Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
Про себе і для Тебе
До річки мене вивела лісова стежка зовсім несподівано. У спекотний полудень влаштувавшись під розлогим Віковим дубом, присівши на шовкову траву ховаючись у тіні його гілок, дивилася як пливуть по небу хмари. Вітерець ніс прохолоду від неглибокої річечки, дно якої, ніби виклав Майстер, із каменів рівними рядами. Вони були - одні круглі і сірі, інші овальні і рожеві, третій голубуваті з гострими краями, великі і маленькі. Всі камінчики переливалися від світла сонячних променів відбиваючись всіма кольорами веселки в чистій воді. Непомітно підкрався тихий вечір. Лілова Зоря йшла за горизонт. Стихли звуки денного різноголосся. Стемніло. Злетівши з небес у річкову купіль бавилися зірки, по срібній доріжці плив золотий місяць. Роздягнувшись, я увійшла в річку бажань, але дно вислизнуло у мене із під ніг, перетворившись в безодню .... Пропали ілюзії. Зупинився час... Занурилася з головою в інший світ, світ казкового чаклунства, де грали Божественно музики, де співали Ангели гімна Світобудові. Там маленькі феї запалювали великі ліхтарі вздовж стежки, яка вела до саду мрій. Голову кружляв аромат дивовижних квітів, задзвеніли ніжно дзвіночки, заспівали птахи. Посміхнулася Богиня ранкової зорі, небо засяяло чистим бурштином, над водою мрижився молочним серпанком туман. Відчуваючи плин життєрадісної енергії, я відкрила свої очі із вдячністю, і любов'ю прийняла тепло пестощів вітерця. Чорний колір порожнечі відступив, ніч склала свої крила. Яскраве сонячне світло благодійно наповнювало новий день Життям, як і мое Серце, Душу. Навкруги панувала Гармонія, Спокій і Рівновага, із яких складається Всесвіт. Річка Бажань - це шлях, вхід в інший вимір .... Камені на дні - наші вчинки, справи, помилки ... Вікове дерево - зв'язок минулого, сьогодення і майбутнього .... Зоря - наше народження і наш захід ... . Вода - чистота думок ... Майстер - Бог - Батько - Всевишній, як наш Вчитель до добрих справ та світла в оселі, милосердя в серці, безумовної любові, чистої душі і безмежних можливостей.
Із легкістю, я бігла назустріч до тебе, мій Татко, взявшись за руки ми пройдемо разом нашою Річкою Бажань.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про себе і для Тебе
До річки мене вивела лісова стежка зовсім несподівано. У спекотний полудень влаштувавшись під розлогим Віковим дубом, присівши на шовкову траву ховаючись у тіні його гілок, дивилася як пливуть по небу хмари. Вітерець ніс прохолоду від неглибокої річечки, дно якої, ніби виклав Майстер, із каменів рівними рядами. Вони були - одні круглі і сірі, інші овальні і рожеві, третій голубуваті з гострими краями, великі і маленькі. Всі камінчики переливалися від світла сонячних променів відбиваючись всіма кольорами веселки в чистій воді. Непомітно підкрався тихий вечір. Лілова Зоря йшла за горизонт. Стихли звуки денного різноголосся. Стемніло. Злетівши з небес у річкову купіль бавилися зірки, по срібній доріжці плив золотий місяць. Роздягнувшись, я увійшла в річку бажань, але дно вислизнуло у мене із під ніг, перетворившись в безодню .... Пропали ілюзії. Зупинився час... Занурилася з головою в інший світ, світ казкового чаклунства, де грали Божественно музики, де співали Ангели гімна Світобудові. Там маленькі феї запалювали великі ліхтарі вздовж стежки, яка вела до саду мрій. Голову кружляв аромат дивовижних квітів, задзвеніли ніжно дзвіночки, заспівали птахи. Посміхнулася Богиня ранкової зорі, небо засяяло чистим бурштином, над водою мрижився молочним серпанком туман. Відчуваючи плин життєрадісної енергії, я відкрила свої очі із вдячністю, і любов'ю прийняла тепло пестощів вітерця. Чорний колір порожнечі відступив, ніч склала свої крила. Яскраве сонячне світло благодійно наповнювало новий день Життям, як і мое Серце, Душу. Навкруги панувала Гармонія, Спокій і Рівновага, із яких складається Всесвіт. Річка Бажань - це шлях, вхід в інший вимір .... Камені на дні - наші вчинки, справи, помилки ... Вікове дерево - зв'язок минулого, сьогодення і майбутнього .... Зоря - наше народження і наш захід ... . Вода - чистота думок ... Майстер - Бог - Батько - Всевишній, як наш Вчитель до добрих справ та світла в оселі, милосердя в серці, безумовної любові, чистої душі і безмежних можливостей.
Із легкістю, я бігла назустріч до тебе, мій Татко, взявшись за руки ми пройдемо разом нашою Річкою Бажань.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
