий вірш, Варцю. Сподобався. :)

Дякую))))

Читалося якось аж занадто легко... Дуже гарно, Варцю. Справді майстерно. Молодець.

Дякую, Романе))
З теплом, Варя.

Вітаю, Варваро! Чудово: і коли надаєте нового звучання начебто звичному ("осінь... лиш початок зими...", і коли створюєте своє: про час, який захлинувся піском і завмер (!!), і про добу негероїв(!) Дякую за насолоду! Щиро.

А нічого суперечливого немає тут: це ж доба негероїв, коли замість однієї сильної ідеї на свтло виповзають альтернативні недорозвинуті ниці ідейки і розпіарені цінності... Коли героїзм підмінюється хамством, справедливість - панятіями, а кохання- сучим зляганням.
Єдине- такі вірші треба не в НЕТі публікувати, а писати на всіх парканах, щоб воно дійшло до "потрєбітєля". Може тоді хоч один відсоток їх промиє очі, вуха і рота від лайна і отямиться.

Негерої на парканах звикли читати дещо інше, тому вони не звернуть уваги.
Прикро, що якось непомітно гра перестала бути грою, а чорно-біле стале основною палітрою життя. Одна надія: ті, хто доторкнувся все ж таки до зірок, пам’ятатимуть їх тепло. Тоді, можливо, і мрії народяться і житимуть. А негероїв спалить сонячний вітер :)

Ти романтичка, Любо)))
Цьом!))

Від такої ж чую :) Просто твої рядки сколихнули.

Це добре. А я ще та романтичка))

Привіт)
Дуже гарно. Але таке запитання: постійна зміна ритму (мається на увазі зміна рим у строфах з чоловічих на жіночи, й навпаки) - це задумка автора?
З повагою,
Андрій.

Так, строфи різняться за змістом та емоціями, саме тому хотіла міниться ритм. Думала міняти римування, але важко читалося.
З теплогм, Варя))

Варцю, мені теж та зміна ритму трохи...хммм :) Може варто вирівняти перший катрен?
І тут я б змінила:
"чомусь нЕ ПЕКЛО і ні гріло."