Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
2025.11.29
07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
2025.11.29
01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Поеми
Сохрани мне душу и крылья любимый
1
Дремлет тихо город больших Огней ...
Наполнена светом атмосфера земных страстей.
Люби меня как Человек, из века в век - твоя Награда!
Идёт, ускоряя шаг белая Роза, из нежного сада.
Вразумительно сердце моё кричит - твоё, не слушает...
Только холод твоей души ранил, мою, равнодушием,
Душа чиста в своей природе, наивна в мире алчном ...
С твоей живёт моя душа в пространстве мрачном.
Где ж правда чистая - вода, когда напьются? ...
Когда две души в один Океан сольются? ...
Без Любви взаимной нет в жизни толку,
И сложила свои крылья моя душа, далеко на полку.
О как она хотела, открыться в Вере пламенея,
Добротой души - на белом-чёрное виднее ...
От света малого, чтоб отступила прошлого тьма.
Без милосердия души, жизнь - тюрьма.
Благодарностью откроются молитвенно уста,
Оденутся души Светом в милосердие Христа,
И облекутся с честью в его Великую Славу!
Тогда обрящем Жизнь Вечную - по праву.
Где Вера, мой любимый, Древняя, Живая? ...
Ведь без нее измучилась Душа!
Где соль земли, иль вкус любви запрет?
Мой милый, я в Боге и в себе уверена –
Ну и каков же будет твой Ответ?
2
Что, есть ещё одна душа? та неприкаянна ...
Она соблазн грехов с перчинкой до банальности
Она - бессмысленный пиар, тропа нечаянна ...
И ты пошёл за ней, увлёкся ей - из крайности.
Она правдива на листах, под глянцем оформления
Она как яркая звезда, захочешь и дозволится ...
Без сердца - чучело душа, набита самомнением,
Скажи, она тебе нужна? она ведь как невольница.
Она опасна в остроте, с без божьей сутью мнения,
Она блудлива на устах, а жизнь её забвение ...
И нету совести у той души, а лишь умение,
Фальшивок полной повести - изображение.
И лезет в дыру каждую душа, и в жизнь твою -
Сейчас счастливую, в своей не даст ума - спесивая.
Понятно мне .... пригрел по доброте своей змею,
А для души её, вдруг не нашлись и слова, милая.
Оставь бокал, испившему любовный, женский яд ...
В искусстве том, душе твоей уж не было предела,
Ох как же милая тебе не надоело? ...
Ведь без тебя, он каждому мгновенью рад!
Гостей не счесть под суетливым шорохом нарядов,
Неторопливо подступали к душе той, которая ...
Почти Императрица, почти командует парадом
И ослепляет ложным ожерельем, как чистой красотой.
- Откуда, вдруг тут взялся трубадур? ...
Я Ваш слуга, хоть и душой я вашей не искомый,
Позвольте спеть, что сочинил для вас Амур ...
Меня не обессудь Душа, ты за манеры, простите дамы,
Сам уводил её с песнями ... из Святого Храма.
3
Душа поджала скомканные крылья,
И вошла во врата Бессмертия!
Оставив позади свое прошлое...
Которое поросло слоем грязи и пылью.
Все на свете сердцем познавшая,
Все невзгоды, лишенья прошедшая....
Большей части в дороге пешком,
За спиною котомка и по земле босиком.
Храня в душе Любви и искорку надежды,
Стала Светом в ночной тиши -
Стряхнув грехи и ветхую одежду ...
Расправила белые крылья - Верши!
С замирающим сердцем, минуту одну ...
Ароматом розы белой, как Солнце,
Кружило голову подобно красному вину.
Мечтой глядела в бескрайнее оконце....
Вдруг, Судьба подкинула встречу улыбкой ...
Жизнь изволила ей приказать,
Чтоб Душа исправила свои ошибки -
Оценила другую Душу, как Любви талант!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сохрани мне душу и крылья любимый
1
Дремлет тихо город больших Огней ...
Наполнена светом атмосфера земных страстей.
Люби меня как Человек, из века в век - твоя Награда!
Идёт, ускоряя шаг белая Роза, из нежного сада.
Вразумительно сердце моё кричит - твоё, не слушает...
Только холод твоей души ранил, мою, равнодушием,
Душа чиста в своей природе, наивна в мире алчном ...
С твоей живёт моя душа в пространстве мрачном.
Где ж правда чистая - вода, когда напьются? ...
Когда две души в один Океан сольются? ...
Без Любви взаимной нет в жизни толку,
И сложила свои крылья моя душа, далеко на полку.
О как она хотела, открыться в Вере пламенея,
Добротой души - на белом-чёрное виднее ...
От света малого, чтоб отступила прошлого тьма.
Без милосердия души, жизнь - тюрьма.
Благодарностью откроются молитвенно уста,
Оденутся души Светом в милосердие Христа,
И облекутся с честью в его Великую Славу!
Тогда обрящем Жизнь Вечную - по праву.
Где Вера, мой любимый, Древняя, Живая? ...
Ведь без нее измучилась Душа!
Где соль земли, иль вкус любви запрет?
Мой милый, я в Боге и в себе уверена –
Ну и каков же будет твой Ответ?
2
Что, есть ещё одна душа? та неприкаянна ...
Она соблазн грехов с перчинкой до банальности
Она - бессмысленный пиар, тропа нечаянна ...
И ты пошёл за ней, увлёкся ей - из крайности.
Она правдива на листах, под глянцем оформления
Она как яркая звезда, захочешь и дозволится ...
Без сердца - чучело душа, набита самомнением,
Скажи, она тебе нужна? она ведь как невольница.
Она опасна в остроте, с без божьей сутью мнения,
Она блудлива на устах, а жизнь её забвение ...
И нету совести у той души, а лишь умение,
Фальшивок полной повести - изображение.
И лезет в дыру каждую душа, и в жизнь твою -
Сейчас счастливую, в своей не даст ума - спесивая.
Понятно мне .... пригрел по доброте своей змею,
А для души её, вдруг не нашлись и слова, милая.
Оставь бокал, испившему любовный, женский яд ...
В искусстве том, душе твоей уж не было предела,
Ох как же милая тебе не надоело? ...
Ведь без тебя, он каждому мгновенью рад!
Гостей не счесть под суетливым шорохом нарядов,
Неторопливо подступали к душе той, которая ...
Почти Императрица, почти командует парадом
И ослепляет ложным ожерельем, как чистой красотой.
- Откуда, вдруг тут взялся трубадур? ...
Я Ваш слуга, хоть и душой я вашей не искомый,
Позвольте спеть, что сочинил для вас Амур ...
Меня не обессудь Душа, ты за манеры, простите дамы,
Сам уводил её с песнями ... из Святого Храма.
3
Душа поджала скомканные крылья,
И вошла во врата Бессмертия!
Оставив позади свое прошлое...
Которое поросло слоем грязи и пылью.
Все на свете сердцем познавшая,
Все невзгоды, лишенья прошедшая....
Большей части в дороге пешком,
За спиною котомка и по земле босиком.
Храня в душе Любви и искорку надежды,
Стала Светом в ночной тиши -
Стряхнув грехи и ветхую одежду ...
Расправила белые крылья - Верши!
С замирающим сердцем, минуту одну ...
Ароматом розы белой, как Солнце,
Кружило голову подобно красному вину.
Мечтой глядела в бескрайнее оконце....
Вдруг, Судьба подкинула встречу улыбкой ...
Жизнь изволила ей приказать,
Чтоб Душа исправила свои ошибки -
Оценила другую Душу, как Любви талант!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
