Гарно описано, Віталію. Забирайте своє серце зі столу і тікайте з тої могили. Вам туди ще рано. Дякуйте Богу, що мила залишила Ваше серце на столі (а не викинула десь далеко) - отже, ще любить:)

Ніхто ж не застрахований від суму, Марто. У кожного своя стіна. Її або розбити, або розбитись. Дякую, що перечитуєте, приємно.:)

Оксано, Ви непереборна оптимістка :)... Бо перед тим, як покласти серце на стіл, його спочатку з грудей виривають (яка там любов? :) ). Власне, могила та саме для нього, для серця, яке вже нікому не потрібне і яке просто забули викинути. Дякую за Вашу увагу, з"являйтеся ще:)

Ну не буває непотрібних сердець, Віталію! А коли і з'являється така думка, то це лише від того, що Ви ще не зустріли саме Ту...
Шкода лише, що це усвідомлення приходить аж тоді, коли зустрічається серце "потрібне". А до цього моменту людина впадає у відчай.
...Все буде добре... :)

...І.П. - ще одна "непереборна оптимістка" :)

:)Непереборній І.П.

Кажуть, збоку видніше, а в мене ще сліпоти, нажаль, стане на багатьох "не Тих"...
Цей вірш має стосунок більше до минулого, аніж до тепер, тож іще "поживемо":)

Оптимістка... Та ж оптимісти всі воїни, а Ваше ім’я, як не помиляюсь, означає "мирна":)).
Ну то нічо страшного, бо воюєте певно словом:) Можу за Вас порадіти тільки :)))))))))))))))))))))))))))))))))))
Дякую, що перечитуєте.

Можна бути мирним оптимістом :) А Ви, Віталію, не програмуйте себе ще на багатьох "не Тих". Відпустіть минуле, створіть подумки образ саме Тієї і чекайте Її приходу :) Знаю, що кажу :)

Можливо, Ви праві, Ірино. А з іншого боку в минулому не тільки "похорон" був, там було багато приємного і теплого... а попереду темно тільки.

Темно буде до тих пір, доки Ви дозволите цьому бути...Все у Ваших руках...Переконала? :)

Темрява існує виключно для того, щоб відпочили очі, втомлені зірками. Сльози смутку і жалю змиють втому і Ви одразу побачите ту, кого шукали. А багряна осінь і полум'яний Жовтень чи, уже, Листопад - освітять Вам дорогу.:) Вдалих пошуків! :)))

ой... думаю, Ви зрозуміли, шо то я писав попереднє.

:)

Величезне спасибі, Оксано, прекрасні побажання... Я от крім багряної осені і Жовтня, що вже Листопад прихоплю зі собою ще здоровенний прожектор:)))

Зрозуміла, що то Ви :)
На здоров'я:)

Твоє серце ще багатьм потрібне, без нього не писатимеш. А на рахунок не Тих, то таких багато але твоє десь точно є, треба сильно в то повірити і воно саме тебе найде.

Я тут набрав освітлювальної техніки... тож, курс на Сонце...:)

Я тут набрав освітлювальної техніки... тож, курс на Сонце...:)

То он чому Місяць такий освітлений! Скільки техніки! :))) А я, таки, непереборна оптимістка. 2 тижні тому у мене "мов жало вирвали з грудей розбите серце", а нині я уже "збираю валізу". Приєднуйтесь:)))

З радістю:)