Оригінал мовою есперанто

Vintra luno
de Hilda DRESEN
en Dekdu poetoj, p. 29

--------------------------------------------------------------------------------
La plenlunaj vintronoktoj estas nedireble belaj:
Froste bluas kaj arĝentas neĝo pro la luna bril'.
Al ĉiel' en muta preĝo sin etendas la malhelaj
Kriplaj branĉoj de pomarboj dormetantaj en trankvil'.

Kaj arĝentaj rememoroj la animon preterglitas,
Rememoroj lune mildaj, flustretantaj al la kor',
Kaj de la fenestro rava nun foriri mi hezitas
Malgraŭ tempo enlitiga, malgraŭ la malfrua hor'.

Ankaŭ en la ĉambron falas luna brilo tra l' kurtenoj :
Kuŝas en timiga, prema senviveco la meblar'.
Riproĉete alrigardi ŝajnas la kanapkusenoj,
Kaj fantome kvazaŭ glitus la lunlum' laŭ la klavar'.

Nun la mildaj rememoroj forviŝiĝas de l' animo:
La lunbrilo froste morta ŝajnas pleni je danĝer'.
Inter la senvivaj mebloj kaptas min subita timo:
Malgraŭ la lunlumo kvazaŭ kuŝus mi sub nigra ter'.

прочитавши оригінал (наскільки мені це вдалось) і переклад, якісь такі трохи незвичайні враження... Я такі речі називаю "з інших планет". Бо мені здається, що їм тут самотньо. Самотньо насамперед тому, що краса цих поетичних полотен дуже вирізняється від устроїв Землі. Скажімо, просто переклад без есперанто сприймається як дуже красива архаїка. А разом із оригіналом картина є цілісною. Ось я і кажу - інша планета: коли потрібно знати значення, розуміти символи, аби пізнати суть...
Дякую, що Ви подарували стільки незвичної краси.

Дякую, мене завжди вражають Ваші рецензії. До речі, Ви відчули. як органічно поєднуються поезія та есперанто?

На жаль, я не знаю есперанто, але український текст - це цілісна. образна картина зимової ночі та завмерлої природи (чого варті тільки "покручі гілок")