ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Вероніка В
2026.01.28 19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...

і в птеро лиш одна турбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Костянтин Мордатенко (1975) / Вірші

  Дітогубство




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-11-23 23:21:42
Переглядів сторінки твору 5416
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.695 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.579 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.08.08 07:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-11-24 23:01:31 ]
Здоровеньки були! В нашому Лісі по суботах теж показують "страшилки". І ми з ведмедиками дуже полюбляємо їх дивитися, особливо про "ваєнних, кремезних, величезних", або про скунсів із шакалами теж буває забавно. Але і Ваш згодиться :)
Тільки відповідну музику треба підібрати під таке:
"Двері затиснули протягу хвіст,
Тюль потягнувся, скрипнула рама…" - справжній "жустик". Є ще декілька незрозумілих місць, хотілося б про них дізнатися до початку сеансу. "Одночасно грішать, слідом каються…" - одночасно з ким, вибачте? Чи їх там ціла бригада, тих, хто грішать? І "грішать" - то Ви про що саме?
І які це "хвилі хлюпають об корабельний борт"? А ніздрі у кого коброю роздимаються: у "грішниці", у ненародженої дитини або у "порядного чоловіка", який, звісно, не має жодного відношення до "гріху" цих "поганих" жінок?
І взагалі: часто Ви на такі теми пишете і саме так? Бо треба ж, може, афішу надрукувати з репертуаром на місяць, чергу зайняти на першій клюмбі в Лісі..
Маша, та не Ваша :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-25 18:38:04 ]
Ну, що скажу: не бачу в Ваших словах ні критики, ні рецензії, ні прагнення потоваришувати чи обмінятися думками... Шкода...
З найкращими побажаннями. Вражений, здивований, що забрав у вас стільки часу на написання вище розміщеного тексту.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-11-25 20:09:36 ]
Ну, дядя... здвивували Ви мене :) Навіть ведмеді мої, і ті б второпали, шо тут тієї критики аж по самі овочі... Добре, проба намбер ту.
1) Рядки "Двері затиснули протягу хвіст,
Тюль потягнувся, скрипнула рама…" нагадують початок фільму жахів, до того ж вони ніяк не пов"язані з наступними.
2) Зовсім нічого не зрозуміло в рядках:
а) "Одночасно грішать, слідом каються…" - хто з ким одночасно грішить? І як саме "грішать" - коли "роблять" ту дитину чи потім?
б) "хвилі хлюпають об корабельний борт"? - шо це? до чого тут аборт? до рими?
в) "Ніздрі коброю роздимаються" - не яно, хто виконавець цього трюку.
Якщо це не критика, то зараз не листопад.
Отак Маша думками обмінюється...
А товаришів вона сама обирайте, звиняйте, дядю :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-11-28 20:02:27 ]
Шановний Костянтине!
Це знову до Вас "отой Дідзе Маша ТВ з його пришелепкуватими тупими наїздами"? як Ви висловились :) Ай-ай-ай, як негарно маленьких ображати! Маша - це ж "всиновлена дівчинка" ПМ, майже "дитина полку", а Ви... :( Ви завжди так "купуєтесь" на ніки? Не раджу-не раджу: ніколи точно не знаєш, кого вони приховують насправді :)
А тепер серйозно, якщо хочете. У попередніх двох коментарях було звернено увагу вельмишановного автора на рядки, які викликали в читача нерозуміння, які, на його, читача, думку, були невдалими і шкодили і без того слабкому віршу. Крім того, це тема, на якій дуже легко спекулювати і дуже рідко кому вдається це зробити без істерії.
Чи ви в принципі не сприймаєте критики в свою адресу, а звикли тільки критикувати інших, спираючись на свій рівень?
А взагалі - розслабьтесь, дядю! Життя - чудова річ! Особливо вранці :)