« Редкая птица долетит до середины Днепра»

            М. Гоголь

Ось вони і – українські ночі!
Не́чисті – неначе уві сні.
Оргії – на рівні маячні.
І не снились нам такі урочі
Гоголівські видива нічні.

Оптом голосують мертві душі.
Ревізори чують голоси,
писані указами чинуші
ще до оголтілої яси.

Лізуть упирі-великороси
до чужої хати на ура.
І «еліта» роєм, наче оси,
величає Вія стоголосо.
Аплодує, стоячи, мара.

Ну, а наші войовничі хлопці?
На майдані – сотні і рої.
Тільки де ті нині полководці,
що нерівні виграють бої?

Ой, немає що атакувати,
а як є, то невідомо чим.
Ой, забули ще намалювати
біле коло навколо хатин.

Сотнею закінчились герої?
Може нашій Армії – каюк?
Ні. У неї кінчились набої,
і в обнімку з відьмою й казною
утікає а́гент Басаврюк.

І немає що уже ділити,
й віднімати ще нема чого.
Ну, хіба що, власні депозити.

Ще і сина Бульби не убито
і самого ще нема його.

Є бажання і даремні муки
об’єднати ряжених братів –
псевдо-патріотів і совків.

Не догодять Раші наші внуки.
Тільки і залишиться від злуки
у музеях колір прапорів.

В ролі європейського сатрапа
буде Ніс із дулами душі.
Го́блін катуватиме Остапа,
поки конвоюють по етапу
націю – чечня і бульбаші.

Тільки, – ЧУ...
               ...на бойові литаври
«генію», свиноті і псарям.

Є над Україною зоря.

Та допоки Думають бояри,
доведеться пожинати лаври
Гоголя – пророка у царя.


                              21.03.14