В далеку давнину в один і той же час наставниками Ізраїлю були два мудреці – Шаммай і Гіллель. Не тільки поглядами на ягадут, а й характерами різнились вони.
Легенда доносить таке: котрийсь багатій вирішив стати на праведний шлях і звернувсь до Шаммая: «Навчи мене Тори, доки стоятиму на одній нозі».
«Щезни з моїх очей, нечиста сило, і не смій більше являтися з такою дурістю!»- закричав мудрець і вигнав невігласа з господи.
«Нічого»,- подумав ображений і пішов до Гіллеля.
Люб’язно прийняв багатія мудрець і, вислухавши уважно прохання, сказав те, що й дотепер не втратило своєї ваги: «Не роби іншим , що не бажаєш собі!»
«Тай усе? Я ж ніскілечки не втомивсь стояти, тож порадь ще щось».
«Нічого більше»,- відказав Гіллель і вивів гостя аж за обійстя.
Відтоді, мабуть, і пішов розголос, що ніхто й ніщо не спроможен вивести мудреця з рівноваги.
Та все ж знайшлися ті, хто не йняв віри в це. Можливо, то були учні Шаммая, котрим подобалась норовиста вдача вчителя. За гарну плату вони підмовили чоловіка, котрий потерпав од нужди і готовий був на щозавгодно, розізлити незручного в спокої Гіллеля.
«Врахуй,- напучували вони,- це не проста річ!»
«Нічого, за гроші я найсумирнішого зумію розізлити!»
І ось якоїсь п’ятниці, увечері, за якусь годину до настання Святої Суботи,перед господою мудреця пролунало: «Хто тут Гіллель?»
А господар саме тої миті готувався йти на молитву і мив голову. Обв’язавшись рушником, визирнув у вікно: «Що тобі треба, добродію?»
«Скажи,- прокричав той,- чому це у вавілонян голови схожі на яйця?»
«Тому, сину мій, що у Вавілоні нема гарних баб-сповитух».
Нічого не сказавши, пішов собі чоловік, та невдовзі заявився із тим же галасом. Перервав Гіллель приготування й питає: «Що сталось, любий?»
«Чому в африканців такі довгі ноги?»
«Це тому, гадаю,що мешкають вони серед боліт і озер.Бачу, в тебе є ще чимало запитань, то, може, зайдеш у господу?»
«Справді, чимало про що хотів би спитати, та боюсь, що розсердишся».
«Це ж чому?»
«От-от настане Свята Субота...»
«Нічого, питай».
А чоловік дедалі більше червоніє од злості.
«Ти начебто сердишся на мене?..Чимсь не догодив тобі? То скажи, не крийся».
«Хай не буде більше в Ізраїлі таких, як ти!»
«Це ж чому?»
«А тому, що через твій незрушний спокій я втратив гарний заробіток»,- сказав і розповів мудрецю, як було.
Поклав Гіллель руку на плече бідолахи, заглянув йому у вічі: «Сину мій, заспокойся: варто втратити ще більше, ніж тобі обіцяли, аби не мати на серці злоби. Спокій, душевна рівновага – дорожчі над усі скарби.
Сказав і дав бідоласі дещицю з того, що сам мав.
----------------------------------------------
Шаммай (50 р. до н.е. –близько 5-10 р.)
Гіллель (75 р. До н.е. – близько 5-10 р.)
П’ятикнижжя.