ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.01.13 12:20
Без кори про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в дерев,-різні:
У кого ще з дитинства осяйні,

Борис Костиря
2026.01.13 10:34
Я ніби зріднився
із цією жінкою,
яку зовсім не знаю.
Вона стала моєю
астральною дружиною
чи коханкою.
Вона турбується про мене,
хоча я для неї - ніхто.

Олена Побийголод
2026.01.12 22:25
Із Леоніда Сергєєва

Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»

Мою долоню з талії

Ігор Шоха
2026.01.12 20:10
                    І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі

Сергій Губерначук
2026.01.12 15:27
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.

Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –

Артур Курдіновський
2026.01.12 14:59
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.

Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.

Борис Костиря
2026.01.12 10:43
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?

З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт

Олександр Сушко
2026.01.12 10:11
Ярослав Чорногуз

КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!

У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.

Віктор Кучерук
2026.01.12 07:25
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...

Тетяна Левицька
2026.01.12 00:05
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?

Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч

Таїсія Кюлас
2026.01.11 23:54
Коли зламалася востаннє — Вона втратила змогу кричати. Натягнула посмішку, мов струни гітари, Та почала вдавати.

Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.

Лиш доторки чужих бри

С М
2026.01.11 21:20
Як лазуровий мій будильник
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє

Ярослав Чорногуз
2026.01.11 18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.

Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --

Віктор Насипаний
2026.01.11 17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-

Іван Потьомкін
2026.01.11 17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.

Євген Федчук
2026.01.11 14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Чудеса трансплантологии
Жили-были в одном городе два человека. У одного было две правых ноги, у другого - две левых. Это причиняло обоим существенные неудобства: и ходить получалось криво, и с обувью были сложно - покупать приходилось по две пары, чтобы соорудить одну, - из двух левых и двух правых ботинок. Короче, мучение.

Однажды в этот город приехал знаменитый хирург-трансплантолог. Ему рассказали об этих двух несчастных, хирург разыскал их и предложил им сделать операцию: пересадить человеку с двумя левыми ногами одну правую ногу человека с двумя правыми ногами, а человеку с двумя правыми ногами - одну левую ногу человека с двумя левыми ногами. Они согласились.

Операция прошла успешно, и жизнь у людей этих стала повеселее. Впрочем, через некоторое время они уже позабыли о былых неудобствах и перестали слишком уж радоваться. Теперь это были обычные люди, такие же, как все прочие, с одной правой и с одной левой ногой.

Прошло еще некоторое время, и один из них вдруг пришел ко второму и потребовал пересаженную ногу вернуть. Говорит, это моя нога, и всегда была моя, так что отдавай, а то мне без моей ноги жизни нет.

Второй человек, конечно же, не согласился: твоя-то твоя, но неудобно жить с двумя левыми ногами, как и с двумя правыми. Да и у тебя тоже моя бывшая нога, так что мы в расчете.

Но первый настаивал на своем, а однажды, когда второй человек приболел, первый вдруг ворвался к нему в дом с огромной ржавой пилой, связал второго человека и отпилил ему одну ногу, которая когда-то принадлежала первому. И ушел, громко хлопнув дверью.

На шум прибежали соседи, вызвали скорую, и второго человека удалось спасти, он не истек кровью, хотя и стал инвалидом. Он со слезами смотрел на багровую культю и думал, что, пожалуй, и с двумя левыми ногами было не так уж плохо, с левой и правой было вообще замечательно, а вот так, с одной - совсем никуда.

Первый человек тем временем несколько успокоился и пришел к выводу, что теперь ситуация его полностью устраивает: у него было две здоровых ноги, правая и левая, да и свою ногу он себе тоже вернул. Правда, использовать ее было затруднительно, а врачи не брались пока даже придумать, каким образом эту ногу приспособить к организму, который в принципе в дополнительных ногах не нуждался. Эта нога, говорили врачи, будет только мешать, а вот пользы от нее никакой.

И первый человек пошел на компромисс: свои ноги - и правую, и левую - он оставил в покое, а отпиленную у второго ногу спрятал в холодильник: вдруг когда-нибудь понадобится. Но возвращать он ее второму человеку ни при каких обстоятельствах не собирался.

А чтобы недоброжелатели не говорили, что он несправедливо и вообще зря отнял ногу у второго человека, он изготовил муляж отпиленной ноги и ловко пристегнул ее с помощью специального устройства к своим штанам. Теперь со стороны могло показаться, что человек вышагивает по городу на трех ногах. Правда, это выглядело нелепо, но зато он был совершенно, полностью и абсолютно доволен. Он ликовал.

2014 г.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-06-13 08:00:55
Переглядів сторінки твору 512
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній