"Дорогая передача!
Во субботу, чуть не плача,
Вся Канатчикова дача
К телевизору рвалась, -
Вместо чтоб поесть, помыться,
Уколоться и забыться,
Вся безумная больница
У экрана собралась..."

Владимир Высоцкий "Письмо в редакцию"

Знай же, вперта передачо!
У суботу, слізно наче,
лікарняна наша дача
телевізором живе.
Замість щоб поїсти, дутись -
за державу не забутись,
стали всі за пультом гнутись -
від екрану до фойє.
Говорив (а хто?), що діткам
не страшний метеорит
з європейським тільки дідьком,
бо з челябінським - артрит.
Нежить викликав і рвоту -
аж запарився медбрат:
ввів у дупу (в кожну соту)
вітчизняний препарат.
Гей, редакторе, шановний!
Може, хай про "ясла повні"?
Про футбол з "Динамо" зовні?!
Скільки ж можна? Кожен раз:
то "на вибори" скликають,
то на гречку "попит" мають,
то понюхати лякають,
чим російський цінний газ.
Ми не сваримося, знаєм:
нам вождя не вистачає...
Сталін був. Ну, був... Немає -
є ще поки що Блохін.
Розуміємо: є ролі
в правовому тільки полі,
а Блохін - по лікоть голий!
І нема в суспільстві змін.
Ми, було, собі хотіли
відродити власні сили -
княже ще дістали мило,
адже Путін - печеніг.
Заявляємо ми ноту,
що Барак не мав охоти
виконати ту роботу,
котру Клінтон юний зміг.
Імпотент Обама санкцій -
депортація землі.
Крим увесь "в зеленім глянці" -
читачам, що у Кремлі.
Тож шановна передачо!
Лікарняна наша дача
пише скаргу нетерпляче,
одностайно і тепер:
"Заходів не буде вжито -
ми за це суботнє літо
вже напишемо сердито
про усе в СССР!"


3.05.2014

* переробка-переспів