Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
2025.11.29
07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
Про себе і для Тебе
До річки мене вивела лісова стежка зовсім несподівано. У спекотний полудень влаштувавшись під розлогим Віковим дубом, присівши на шовкову траву ховаючись у тіні його гілок, дивилася як пливуть по небу хмари. Вітерець ніс прохолоду від неглибокої річечки, дно якої, ніби виклав Майстер, із каменів рівними рядами. Вони були - одні круглі і сірі, інші овальні і рожеві, третій голубуваті з гострими краями, великі і маленькі. Всі камінчики переливалися від світла сонячних променів відбиваючись всіма кольорами веселки в чистій воді. Непомітно підкрався тихий вечір. Лілова Зоря йшла за горизонт. Стихли звуки денного різноголосся. Стемніло. Злетівши з небес у річкову купіль бавилися зірки, по срібній доріжці плив золотий місяць. Роздягнувшись, я увійшла в річку бажань, але дно вислизнуло у мене із під ніг, перетворившись в безодню .... Пропали ілюзії. Зупинився час... Занурилася з головою в інший світ, світ казкового чаклунства, де грали Божественно музики, де співали Ангели гімна Світобудові. Там маленькі феї запалювали великі ліхтарі вздовж стежки, яка вела до саду мрій. Голову кружляв аромат дивовижних квітів, задзвеніли ніжно дзвіночки, заспівали птахи. Посміхнулася Богиня ранкової зорі, небо засяяло чистим бурштином, над водою мрижився молочним серпанком туман. Відчуваючи плин життєрадісної енергії, я відкрила свої очі із вдячністю, і любов'ю прийняла тепло пестощів вітерця. Чорний колір порожнечі відступив, ніч склала свої крила. Яскраве сонячне світло благодійно наповнювало новий день Життям, як і мое Серце, Душу. Навкруги панувала Гармонія, Спокій і Рівновага, із яких складається Всесвіт. Річка Бажань - це шлях, вхід в інший вимір .... Камені на дні - наші вчинки, справи, помилки ... Вікове дерево - зв'язок минулого, сьогодення і майбутнього .... Зоря - наше народження і наш захід ... . Вода - чистота думок ... Майстер - Бог - Батько - Всевишній, як наш Вчитель до добрих справ та світла в оселі, милосердя в серці, безумовної любові, чистої душі і безмежних можливостей.
Із легкістю, я бігла назустріч до тебе, мій Татко, взявшись за руки ми пройдемо разом нашою Річкою Бажань.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про себе і для Тебе
До річки мене вивела лісова стежка зовсім несподівано. У спекотний полудень влаштувавшись під розлогим Віковим дубом, присівши на шовкову траву ховаючись у тіні його гілок, дивилася як пливуть по небу хмари. Вітерець ніс прохолоду від неглибокої річечки, дно якої, ніби виклав Майстер, із каменів рівними рядами. Вони були - одні круглі і сірі, інші овальні і рожеві, третій голубуваті з гострими краями, великі і маленькі. Всі камінчики переливалися від світла сонячних променів відбиваючись всіма кольорами веселки в чистій воді. Непомітно підкрався тихий вечір. Лілова Зоря йшла за горизонт. Стихли звуки денного різноголосся. Стемніло. Злетівши з небес у річкову купіль бавилися зірки, по срібній доріжці плив золотий місяць. Роздягнувшись, я увійшла в річку бажань, але дно вислизнуло у мене із під ніг, перетворившись в безодню .... Пропали ілюзії. Зупинився час... Занурилася з головою в інший світ, світ казкового чаклунства, де грали Божественно музики, де співали Ангели гімна Світобудові. Там маленькі феї запалювали великі ліхтарі вздовж стежки, яка вела до саду мрій. Голову кружляв аромат дивовижних квітів, задзвеніли ніжно дзвіночки, заспівали птахи. Посміхнулася Богиня ранкової зорі, небо засяяло чистим бурштином, над водою мрижився молочним серпанком туман. Відчуваючи плин життєрадісної енергії, я відкрила свої очі із вдячністю, і любов'ю прийняла тепло пестощів вітерця. Чорний колір порожнечі відступив, ніч склала свої крила. Яскраве сонячне світло благодійно наповнювало новий день Життям, як і мое Серце, Душу. Навкруги панувала Гармонія, Спокій і Рівновага, із яких складається Всесвіт. Річка Бажань - це шлях, вхід в інший вимір .... Камені на дні - наші вчинки, справи, помилки ... Вікове дерево - зв'язок минулого, сьогодення і майбутнього .... Зоря - наше народження і наш захід ... . Вода - чистота думок ... Майстер - Бог - Батько - Всевишній, як наш Вчитель до добрих справ та світла в оселі, милосердя в серці, безумовної любові, чистої душі і безмежних можливостей.
Із легкістю, я бігла назустріч до тебе, мій Татко, взявшись за руки ми пройдемо разом нашою Річкою Бажань.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
