ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Костянтин Мордатенко (1975) / Вірші

  Дітогубство




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2008-11-23 23:21:42
Переглядів сторінки твору 5447
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.695 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.579 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.08.08 07:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-11-24 23:01:31 ]
Здоровеньки були! В нашому Лісі по суботах теж показують "страшилки". І ми з ведмедиками дуже полюбляємо їх дивитися, особливо про "ваєнних, кремезних, величезних", або про скунсів із шакалами теж буває забавно. Але і Ваш згодиться :)
Тільки відповідну музику треба підібрати під таке:
"Двері затиснули протягу хвіст,
Тюль потягнувся, скрипнула рама…" - справжній "жустик". Є ще декілька незрозумілих місць, хотілося б про них дізнатися до початку сеансу. "Одночасно грішать, слідом каються…" - одночасно з ким, вибачте? Чи їх там ціла бригада, тих, хто грішать? І "грішать" - то Ви про що саме?
І які це "хвилі хлюпають об корабельний борт"? А ніздрі у кого коброю роздимаються: у "грішниці", у ненародженої дитини або у "порядного чоловіка", який, звісно, не має жодного відношення до "гріху" цих "поганих" жінок?
І взагалі: часто Ви на такі теми пишете і саме так? Бо треба ж, може, афішу надрукувати з репертуаром на місяць, чергу зайняти на першій клюмбі в Лісі..
Маша, та не Ваша :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-25 18:38:04 ]
Ну, що скажу: не бачу в Ваших словах ні критики, ні рецензії, ні прагнення потоваришувати чи обмінятися думками... Шкода...
З найкращими побажаннями. Вражений, здивований, що забрав у вас стільки часу на написання вище розміщеного тексту.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-11-25 20:09:36 ]
Ну, дядя... здвивували Ви мене :) Навіть ведмеді мої, і ті б второпали, шо тут тієї критики аж по самі овочі... Добре, проба намбер ту.
1) Рядки "Двері затиснули протягу хвіст,
Тюль потягнувся, скрипнула рама…" нагадують початок фільму жахів, до того ж вони ніяк не пов"язані з наступними.
2) Зовсім нічого не зрозуміло в рядках:
а) "Одночасно грішать, слідом каються…" - хто з ким одночасно грішить? І як саме "грішать" - коли "роблять" ту дитину чи потім?
б) "хвилі хлюпають об корабельний борт"? - шо це? до чого тут аборт? до рими?
в) "Ніздрі коброю роздимаються" - не яно, хто виконавець цього трюку.
Якщо це не критика, то зараз не листопад.
Отак Маша думками обмінюється...
А товаришів вона сама обирайте, звиняйте, дядю :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-11-28 20:02:27 ]
Шановний Костянтине!
Це знову до Вас "отой Дідзе Маша ТВ з його пришелепкуватими тупими наїздами"? як Ви висловились :) Ай-ай-ай, як негарно маленьких ображати! Маша - це ж "всиновлена дівчинка" ПМ, майже "дитина полку", а Ви... :( Ви завжди так "купуєтесь" на ніки? Не раджу-не раджу: ніколи точно не знаєш, кого вони приховують насправді :)
А тепер серйозно, якщо хочете. У попередніх двох коментарях було звернено увагу вельмишановного автора на рядки, які викликали в читача нерозуміння, які, на його, читача, думку, були невдалими і шкодили і без того слабкому віршу. Крім того, це тема, на якій дуже легко спекулювати і дуже рідко кому вдається це зробити без істерії.
Чи ви в принципі не сприймаєте критики в свою адресу, а звикли тільки критикувати інших, спираючись на свій рівень?
А взагалі - розслабьтесь, дядю! Життя - чудова річ! Особливо вранці :)