коли я зустрічаюсь з тобою необхідним є третій
і загалом несуттєво хто він чи що робить або не робить
він може бути на розливі може просто курити
чи дрімати схиливши голову на руки вдивлятись розпачливо в стіну
або в дим тютюновий над попільничкою. як бідний родич
розглядатись по сторонах так наче він уперше в такому місці
і чекає чогось надзвичайного від місця або від тебе чи від себе,
розуміючи, що чекати від мене чогось надзвичайного не випадає.
зрештою, можна просто відчувати, що хтось дивиться на тебе,
дивиться згори. інколи цього вистарчає, інколи ні.
самозрозумілим виглядає така обставина, що
чоловіки не декламують поезій принаймні вголос і назагал
і взагалі – якщо вже поет, то нема жодної потреби щось писати
тим більше говорити про це.
присутність третього витворює необхідність дистанції
що доконечно для розуміння про що саме говориш і звісно
про що так промовисто мовчиш.
ну і взагалі