Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.02
00:02
До притулку на Драгобраті
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
2026.08.01
23:06
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
2026.08.01
22:52
Перед очима зорепад серпневий,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
2026.08.01
22:16
Мої слова звичайні й зрозумілі,
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
2026.08.01
18:46
Amerika & Europe Україну
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
2026.08.01
16:05
Ніхто не озирається назад -
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
2026.08.01
13:36
Я сльозою упаду на стяг,
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
2026.08.01
11:43
понад безмежні провалля
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
2026.08.01
06:55
Жити не можу без мрії
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав
2026.08.01
03:53
…За 3 години до…
…Сніг петербурзького дитинства тане, стікаючи брудною, холодною водою у Подєбрадах. Чужина. 1922 рік. Еміграція – це коли твоє минуле безжально відрізали ножицями історії, а теперішнє пахне вогкістю дешевої студентської їдальні та бід
2026.07.31
22:18
Одна — світанок, інша — захід.
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
2026.07.31
15:19
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
2026.07.31
14:44
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
2026.07.31
13:33
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
2026.07.31
07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
2026.07.31
06:05
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Рим. Поема
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рим. Поема
РИМ
***поема***
Сяйте, палаци Великого Рима!-
Міста величного, світу окраси!
Де ще побачиш такі акведуки?
Де ще побачити велич таку?
Вулиці, де гомінливого люду
Натовп змішався багатих і бідних?
Де ще побачиш піднесення духу?
Розквіт театру побачити де?
Де ще у світі існують закони,
Більш досконалі від римського права?
Де ще побачити велич арени,
Смерті порив- гладіаторів бій?..
..................................
...ось у Нерона бенкет у палаці.
Фрукти у вазах, у келихах вина...
Юні раби в білосніжних туніках
Страви підносять поважним гостям.
Гості хмільні полулежать на лавах,
Їх обіймають гетери- коханки,
Діви, з якими красою зрівнятись
В світі не зможе і Сонце саме.
Вже виступали чудові актори,
Вірші і оди співали Нерону...
Зранені воїни- преторианці
Мовчки похмуро на чатах стоять.
Все вже набридло... Пісні остогидли,
Вихили мімів, кривляння акторів.
Нині Нерон не читатиме віршів-
Ніби натхнення сьогодні нема...
Що б ото вигадать- час скоротити?
Чим би зайнятись? На що подивитись,
Аби натхнення для віршів з"явилось?-
Дума у смутку Великий Нерон...
................................................
Двое дівчат, зовсім юні рабині,
В білих туніках, з стрункими ногами,
Взутими в грецькі красиві сандалі,
В горщиках вина принесли підлить.
-Гляньте, які-ж бо красиві дівчатка!
Де вас купили? Звідкіль? Ви цнотливі?
Нумо сюди! - І Нерон підійнявся-
Будете битись для мене на смерть!
Зараз-но скиньте, дівчата, туніки!
В руки мечі вам, щити і шоломи.
Хочу дивитись, як б"єтеся голі.
Хто переможе- я цноти лишу."
З гомоном зразу палац підійнявся-
"Мудрий Нероне! Повік тобі слава!
Син лиш Богів так надумати може!"-
Гості прокинулись з п"яного сну.
Місце звільнили миттєво актори...
Гомін ущух... Зброю внесли до зали.
Дивляться всі... І стоять серед зали
Двоє оголених юних дівчат...
...Бачили ви гладіаторів битви?
Воїни б"ються сміливо і мужньо...
Що тут поробиш?- дівчата з наказу
Кинулись битись одна на одну.
Рухи їх ніжні, пластичні, дівочі...
Їхні тіла вкриті потом, вологі...
Гості-цінителі судять зі смаком,
Хто переможе... Складають заклад.
Битись дівчата ніяк не уміють.
Руки тонкі ледве зброю тримають.
Ніжки тремтять, важко дихають груди...
І не підняти важкого щита...
Та незважають на страх і на втому...
Лязкіт мечів дзеленчить все сильніше.
Що може бути величніше цілі-
Цноти лишить Небожитель- Нерон?
І- кульмінація- рухом сміливим
Подруга рветься затято до цілі!
Подруги руку підняту відбивши,
Груди маленькі пробила мечем...
Дівчина бідна додолу упала,
Ноги красиві в судомині звились,
Тіло здригнулось... Меч гострий у серце
Як чоловічий... в жіночу... ввійшов.
...взяли дівчину раби чорнолиці
Просто за ноги, і тіло біляве
Витягли з зали, підняли на руки,
Та до гемоній віднесли нараз.
А переможиця, горда й смілива,
Кинувши зброю, розпечена з шалу,
Стала навколішки перед Нероном
І на підлозі йому віддалась.
...................................................
Весело, гулко в величнім палаці.
Про непоборну жагу перемоги,
Попри припони досягнення цілі
Вірші натхненні читає Нерон!..
......................................................
В ямі бридкій, де скидають відходи,
Де лиш зневажені шлюхи-повії
Плотських утіх тих сумні артефакти,
Мертвих дітей викидають своїх,
Тіло дівоче цнотливо лежало,
Ніби на темному сонячний промінь...
Мов перламутр... і бродячі собаки
з хижим гарчанням терзали його.
Серго Сокольник, 2014
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474845
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 25.01.2014
автор: Сокольник
***поема***
Сяйте, палаци Великого Рима!-
Міста величного, світу окраси!
Де ще побачиш такі акведуки?
Де ще побачити велич таку?
Вулиці, де гомінливого люду
Натовп змішався багатих і бідних?
Де ще побачиш піднесення духу?
Розквіт театру побачити де?
Де ще у світі існують закони,
Більш досконалі від римського права?
Де ще побачити велич арени,
Смерті порив- гладіаторів бій?..
..................................
...ось у Нерона бенкет у палаці.
Фрукти у вазах, у келихах вина...
Юні раби в білосніжних туніках
Страви підносять поважним гостям.
Гості хмільні полулежать на лавах,
Їх обіймають гетери- коханки,
Діви, з якими красою зрівнятись
В світі не зможе і Сонце саме.
Вже виступали чудові актори,
Вірші і оди співали Нерону...
Зранені воїни- преторианці
Мовчки похмуро на чатах стоять.
Все вже набридло... Пісні остогидли,
Вихили мімів, кривляння акторів.
Нині Нерон не читатиме віршів-
Ніби натхнення сьогодні нема...
Що б ото вигадать- час скоротити?
Чим би зайнятись? На що подивитись,
Аби натхнення для віршів з"явилось?-
Дума у смутку Великий Нерон...
................................................
Двое дівчат, зовсім юні рабині,
В білих туніках, з стрункими ногами,
Взутими в грецькі красиві сандалі,
В горщиках вина принесли підлить.
-Гляньте, які-ж бо красиві дівчатка!
Де вас купили? Звідкіль? Ви цнотливі?
Нумо сюди! - І Нерон підійнявся-
Будете битись для мене на смерть!
Зараз-но скиньте, дівчата, туніки!
В руки мечі вам, щити і шоломи.
Хочу дивитись, як б"єтеся голі.
Хто переможе- я цноти лишу."
З гомоном зразу палац підійнявся-
"Мудрий Нероне! Повік тобі слава!
Син лиш Богів так надумати може!"-
Гості прокинулись з п"яного сну.
Місце звільнили миттєво актори...
Гомін ущух... Зброю внесли до зали.
Дивляться всі... І стоять серед зали
Двоє оголених юних дівчат...
...Бачили ви гладіаторів битви?
Воїни б"ються сміливо і мужньо...
Що тут поробиш?- дівчата з наказу
Кинулись битись одна на одну.
Рухи їх ніжні, пластичні, дівочі...
Їхні тіла вкриті потом, вологі...
Гості-цінителі судять зі смаком,
Хто переможе... Складають заклад.
Битись дівчата ніяк не уміють.
Руки тонкі ледве зброю тримають.
Ніжки тремтять, важко дихають груди...
І не підняти важкого щита...
Та незважають на страх і на втому...
Лязкіт мечів дзеленчить все сильніше.
Що може бути величніше цілі-
Цноти лишить Небожитель- Нерон?
І- кульмінація- рухом сміливим
Подруга рветься затято до цілі!
Подруги руку підняту відбивши,
Груди маленькі пробила мечем...
Дівчина бідна додолу упала,
Ноги красиві в судомині звились,
Тіло здригнулось... Меч гострий у серце
Як чоловічий... в жіночу... ввійшов.
...взяли дівчину раби чорнолиці
Просто за ноги, і тіло біляве
Витягли з зали, підняли на руки,
Та до гемоній віднесли нараз.
А переможиця, горда й смілива,
Кинувши зброю, розпечена з шалу,
Стала навколішки перед Нероном
І на підлозі йому віддалась.
...................................................
Весело, гулко в величнім палаці.
Про непоборну жагу перемоги,
Попри припони досягнення цілі
Вірші натхненні читає Нерон!..
......................................................
В ямі бридкій, де скидають відходи,
Де лиш зневажені шлюхи-повії
Плотських утіх тих сумні артефакти,
Мертвих дітей викидають своїх,
Тіло дівоче цнотливо лежало,
Ніби на темному сонячний промінь...
Мов перламутр... і бродячі собаки
з хижим гарчанням терзали його.
Серго Сокольник, 2014
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474845
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 25.01.2014
автор: Сокольник
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
