Буває, що страх, наче змій заповзає у серце
Спокусою вшитися в хащі від погляду Бога
Спокусю смертю померти і більше не жити
Звіряючи серця удари з ударами грому

Буває, ти раптом почав про життя забувати
І в небо вже більше не дивишся поглядом тихим
І ти вже не можеш почути як вітер співає
Бо вуха затиснула сила не схожа на совість

Тоді подивись на дерева, що вітер колише
У них є коріння й верхівки і більше нічого
Поглянь на птахів, на траву, на квітучі лілеї
Згадай, що Господь говорив про страхи і турботи

Любові небес не властиво колись перестати
Любові земної не спиниш зупинкою серця
Любові занадто багато ніколи не буде
Любові моїй посміхнулося хвилею море

Любові моїй громовицями плескало небо
Любове моя - окрім тебе - нічого не треба.