ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2025.06.24 22:53
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno AI. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Кліп змонтов

Борис Костиря
2025.06.24 21:37
Це грім звучить чи гуркіт канонади?
Роздвоєння, як вістря боротьби,
Як відгомін Господньої тиради,
Доноситься противенством доби.

Не знаємо, де можемо спіткнутись -
На міні чи на грудах кам'яних.
Ми навіть не встигаєм озирнутись,

Богдан Манюк
2025.06.24 17:25
Частина друга Жовч і кров 1930 рік 4. Кася витягнула з печі каструлю з борщем. Це був улюблени

Іван Потьомкін
2025.06.24 17:02
Посходили співаночки рясно, мов суниці.
Посходились легіники, гей, на косовицю.
Косять так, як ще ніколи доти не косили.
Уже сонце припікає, а ще стільки сили
Позостало в руках дужих, руках молодечих,
Що готові трудитися під сам темен вечір.

Посхо

Світлана Майя Залізняк
2025.06.24 16:33
Новинка на моєму каналі.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno.
У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для ц

Світлана Пирогова
2025.06.24 14:50
Густо рум'янком зацвічений сад,
Божа краса дрібних невістульок.
Ллється навколо її аромат,
З неба моргає сонячна куля.

П'янко...Ромашковий килим живий:
Цяточки жовті, біле пелюстя.
Десь заховався пустун-вітровій,

Віктор Кучерук
2025.06.24 05:28
Колиска посеред кімнати
Гойдалась плавно з боку в бік,
А біля неї добра мати,
Було, втрачала співам лік.
Матуся знала достолиха
Пісень про звірів і пташню,
Тому співала довго й тихо,
І колисала аж до сну…

Тетяна Левицька
2025.06.23 22:42
Світлана завжди у неділю давала дітям гроші на морозиво і на білети в кінотеатр, але не цього разу. До зарплатні залишався тиждень, а у її гаманці лежало всього п'ять карбованців. «Колос на глиняних ногах» розвалився і всі кошти у Ощадбанку згоріли одноч

Борис Костиря
2025.06.23 21:53
Останній сніг вже сходить із арени,
Як сивина, як марево із хвиль,
Що напливає з підсвідомих терен.
Не розрізниш, де правда, а де цвіль.

Останній сніг напливами прибою
Нечутно попід двері підповза,
Де зло й добро злилися у двобої.

Татьяна Квашенко
2025.06.23 16:28
Поки тиша огортає шлях,
Рими причепились, мов реп'ях.
Бо іти у полі манівцем –
Як писати вірші олівцем,

Як етюд писати просто неба.
Кольорів багато і не треба –
Колір неба й стиглої пшенички.

Юлія Щербатюк
2025.06.23 13:13
Огудою тієї правди
наніс удар - нещадний весь.
І вицвіле потому завтра
заскавучало, наче, пес,

мої зализуючи рани.
І линув біль із попід вій.
У скронях пульсувало рвано.

Сергій Губерначук
2025.06.23 11:54
«Ні» чи «Так», а Всесвіт – проти.
Не буває «Так» чи «Ні».
Ані правди, ані йоти!
На війні як на війні!

Правда – вічне порівняння.
Нині – так, а сяк – затим.
Залишається питання:

С М
2025.06.23 10:31
лиця твого все не згадаю
лиця твого все не згадаю

поцуплять риси
пси карнавальні
лиця твого
не згадаю

Юрій Гундарєв
2025.06.23 09:58
Легендарному музикантові виповнилося 83 роки!
Від перших днів війни він активно підтримує нашу країну, виходячи на сцену з українським прапором…

Часом здається: все в Лету кануло,
мідним тазом враз накрилося…
Раптом лунає голос Маккартні -
і відчув

Юрій Гундарєв
2025.06.23 09:55
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Віктор Кучерук
2025.06.23 05:33
Яхти трикутні вітрила
Шурхають прудко, мов крила
Білої чайки, що низько
Навстріч несеться вітриську.
Яхта завзято й бадьоро
Рине розбурханим морем,
Ріжучи вітер і хвилі
Гарно загостреним кілем.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Терапия
- Доктор, вы знаете, мне как-то неуютно.
- Можете сформулировать точнее свое ощущение?
- Ну, не знаю... Мне неуютно, как точнее?
- К примеру, ощущение неуюта преследует вас дома, на работе, в транспорте, здесь?
- Пожалуй, что... дома.
- Так, хорошо. У вас комфортный дом?
- Да, дом очень хороший.
- Значит, ощущение неуюта связано не с интерьером?
- Пожалуй, нет.
- Вы живете один?
- Нет, не один, я женат, у нас дети.
- Ощущение неуюта возникает всякий раз, когда вы бываете дома, или связано с какой-то определенной ситуацией?
- Наверное, всегда, когда я дома.
- Бывает ли такое на работе, хотя бы когда-нибудь?
- Нет.
- Значит, вы испытываете ощущение неуюта исключительно дома.
- Да.
- Опишите, пожалуйста, когда у вас возникает это ощущение, что вы делаете?
- Ну... не знаю... я как бы сжимаюсь.
- Сжимаетесь?
- Да, я как бы сжимаюсь.
- Как губка? Поролон? Резина? Мяч?
- Нет, не так. Я становлюсь... таким, плотным.
- Как кулак?
- Да, точно, я сжимаюсь, как пальцы в кулак.
- Замечают ли члены семьи, когда вы сжимаетесь?
- Нет, я стараюсь не подавать виду. Это все... ну, внутри.
- Итак, когда вам неуютно, вы внутри как бы превращаетесь в сжатый кулак?
- Да, именно так.
- А этот кулак... он пуст или что-то скрывает, держит?
- Постойте-ка... не думал об этом.
- Представьте сейчас себе. Вы дома. Ваша жена и дети приветствуют вас, расспрашивают, как прошел день, рассказывают о своем, вы собираетесь в гостиной вокруг стола...
- Да, доктор, все именно так! Кулак внутри меня сжался прямо сейчас.
- И этот кулак - что, он пуст? Попытайтесь рассмотреть.
- Нет, доктор, он что-то держит. Что-то... что-то деревянное.
- Что это? Цвет, фактура, форма? Опишите.
- Это... твердое, теплое на ощупь, наверное, нагрелось от моих пальцев. Гладкое, как будто лакированное... Нет, не лакированное, просто очень хорошо отполированное. Цвет... светлое.
- Можете предположить, что это такое?
- Нет, я чувствую только то, что у меня в кулаке, дальше не вижу. Это как ручка чего угодно.
- Попробуйте взмахнуть кулаком, вместе с предметом. Что там у вас?
- Это... нет, не могу.
- Тогда бросьте этот предмет. Вы вышли на лужайку перед домом. Вы один. Тишина. Вы смотрите на закат. Вам спокойно и уютно. Теперь разожмите пальцы и бросьте то, что у вас в кулаке.
- Получилось! Доктор, это... я знаю, что это. Это бейсбольная бита.
- Окей. Поднимите биту.
- Поднял.
- Возвращайтесь в дом.
- Иду... Я в доме. В гостиной.
- Кулак снова сжат?
- Да, я держу биту очень крепко... пальцам больно. Кисть сводит.
- Нет, постарайтесь взять ее чуть-чуть удобнее... уютнее... Кисть движется свободно. Пальцы обхватывают рукоять, как бы сливаясь с ней, но не впиваются в дерево.
- Спасибо, док, так намного удобнее.
- Вы в гостиной?
- Да.
- Кто там еще?
- Да все... Вот Эллен, это моя жена. Вон на диване младший. Старший сидит на подоконнике. Соседка зашла и стоит в дверях. Даже вы там, док.
- Какой у них вид? Они видят вас?
- Они не обращают на меня внимания.
- Опишите себя сейчас, там, в гостиной.
- Я стою у стола. На мне синие джинсы... красная рубашка. В правой руке у меня бита. Я ею взмахиваю.
- И никто на вас не смотрит?
- Нет.
- Вам неуютно?
- да, очень.
- Этот неуют: он вас обижает, злит, раздражает, утомляет?
- Злит.
- Так, попробуйте вот что: ударьте битой по столу.
- Как?
- Сильно. Изо всей силы.
- Вот так вот прямо взять и ударить битой по столу?
- Да. Вложите в этот удар ваш неуют, всю вашу злость, давайте, смелее.
- Вы серьезно?
- Бейте, бейте, так нужно.
- Я ударил.
- Что происходит?
- Все замолчали и смотрят на меня. Вы одобрительно кивнули.
- Как они смотрят на вас?
- С испугом. Они ужасно напуганы.
- А что вы чувствуете? Как ваш неуют?
- Я чувствую себя... лучше. Мне очень удобно держать мою биту. Мне... да, мне уютно, когда они вот так смотрят на меня. Я... я хочу...
- Да, что? Продолжайте, что вы хотите?
- Я хочу еще раз ударить по столу, только так, и со всей злостью, и совсем свободно, чтобы меня уже ничего не сдерживало.
- Конечно, бейте.
- Док, это замечательно! Они все заорали и вскочили с мест!
- А что делаете вы?
- Я... я хочу ударить еще!
- По столу?
- Нет, мне бы хотелось ударить битой кого-то из них.
- А как ваш неуют?
- Мне кажется, если я ударю кого-то из них, или всех их, по разу, мне станет совсем уютно. Да, да, я уверен! И тот вы, который там, в гостиной, тоже советует ударить кого-то.
- Бейте!
.......
- Что вы молчите? Что происходит?
- Док, я ударил. Сначала по разу. Они принялись убегать. Эллен попыталась выбраться на улицу, а соседка схватила телефон. Мне пришлось ударить Эллен еще раз, по голове, чтобы она не выбежала на улицу, мало ли что могут подумать. Эллен упала. И соседку - я ударил ее по руке, она выпустила телефон, а потом я ударил ее по голове. Несколько раз. Она лежит на полу, стонет. У нее течет кровь. Потом я погнался за детьми. Они спрятались в детской. Ну, их я... тоже ударил.
- Ударили? Детей? По одному разу?
- Сначала по одному... Они стали кричать. Так громко. Мне снова стало неуютно. Я ударил еще раз. И еще раз. И потом я бил, пока они не замолчали.
- Что теперь? Вам уютно?
- Не совсем. Я несколько обеспокоен тем, что там поделают Эллен и соседка.
- Ступайте к ним, посмотрите, возможно, необходимо что-то предпринять.
- Док, вы правы. Они почти выбрались на улицу! Но я оттащил их от двери.
- Что теперь?
- Они плачут, кричат. Все в крови перемазаны... Дьявол, они измазали в крови мои джинсы! Суки!
- Вы сейчас ощущаете неуют?
- Да, и я знаю, что мне с ним делать!
- Что?
- Мне нужно еще несколько ударов... Ну, все, больше никто не визжит. Никто не измажет мне джинсы в кровь... Сейчас, последний штрих… Погодите… Ну, все… Господи, как хорошо!
- Вам уютно?
- Да, мне совершенно уютно. Док, я счастлив! Я просто счастлив! Такое облегчение! Спасибо, док!
- Я рад этому. Не за что.
- Да вы себе даже не представляете, док! Сколько я Вам должен, док?
- Уже уходите?
- Да, у меня дома есть одно дельце, не хотел бы откладывать, спасибо, док, вы меня спасли. Господи, как же мне теперь славно! Я к вам вернусь.
- Замечательно.
- Сколько с меня?
- Первый сеанс бесплатно.
- Спасибо, док! Спасибо!
- Это вам спасибо. До свидания!
- До свидания, док, вы молодчина! Мы скоро увидимся, док!
- Спасибо. Это моя работа… Кстати, а у вас есть бита?
- О… нет, у меня нет биты. Я, собственно, за ней…
- Возьмите мою.
- Док, вы – лучший! Спасибо, док! Нет слов… Я вам скоро верну ее.
- Не трудитесь. Просто спрячьте ее как следует. А лучше сожгите. Потом.
- Точно, док, сжечь!
- Что вы делаете?! Вы ударили меня битой!
- Да, док. И вот еще! Еще!
- А! А! Почему… я? (стонет)
- Тот док в гостиной … На!.. то есть вы, док… На!... сказал мне… На! На! На!... что все равно, кого бить, главное, поскорее и посильнее… На! … Чего же откладывать?... На!.. Знаете, док, я и того дока, в гостиной, тоже… битой… На! Только вам не сказал… На!.. И мне так стало хорошо, так уютно, когда я того дока добил… На! На! На!
- Ааа…. Эээ… (тишина и хрусткие звуки ударов)
- Кажется, это все, док. До свидания, док. Некогда мне тут. Мне еще надо биту сжечь. Вы мне здорово помогли, док.

2014




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-09-15 10:11:16
Переглядів сторінки твору 517
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній