РИМ
***поема***

Сяйте, палаци Великого Рима!-
Міста величного, світу окраси!
Де ще побачиш такі акведуки?
Де ще побачити велич таку?

Вулиці, де гомінливого люду
Натовп змішався багатих і бідних?
Де ще побачиш піднесення духу?
Розквіт театру побачити де?

Де ще у світі існують закони,
Більш досконалі від римського права?
Де ще побачити велич арени,
Смерті порив- гладіаторів бій?..
..................................

...ось у Нерона бенкет у палаці.
Фрукти у вазах, у келихах вина...
Юні раби в білосніжних туніках
Страви підносять поважним гостям.

Гості хмільні полулежать на лавах,
Їх обіймають гетери- коханки,
Діви, з якими красою зрівнятись
В світі не зможе і Сонце саме.

Вже виступали чудові актори,
Вірші і оди співали Нерону...
Зранені воїни- преторианці
Мовчки похмуро на чатах стоять.

Все вже набридло... Пісні остогидли,
Вихили мімів, кривляння акторів.
Нині Нерон не читатиме віршів-
Ніби натхнення сьогодні нема...

Що б ото вигадать- час скоротити?
Чим би зайнятись? На що подивитись,
Аби натхнення для віршів з"явилось?-
Дума у смутку Великий Нерон...
................................................

Двое дівчат, зовсім юні рабині,
В білих туніках, з стрункими ногами,
Взутими в грецькі красиві сандалі,
В горщиках вина принесли підлить.

-Гляньте, які-ж бо красиві дівчатка!
Де вас купили? Звідкіль? Ви цнотливі?
Нумо сюди! - І Нерон підійнявся-
Будете битись для мене на смерть!

Зараз-но скиньте, дівчата, туніки!
В руки мечі вам, щити і шоломи.
Хочу дивитись, як б"єтеся голі.
Хто переможе- я цноти лишу."

З гомоном зразу палац підійнявся-
"Мудрий Нероне! Повік тобі слава!
Син лиш Богів так надумати може!"-
Гості прокинулись з п"яного сну.

Місце звільнили миттєво актори...
Гомін ущух... Зброю внесли до зали.
Дивляться всі... І стоять серед зали
Двоє оголених юних дівчат...

...Бачили ви гладіаторів битви?
Воїни б"ються сміливо і мужньо...
Що тут поробиш?- дівчата з наказу
Кинулись битись одна на одну.

Рухи їх ніжні, пластичні, дівочі...
Їхні тіла вкриті потом, вологі...
Гості-цінителі судять зі смаком,
Хто переможе... Складають заклад.

Битись дівчата ніяк не уміють.
Руки тонкі ледве зброю тримають.
Ніжки тремтять, важко дихають груди...
І не підняти важкого щита...

Та незважають на страх і на втому...
Лязкіт мечів дзеленчить все сильніше.
Що може бути величніше цілі-
Цноти лишить Небожитель- Нерон?

І- кульмінація- рухом сміливим
Подруга рветься затято до цілі!
Подруги руку підняту відбивши,
Груди маленькі пробила мечем...

Дівчина бідна додолу упала,
Ноги красиві в судомині звились,
Тіло здригнулось... Меч гострий у серце
Як чоловічий... в жіночу... ввійшов.

...взяли дівчину раби чорнолиці
Просто за ноги, і тіло біляве
Витягли з зали, підняли на руки,
Та до гемоній віднесли нараз.

А переможиця, горда й смілива,
Кинувши зброю, розпечена з шалу,
Стала навколішки перед Нероном
І на підлозі йому віддалась.
...................................................

Весело, гулко в величнім палаці.
Про непоборну жагу перемоги,
Попри припони досягнення цілі
Вірші натхненні читає Нерон!..
......................................................

В ямі бридкій, де скидають відходи,
Де лиш зневажені шлюхи-повії
Плотських утіх тих сумні артефакти,
Мертвих дітей викидають своїх,

Тіло дівоче цнотливо лежало,
Ніби на темному сонячний промінь...
Мов перламутр... і бродячі собаки
з хижим гарчанням терзали його.


Серго Сокольник, 2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474845
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 25.01.2014
автор: Сокольник