ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.15 22:56
Поміж негоди, поміж невзгод
Поміж свого і чужого
Кожне життя — це лиш епізод
В Книзі Буття Неземного

Поміж замовин, поміж бажань
Поміж данини за спрощу
Кожне життя — аванс без питань

Микола Соболь
2024.11.15 17:30
«Па хахлам! Агонь!» – 
А далі що? Тут пів години лету.
Ця ніч комусь остання на землі.
Переплелись бездушна лють ракети
та вбивча бездуховність москалів.
А з ким Господь? Наразі невідомо.
Щоб не було, тримати, друже, стрій.
Ті нелюди порушили свідо

Ігор Шоха
2024.11.15 14:51
Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..

Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля

Володимир Каразуб
2024.11.15 14:46
Покинь обладунки свої в кімнаті з товстої романіки,
Свою недолугу, видовжену тінь спускаючись долу
У внутрішній дворик з колодязем,
замок порослий травою між кам'яною бруківкою, покинь
Куртуазний апостроф розкішних жіночих грудей
І готичне небо,

Іван Потьомкін
2024.11.15 11:40
Юдейська непорочна Діво,
Даруй, що руки опускаю в розпачі безсило,
Бо неспроможен відтворить належно
Твоє замилування світом...
...То був печальний і прощальний погляд
Бо ж до пуття ти ще не знала,
Чи Ерец- Їсраель побачиш знову.
“Елі, Елі

Віктор Кучерук
2024.11.15 07:33
Жбурляю камінь, як гранату,
В той бік, де взявся жаром схід, –
Чиню сусідові відплату
За покалічений мій рід.
Прокльони шлю і тичу дулі
У бік того, хто дотепер
Живе безрадісно минулим
І в кім інстинкт тварин не вмер.

Микола Соболь
2024.11.15 07:03
Зимові сни рум’янцем на щоці.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.

Микола Дудар
2024.11.15 06:51
Умовно кажучи — капець
Теплу жовтневому… теплу
Он навіть вибіг вітерець
В похилу змочену хулу…
Ще тільки бавився теплом
Учора з дітьми залюбки,
Тепер не вітер, вітролом
Не вистачає коцюби…

Світлана Пирогова
2024.11.14 20:30
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринва

Євген Федчук
2024.11.14 16:17
У теремі і тихо, й прохолодно.
Промінчик сонця біга по стіні,
Крізь дірку пробиваючись в вікні,
Що наглухо завішене сьогодні.
Аби ніщо завадить не змогло
Йому прийняти рішення важливе.
Душа його то закипа від гніву,
У пустоту вихлюпуючи зло,

Юрко Бужанин
2024.11.14 15:18
О Небожителько, зійди в мої обійми!
Богине, на мої молитви відгукнися!
Ти б знала, люба, як набридло бути сильним,
Як серце рветься твоїй волі підкоритись.

Блаженством є відчуть твої, кохана, руки
У себе на долонях і кожен пальчик твій
Зацілувати

Микола Дудар
2024.11.14 08:57
До моря я не встиг. Ріки оминав.
І пристало горе. Себе пізнавав…
Тиха заводь поруч — тема для казок…
У відлунні «небож» чути слово «Бог».
Скільки треба «того», щоб «проснувся» світ?
Знов не та дорога… знову абеліт…

Абеліт - вибухова суміш

Віктор Кучерук
2024.11.14 05:09
Уже сказати, певно, треба,
Що, свій прискорюючи плин,
Я так наблизився до неба,
Що чую шурхоти хмарин.
Зневіра, туга і розпука
Мене терзають без пуття, –
Не можу вирватися з муки
Свого стражденного життя.

Сонце Місяць
2024.11.13 21:10
моя ненависть тиха & беззбройна
сезон осінній час реприз
еринії збирають вогкий хмиз
іржавіє усе зелене щойно

жнива на заході на сході форс мажор
неконвенційні офензиви
підносить свій ліхтар осяйний діва

Борис Костиря
2024.11.13 19:29
Дерева облисіли, і крізь них
Ми бачим сутність світу первозданну.
І крізь туман у муках неземних
Народжується істина, як панна.

Удалині палахкотять вогні
Домівок в тиші чистім узбережжі.
Так прагнення щоденні та земні

Іван Потьомкін
2024.11.13 16:30
Лиця українські в юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться.
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь.
Дороговказом узяв собі
Одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Самослав Желіба
2024.05.20

Наталія Близнюк
2021.12.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Дігай (1944) / Рецензії

 Ірена Карпа. ДОБЛО І ЗЛО

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-11-08 16:59:50
Переглядів сторінки твору 10715
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.613 / 5.27)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.597 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.11.14 11:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2008-11-11 00:03:05 ]
Пані Тетяно, прочитання цієї рецензії було найбільшим задоволенням за сьогоднішній день.Цікаво, іронічно, стисло і правдиво. Молодим критикам повчитися б Вашій манері тлумачення авторів та їх текстів. З повагою, Оленка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Дігай (М.К./М.К.) [ 2008-11-11 07:33:06 ]
Дякую, Олено, за розуміння моїх критичних аналізів. Завжди готова до спілкування з розумними та неупередженими авторками "Поетичних майстерень".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-11-11 11:26:10 ]
Ось я про те саме думаю. Справді, якщо прибрати з Ірениних творів матюки, то залишиться нуль. І, певно, авторка сама про це прекрасно знає. Але піпл хаває, гроші платяться- і це для неї головне! Яка там література?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Дігай (М.К./М.К.) [ 2008-11-11 12:45:09 ]
Добре, що всі нормальні читачі думають однаково.
Дякую, пані Ганно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Еліна Форманюк (Л.П./М.К.) [ 2008-11-11 19:52:10 ]
Побільше б таких мислячих критиків, і побільше б читачів, які з цими критиками погоджувались. Помістити б цю рецензію ще у якесь видання...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Дігай (М.К./М.К.) [ 2008-12-01 07:25:43 ]
Дякую, пані Еліно, за розуміння!
Мої рецензії можна знайти, де завгодно:
на Інтернет-сайтах, у "Літературній Україні", "Друг читача" та інших. Але найперше, де я друкуюся - це тут, на поетичних майстернях - це святе! Щиро Т. Д.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Росткович (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-23 01:37:16 ]
Вирішив зясувати для себе - що таке, цей феномен "Ірена Карпа"? Скачав інший роман - "Перламутрове порно" з довгою захопленою передмовою Андруховича. В якій, серед інших компліментів, роман названо "геніальним" (по тексту Андруховича вживаєтсья без лапок). Почав читати. Виявилося, що читати там нічого. Вакуум. Зрозумів, що читати це нема сили та нема змісту. Пошукав ще у "гуглі" - та знайшов Вашу рецензію.
І ще до цього приплелося (не знаю чому) анекдотична історія. На вокзалі компанія студентів знімає проститутку. Питать: "Скільки?" "Пєть". Поторгувавшся зійшлися на чотирох. Почали рахувати гроші: 3.50. Кажуть їй: "Є лише 3.50. Йдеш" Відповідь: "Я со, концєна, за тли пєтдисєть?"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Могилат (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-27 14:08:32 ]
Ага, тобо якщо я так не думаю то я ненормальний?
З Вашою рецензією я не згоден.
Ірена Карпа це не проект книжкового клубу! Ірена Карпа талановита письменниця - скоріше всього відкрита для всіх. Тому коли її переповнюють емоції або щось дратує її герої починають матюкатися. Хіба краще тримати всю роздратованість собі, тут вже пахне лицемірством і дволикістю. Романи Ірени читаються і продаються на "ура". Давайте зрівняємо рівень продажу книг якогось романчику на якму стоїть тавро цензури та Ірени. Карпа бере гору, а чому? Тому, що вона описує все так, як це в світі є з усіма його вадами, а ви говорите куди вона рухається, їй навіть рухатися не потрібно бо її розуміють!