І
Ура! – чи що?
               Не знає патріот,
чи раді люди, чи не дуже раді,
що нібито не Рада, а народ
замилює невинні очі правді.
               Глядіть сюди, домашні вороги,
               несамовита притча «во язицех»,
               що ладна нас косити до ноги,
               аби запанувала Раша ницих.
Ви, мічені рокуючим перстом,
осліплені жагою і баблом.
Служили ви бандитові при владі.
Чому ж тепер, коли прийшла пора
отримати від вашого добра,
не глянете ніяк у очі правді?

                              ІІ
За марні смерті відповість – Ніхто?
Але нема на відповіді часу.
Усе одно повторять сто по сто
за переможні відступи АТО
і тимчасові успіхи Донбасу.
               У вас немає мудрості знання,
               що розум дикуна стає мішенню,
               що вилізає боком зайва жменя,
               що очі вилізають вам щодня,
               обмацуючи трупи навмання
               і у мари кощавої кишеню.
Тебе не заховає у Кремлі,
несите плем’я іншої землі,
бо у імлі ночує ця почвара.
Тобі не досягнути до небес,
де вічний дух у нації воскрес,
а на рабів чекає Божа кара.

                              09.2014