
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
21:14
Згорів на роботі" — це не про пожежника, як в чорному анекдоті, а про багатьох із нас. Навколо терміну "вигорання" існує багато спекуляцій і недостовірних тверджень, що вкотре розповсюджує поп-психологія. Це не про перевтому і не "забагато роботи". Т
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Чудеса трансплантологии
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чудеса трансплантологии
Жили-были в одном городе два человека. У одного было две правых ноги, у другого - две левых. Это причиняло обоим существенные неудобства: и ходить получалось криво, и с обувью были сложно - покупать приходилось по две пары, чтобы соорудить одну, - из двух левых и двух правых ботинок. Короче, мучение.
Однажды в этот город приехал знаменитый хирург-трансплантолог. Ему рассказали об этих двух несчастных, хирург разыскал их и предложил им сделать операцию: пересадить человеку с двумя левыми ногами одну правую ногу человека с двумя правыми ногами, а человеку с двумя правыми ногами - одну левую ногу человека с двумя левыми ногами. Они согласились.
Операция прошла успешно, и жизнь у людей этих стала повеселее. Впрочем, через некоторое время они уже позабыли о былых неудобствах и перестали слишком уж радоваться. Теперь это были обычные люди, такие же, как все прочие, с одной правой и с одной левой ногой.
Прошло еще некоторое время, и один из них вдруг пришел ко второму и потребовал пересаженную ногу вернуть. Говорит, это моя нога, и всегда была моя, так что отдавай, а то мне без моей ноги жизни нет.
Второй человек, конечно же, не согласился: твоя-то твоя, но неудобно жить с двумя левыми ногами, как и с двумя правыми. Да и у тебя тоже моя бывшая нога, так что мы в расчете.
Но первый настаивал на своем, а однажды, когда второй человек приболел, первый вдруг ворвался к нему в дом с огромной ржавой пилой, связал второго человека и отпилил ему одну ногу, которая когда-то принадлежала первому. И ушел, громко хлопнув дверью.
На шум прибежали соседи, вызвали скорую, и второго человека удалось спасти, он не истек кровью, хотя и стал инвалидом. Он со слезами смотрел на багровую культю и думал, что, пожалуй, и с двумя левыми ногами было не так уж плохо, с левой и правой было вообще замечательно, а вот так, с одной - совсем никуда.
Первый человек тем временем несколько успокоился и пришел к выводу, что теперь ситуация его полностью устраивает: у него было две здоровых ноги, правая и левая, да и свою ногу он себе тоже вернул. Правда, использовать ее было затруднительно, а врачи не брались пока даже придумать, каким образом эту ногу приспособить к организму, который в принципе в дополнительных ногах не нуждался. Эта нога, говорили врачи, будет только мешать, а вот пользы от нее никакой.
И первый человек пошел на компромисс: свои ноги - и правую, и левую - он оставил в покое, а отпиленную у второго ногу спрятал в холодильник: вдруг когда-нибудь понадобится. Но возвращать он ее второму человеку ни при каких обстоятельствах не собирался.
А чтобы недоброжелатели не говорили, что он несправедливо и вообще зря отнял ногу у второго человека, он изготовил муляж отпиленной ноги и ловко пристегнул ее с помощью специального устройства к своим штанам. Теперь со стороны могло показаться, что человек вышагивает по городу на трех ногах. Правда, это выглядело нелепо, но зато он был совершенно, полностью и абсолютно доволен. Он ликовал.
2014 г.
Однажды в этот город приехал знаменитый хирург-трансплантолог. Ему рассказали об этих двух несчастных, хирург разыскал их и предложил им сделать операцию: пересадить человеку с двумя левыми ногами одну правую ногу человека с двумя правыми ногами, а человеку с двумя правыми ногами - одну левую ногу человека с двумя левыми ногами. Они согласились.
Операция прошла успешно, и жизнь у людей этих стала повеселее. Впрочем, через некоторое время они уже позабыли о былых неудобствах и перестали слишком уж радоваться. Теперь это были обычные люди, такие же, как все прочие, с одной правой и с одной левой ногой.
Прошло еще некоторое время, и один из них вдруг пришел ко второму и потребовал пересаженную ногу вернуть. Говорит, это моя нога, и всегда была моя, так что отдавай, а то мне без моей ноги жизни нет.
Второй человек, конечно же, не согласился: твоя-то твоя, но неудобно жить с двумя левыми ногами, как и с двумя правыми. Да и у тебя тоже моя бывшая нога, так что мы в расчете.
Но первый настаивал на своем, а однажды, когда второй человек приболел, первый вдруг ворвался к нему в дом с огромной ржавой пилой, связал второго человека и отпилил ему одну ногу, которая когда-то принадлежала первому. И ушел, громко хлопнув дверью.
На шум прибежали соседи, вызвали скорую, и второго человека удалось спасти, он не истек кровью, хотя и стал инвалидом. Он со слезами смотрел на багровую культю и думал, что, пожалуй, и с двумя левыми ногами было не так уж плохо, с левой и правой было вообще замечательно, а вот так, с одной - совсем никуда.
Первый человек тем временем несколько успокоился и пришел к выводу, что теперь ситуация его полностью устраивает: у него было две здоровых ноги, правая и левая, да и свою ногу он себе тоже вернул. Правда, использовать ее было затруднительно, а врачи не брались пока даже придумать, каким образом эту ногу приспособить к организму, который в принципе в дополнительных ногах не нуждался. Эта нога, говорили врачи, будет только мешать, а вот пользы от нее никакой.
И первый человек пошел на компромисс: свои ноги - и правую, и левую - он оставил в покое, а отпиленную у второго ногу спрятал в холодильник: вдруг когда-нибудь понадобится. Но возвращать он ее второму человеку ни при каких обстоятельствах не собирался.
А чтобы недоброжелатели не говорили, что он несправедливо и вообще зря отнял ногу у второго человека, он изготовил муляж отпиленной ноги и ловко пристегнул ее с помощью специального устройства к своим штанам. Теперь со стороны могло показаться, что человек вышагивает по городу на трех ногах. Правда, это выглядело нелепо, но зато он был совершенно, полностью и абсолютно доволен. Он ликовал.
2014 г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію