Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.29
18:54
ІІ. НІЧНИЙ ДІАЛОГ У САДУ
Травнева ніч опустилася на Київ, густа й тепла, напоєна ароматами рясного весняного цвіту. Пахло молодим листом, розімлілою від денного сонця землею та солодким, п’янким бузком. Світло місяця сріблило високі дахи княжого терем
2026.05.29
17:48
Сліпуче сяйво й тінь жадана,
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.
Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.
Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.
2026.05.29
16:51
вутлому до війни
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці
ділена на пайки
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці
ділена на пайки
2026.05.29
11:45
Я кричу відчайдушно до світу:
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.
Ти кричиш відчайдушно, безмовно
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.
Ти кричиш відчайдушно, безмовно
2026.05.29
11:41
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного
2026.05.29
11:26
…чим скарб ховати до засік
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,
за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,
за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих
2026.05.29
06:25
Дощик рясно кропить
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.
2026.05.29
06:25
адже травень наймагічніша пора року · вона каже пішли в парк полупаємо на людей · ще ми винаймаємо хату в старому районі на одному з верхніх поверхів а вікна як раз у бік парку й на ближньому обрії чортове колесо на неботлі · при вхідній брамі парковій ст
2026.05.29
00:24
Не кричи ура, поки з бункера не виліз.
Є чимало людей злопам'ятних, та не чути щось про добропам'ятних.
У бункері путіну добре, та в землі було б краще.
Погано, коли мізки запливають жиром, але значно гірше, коли мізки запливають ненавистю.
2026.05.28
23:42
І. ВЕСНА У ГАРДАРИЦІ
Коли на подвір’я великого князя вперше ступив цей чужинець, Київ потопав у білому цвіті садів. Юний норвезький принц Гаральд, який щойно втік від смерті та поразки на батьківщині, мав у кишенях лише вітер, а в руках
2026.05.28
22:31
Не смішно
Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада – за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.
Величчям і справами хосними
Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада – за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.
Величчям і справами хосними
2026.05.28
17:32
Як цар отой дурнуватий, що Грозним прозвали,
Убив сина, то ще двоє йому спадкували.
Пришелепкуватий Федір правив після нього,
А Дмитра, на оту пору ще зовсім малого,
Вбили в Угличі. Тож Федір, коли став вмирати,
То нікому було владу свою передати.
«
Убив сина, то ще двоє йому спадкували.
Пришелепкуватий Федір правив після нього,
А Дмитра, на оту пору ще зовсім малого,
Вбили в Угличі. Тож Федір, коли став вмирати,
То нікому було владу свою передати.
«
2026.05.28
16:30
Ти говориш: тепер інше місто поглине твій розпач,
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особист
і що вулиці інші дарують впокій-забуття,
тільки місто твоє прийде слідом туди за тобою,
і квартали ті самі зустрінуть твою сивину.
То невже всі утечі даремні, а прагнення хибні,
бо вагомі лише особист
2026.05.28
16:25
Інтро *
(Сем Катлер):
“Здається, все, як треба . . . Чи ви готові? . . . Вибачте затримку. . .
“Усі готові до наступного виступу? . . . Чи готовий ти, Нью-Йорку?
Найбільша група, що грає в Нью-Йорку за останні роки . . .
“Вони провідали Західне у
(Сем Катлер):
“Здається, все, як треба . . . Чи ви готові? . . . Вибачте затримку. . .
“Усі готові до наступного виступу? . . . Чи готовий ти, Нью-Йорку?
Найбільша група, що грає в Нью-Йорку за останні роки . . .
“Вони провідали Західне у
2026.05.28
16:05
У СВІТІ ІЗ КРИГИ І КРИЦІ...
У літописах суворої Півночі та на пергаментах золотоверхого Києва залишилися слова, які досі пахнуть морською сіллю, річковою прохолодою та гарячою кров’ю. Це історія про Єлизавету, старшу доньку Ярослава Мудрого, яку сканд
2026.05.28
15:05
На морі, де тяжіють схили,
де ні примовок, ні пісень,
де вічні брили, як могили,
на хвильку ліг спочити день.
Поблякли барви полудневі,
зчорніли скелі кам’яні.
Лиш тьмяним видивом – у мреві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...де ні примовок, ні пісень,
де вічні брили, як могили,
на хвильку ліг спочити день.
Поблякли барви полудневі,
зчорніли скелі кам’яні.
Лиш тьмяним видивом – у мреві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Летний отпуск. Небольшая поэма
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Летний отпуск. Небольшая поэма
ЛЕТНИЙ ОТПУСК ( НЕБОЛЬШАЯ ПОЭМА 16+ )
На юг, любимая, вперед!
Пришла пора любимой
Понежить спинку и живот
Под южным солнцем Крыма!
Приедем в тихий городок,
Уютный снимем домик.
В чудесный солнечный денек
Идем на пляж. Ты томик
Стихов любимых для души
Несешь в руке.. Мы шорты
И майки, точно малыши,
Одели на курорте.
Долой забот тяжелый груз!
Ни слова о заботах
Не говорим, едим арбуз,
Смеемся до икоты...
Подходим к морю. Не туда,
Где люди, точно свинки,
На полотенцах в три ряда
Поджаривают спинки,
Идем на камни под скалой
Мы на любимый наш
Нудистский, голый, молодой,
Веселый, добрый пляж.
Здесь изумительный настрой,
Здесь каждый друг и брат.
Куда ты камень за душой
Запрячешь? В голый зад?
Расположимся на камнях,
Вдвоем пакет вина
Меж поцелуев и в стихах
Мы разопьем до дна.
А рядом парочки сидят,
Любуются на нас.
К себе на ужин пригласят,
Смеются всякий раз,
Как ты стеснительно идешь
Купаться, прикрываясь...
Как в воду плавно ты нырнешь,
Стыдливо улыбаясь.
А я вослед тебе нырну
Решительно и смело,
И под водою обниму
Твое нагое тело.
Ты отдалась морской волне,
А я тебя ласкаю...
Лишь рыбки видят в глубине
Как я тобой играю...
Заходит солнце... На воде
Лишь лунная дорожка...
Я на тебе... И я в тебе...
И под тобой- немножко...
Ты восхитительна. Нежна.
Пьяна. Ты морем пахнешь...
Самозабвенно влюблена
В меня. Желанья наши,
Безумства наши мы с тобой
осуществим на пляже,
И утомленные, домой
Уносим счастье наше.
И настроения полет
Летит, не прерываясь!
А завтра новый день придет
Навстречу, улыбаясь.
Пусть месяц смотрит к нам в окно,
Как ласковый хазяин.
Тебе нас видно- все равно!
Смотри- МЫ ОТДЫХАЕМ!
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476100
рубрика: Лирика любви
дата поступления 31.01.2014
автор: Сокольник
На юг, любимая, вперед!
Пришла пора любимой
Понежить спинку и живот
Под южным солнцем Крыма!
Приедем в тихий городок,
Уютный снимем домик.
В чудесный солнечный денек
Идем на пляж. Ты томик
Стихов любимых для души
Несешь в руке.. Мы шорты
И майки, точно малыши,
Одели на курорте.
Долой забот тяжелый груз!
Ни слова о заботах
Не говорим, едим арбуз,
Смеемся до икоты...
Подходим к морю. Не туда,
Где люди, точно свинки,
На полотенцах в три ряда
Поджаривают спинки,
Идем на камни под скалой
Мы на любимый наш
Нудистский, голый, молодой,
Веселый, добрый пляж.
Здесь изумительный настрой,
Здесь каждый друг и брат.
Куда ты камень за душой
Запрячешь? В голый зад?
Расположимся на камнях,
Вдвоем пакет вина
Меж поцелуев и в стихах
Мы разопьем до дна.
А рядом парочки сидят,
Любуются на нас.
К себе на ужин пригласят,
Смеются всякий раз,
Как ты стеснительно идешь
Купаться, прикрываясь...
Как в воду плавно ты нырнешь,
Стыдливо улыбаясь.
А я вослед тебе нырну
Решительно и смело,
И под водою обниму
Твое нагое тело.
Ты отдалась морской волне,
А я тебя ласкаю...
Лишь рыбки видят в глубине
Как я тобой играю...
Заходит солнце... На воде
Лишь лунная дорожка...
Я на тебе... И я в тебе...
И под тобой- немножко...
Ты восхитительна. Нежна.
Пьяна. Ты морем пахнешь...
Самозабвенно влюблена
В меня. Желанья наши,
Безумства наши мы с тобой
осуществим на пляже,
И утомленные, домой
Уносим счастье наше.
И настроения полет
Летит, не прерываясь!
А завтра новый день придет
Навстречу, улыбаясь.
Пусть месяц смотрит к нам в окно,
Как ласковый хазяин.
Тебе нас видно- все равно!
Смотри- МЫ ОТДЫХАЕМ!
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476100
рубрика: Лирика любви
дата поступления 31.01.2014
автор: Сокольник
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
