«Смерть уравняла Александра Македонского с его погонщиком мулов.
Ибо они или были поглощены потенциями мира, несущими семена будущего,
или же распались на атомы»
Марк Аврелий «Наедине с собой (размышления)»

1.
Чимало земель звоював удатний македонець Александр, та все замало. Намірився йти туди, куди ще не ступала нога європейця. В Африку.
А радники в один голос: «Не йди!»
«Це ж чому?»- цікавий знати юний цар.
«А тому, що шлях перепинить жіноче царство. Нікому ще не вдавалося його скорити».
«Ну, от і добре. Я буду перший!»
«Але ж, як здолаєш, то по всім світі розійдеться глузливе: «Він переміг жінок...»
Не сказали радники, що говоритимуть в разі невдачі. Натомість тільки знизали плечима, бо знали вдачу Аристотелевого учня.
Найчастіше успіх Александру приносила не зброя, а дипломатія..За звичаєм, починалася вона з учти.
На золотій таці красуні-дівчата принесли хліб із золота. Яблука, гранати та ще чимало фруктів теж були золотими.
«Що,- здивувався цар,- у вашім краї їдять золото?»
«Ні,- почув у відповідь,- але якщо тобі потрібен хліб із пшениці, то невже в твоїм царстві нема його, що шукаєш у нас?»
Що можна було відповісти на це? За краще вирішив залишити межі жіночого царства,звелівши викарбувати на міських воротах: «Я, Александр Македонський, був царем-дурнем, доки не прийшов в африканську землю та не навчився мудрості в жінок».

2.
Несподіванки чекали Александра й після царства жінок. Володар країни Кассія , щоб уникнути сутички з македонцями, вирішив відбутися численними дарунками із золота й срібла.
«Не по срібло й золото прийшов я до вас,- відповів на це Александр,- а пізнати звичаї ваші».
Під час розмови царів заявилися двоє чоловіків просити ради в справі, яку ніяк не вдавалося розв’язати самим.
«Я купив ,- почав один,- у нього пустище. Став копати і натрапив на...скарб. Візьми собі, бо він належить тобі».
«Я,- втрутився другий чоловік,- як і він, боюсь присвоїти чуже. Купував же він пустище зо всім, що є там».
Звертається цар до першого: «Є в тебе син?»
«Так, володарю».
«А в тебе,- питає другого,- є, мабуть, донька?»
«Так».
«Тож одружіть їх, а на посаг віддайте скарб!»
Повернувся цар до гостя, зауважив подив в його очах і питає: «Що, негоже я розсудив їх? А як би ти вирішив цю суперечку?»
«А я б одрубав обом голови,- каже Александр,-а скарб забрав би в царську скарбницю».
«А чи світить сонце в твоєму краї?»- питає володар краю.
«Світить».
«І дощі йдуть?»
«Йдуть».
«А худоба є?»
«Є»
«Вибач, але якщо прийшов ти вивчати наші звичаї, то ось що маю сказати на твій присуд: прокляття гідні люди в тебе. Тільки заради худоби сонце ще світить вам, і небо посилає дощі».
Замислився учень Аристотеля над сказаним, бо доти не доводилось таке чути.
------------------------
Александр Македонський (356-323 рр. до н.е.)
Марк Аврелій (121-180) – римський імператор (161-180), філософ, представник пізнього стоїцизму.
Марк Аврелий «Наедине с собой (размышления)». «РИЦ-Реал», Киев-Черкассы,1993, стр.47.
Аристотель (384-322 рр. до н.е.) – давньогрецький учений-енциклопедист, філософ, засновник класичної логіки.
Кассія - міфічна країна.