Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Поеми
Сохрани мне душу и крылья любимый
1
Дремлет тихо город больших Огней ...
Наполнена светом атмосфера земных страстей.
Люби меня как Человек, из века в век - твоя Награда!
Идёт, ускоряя шаг белая Роза, из нежного сада.
Вразумительно сердце моё кричит - твоё, не слушает...
Только холод твоей души ранил, мою, равнодушием,
Душа чиста в своей природе, наивна в мире алчном ...
С твоей живёт моя душа в пространстве мрачном.
Где ж правда чистая - вода, когда напьются? ...
Когда две души в один Океан сольются? ...
Без Любви взаимной нет в жизни толку,
И сложила свои крылья моя душа, далеко на полку.
О как она хотела, открыться в Вере пламенея,
Добротой души - на белом-чёрное виднее ...
От света малого, чтоб отступила прошлого тьма.
Без милосердия души, жизнь - тюрьма.
Благодарностью откроются молитвенно уста,
Оденутся души Светом в милосердие Христа,
И облекутся с честью в его Великую Славу!
Тогда обрящем Жизнь Вечную - по праву.
Где Вера, мой любимый, Древняя, Живая? ...
Ведь без нее измучилась Душа!
Где соль земли, иль вкус любви запрет?
Мой милый, я в Боге и в себе уверена –
Ну и каков же будет твой Ответ?
2
Что, есть ещё одна душа? та неприкаянна ...
Она соблазн грехов с перчинкой до банальности
Она - бессмысленный пиар, тропа нечаянна ...
И ты пошёл за ней, увлёкся ей - из крайности.
Она правдива на листах, под глянцем оформления
Она как яркая звезда, захочешь и дозволится ...
Без сердца - чучело душа, набита самомнением,
Скажи, она тебе нужна? она ведь как невольница.
Она опасна в остроте, с без божьей сутью мнения,
Она блудлива на устах, а жизнь её забвение ...
И нету совести у той души, а лишь умение,
Фальшивок полной повести - изображение.
И лезет в дыру каждую душа, и в жизнь твою -
Сейчас счастливую, в своей не даст ума - спесивая.
Понятно мне .... пригрел по доброте своей змею,
А для души её, вдруг не нашлись и слова, милая.
Оставь бокал, испившему любовный, женский яд ...
В искусстве том, душе твоей уж не было предела,
Ох как же милая тебе не надоело? ...
Ведь без тебя, он каждому мгновенью рад!
Гостей не счесть под суетливым шорохом нарядов,
Неторопливо подступали к душе той, которая ...
Почти Императрица, почти командует парадом
И ослепляет ложным ожерельем, как чистой красотой.
- Откуда, вдруг тут взялся трубадур? ...
Я Ваш слуга, хоть и душой я вашей не искомый,
Позвольте спеть, что сочинил для вас Амур ...
Меня не обессудь Душа, ты за манеры, простите дамы,
Сам уводил её с песнями ... из Святого Храма.
3
Душа поджала скомканные крылья,
И вошла во врата Бессмертия!
Оставив позади свое прошлое...
Которое поросло слоем грязи и пылью.
Все на свете сердцем познавшая,
Все невзгоды, лишенья прошедшая....
Большей части в дороге пешком,
За спиною котомка и по земле босиком.
Храня в душе Любви и искорку надежды,
Стала Светом в ночной тиши -
Стряхнув грехи и ветхую одежду ...
Расправила белые крылья - Верши!
С замирающим сердцем, минуту одну ...
Ароматом розы белой, как Солнце,
Кружило голову подобно красному вину.
Мечтой глядела в бескрайнее оконце....
Вдруг, Судьба подкинула встречу улыбкой ...
Жизнь изволила ей приказать,
Чтоб Душа исправила свои ошибки -
Оценила другую Душу, как Любви талант!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сохрани мне душу и крылья любимый
1
Дремлет тихо город больших Огней ...
Наполнена светом атмосфера земных страстей.
Люби меня как Человек, из века в век - твоя Награда!
Идёт, ускоряя шаг белая Роза, из нежного сада.
Вразумительно сердце моё кричит - твоё, не слушает...
Только холод твоей души ранил, мою, равнодушием,
Душа чиста в своей природе, наивна в мире алчном ...
С твоей живёт моя душа в пространстве мрачном.
Где ж правда чистая - вода, когда напьются? ...
Когда две души в один Океан сольются? ...
Без Любви взаимной нет в жизни толку,
И сложила свои крылья моя душа, далеко на полку.
О как она хотела, открыться в Вере пламенея,
Добротой души - на белом-чёрное виднее ...
От света малого, чтоб отступила прошлого тьма.
Без милосердия души, жизнь - тюрьма.
Благодарностью откроются молитвенно уста,
Оденутся души Светом в милосердие Христа,
И облекутся с честью в его Великую Славу!
Тогда обрящем Жизнь Вечную - по праву.
Где Вера, мой любимый, Древняя, Живая? ...
Ведь без нее измучилась Душа!
Где соль земли, иль вкус любви запрет?
Мой милый, я в Боге и в себе уверена –
Ну и каков же будет твой Ответ?
2
Что, есть ещё одна душа? та неприкаянна ...
Она соблазн грехов с перчинкой до банальности
Она - бессмысленный пиар, тропа нечаянна ...
И ты пошёл за ней, увлёкся ей - из крайности.
Она правдива на листах, под глянцем оформления
Она как яркая звезда, захочешь и дозволится ...
Без сердца - чучело душа, набита самомнением,
Скажи, она тебе нужна? она ведь как невольница.
Она опасна в остроте, с без божьей сутью мнения,
Она блудлива на устах, а жизнь её забвение ...
И нету совести у той души, а лишь умение,
Фальшивок полной повести - изображение.
И лезет в дыру каждую душа, и в жизнь твою -
Сейчас счастливую, в своей не даст ума - спесивая.
Понятно мне .... пригрел по доброте своей змею,
А для души её, вдруг не нашлись и слова, милая.
Оставь бокал, испившему любовный, женский яд ...
В искусстве том, душе твоей уж не было предела,
Ох как же милая тебе не надоело? ...
Ведь без тебя, он каждому мгновенью рад!
Гостей не счесть под суетливым шорохом нарядов,
Неторопливо подступали к душе той, которая ...
Почти Императрица, почти командует парадом
И ослепляет ложным ожерельем, как чистой красотой.
- Откуда, вдруг тут взялся трубадур? ...
Я Ваш слуга, хоть и душой я вашей не искомый,
Позвольте спеть, что сочинил для вас Амур ...
Меня не обессудь Душа, ты за манеры, простите дамы,
Сам уводил её с песнями ... из Святого Храма.
3
Душа поджала скомканные крылья,
И вошла во врата Бессмертия!
Оставив позади свое прошлое...
Которое поросло слоем грязи и пылью.
Все на свете сердцем познавшая,
Все невзгоды, лишенья прошедшая....
Большей части в дороге пешком,
За спиною котомка и по земле босиком.
Храня в душе Любви и искорку надежды,
Стала Светом в ночной тиши -
Стряхнув грехи и ветхую одежду ...
Расправила белые крылья - Верши!
С замирающим сердцем, минуту одну ...
Ароматом розы белой, как Солнце,
Кружило голову подобно красному вину.
Мечтой глядела в бескрайнее оконце....
Вдруг, Судьба подкинула встречу улыбкой ...
Жизнь изволила ей приказать,
Чтоб Душа исправила свои ошибки -
Оценила другую Душу, как Любви талант!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
