ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Предыстория Бытия
ЗЫ был начинающим и не очень уверенным в себе творцом. Его творениям часто не хватало завершенности, а иногда и здравого смысла. То и дело выяснялось, что ЗЫ что-то забыл, и ему приходилось задним числом доделывать и переделывать вселенную.

Так, когда ЗЫ создал растения, которые размножались опылением, выяснилось, что пыльца этих растений вызывает у самого ЗЫ сильную аллергию, а насекомые, переносящие пыльцу, больно жалятся и производят в своих ульях галлюциногенный мед.

Теперь, когда ЗЫ по своим творческим делам приходилось бывать среди этих растений, он непрестанно чихал и взвизгивал от укусов насекомых. Те его твари, которые питались медом, полагали ЗЫ плодом своих галлюцинаций и не почитали как творца.

В общем, воплощение творческих планов ЗЫ часто бывало непредсказуемо даже для него самого.

Поэтому, когда ЗЫ однажды задумал создать нечто прекрасное и взял в руки глину, оказалось, что это будет не нечто, а некто. ЗЫ мял глину, придавал ей разные формы, растягивал, скатывал в шарик и все не мог решить, что за существо он создает. Так в руках ЗЫ оказалась фигурка с мощными бедрами, округлым животом, обширной грудью и маленькой головой. ЗЫ еще не решил, готова ли тварь к бытию, когда порыв ветра принес целое облако пыльцы. ЗЫ втянул ее носом, чихнул прямо на глиняную фигурку, и его дыхание вызвало существо к жизни. О прочих свойствах, которыми наделил существо его чих, ЗЫ даже не догадывался.

Существо потянулось, встало на ноги и сообщило ЗЫ, что оно голодно, страдает от жажды, хотело бы новое платье и сумку, траву надо туда, деревья сюда, а небосвод пора освежить. «И побрейся», - добавило существо.

С этого дня ЗЫ потерял покой и совершенно перестал заниматься творчеством. Он беспрестанно выполнял требования существа, которое ловко шантажировало ЗЫ своей слабостью и его могуществом. Стоило ЗЫ замешкаться, стараясь понять, чего же хочет существо и как это исполнить, сохранив во вселенной хрупкое равновесие, как существо тут же начинало плакать и жаловаться, что его никто не любит.

И ЗЫ махнул рукой на равновесие, только бы существо было довольно и не изводило его своими причитаниями. Вселенная без его внимания приходила в упадок, законы ее то и дело нарушались, и уже не только самим ЗЫ, но и его тварями, договорившимися до полного отрицания ЗЫ.

Однажды ЗЫ пришлось целую ночь удерживать луну так, чтобы она проливала «таинственный свет» в верхний левый угол окна. Утром он понял, что больше так жить нельзя. Проблема с равновесием вселенной больше не казалась ЗЫ проблемой. Теперь спасаться нужно было самому ЗЫ.

И тут ЗЫ осенило. Существу нужен помощник, во всем ему соответствующий, который бы имел к нему природное влечение. И ЗЫ, пользуясь тем, что существо крепко уснуло, взял у него одно из ребер и начал лепить из ребра помощника. Перебирая в уме все потребности существа, ЗЫ пришел к выводу, что одного ребра для удовлетворения этих потребностей мало, и он взял у существа еще одно ребро. А потом еще одно... и еще одно... и еще одно ребро, пока не оказалось, что на создание помощника ушел весь материал, из которого состояло существо.

Помощник... вернее, новое существо ЗЫ понравилось. Он еще никогда не трудился так тщательно и с таким вдохновением. Более того: обычно ЗЫ творил под влиянием момента, без плана и цели, просто следуя порыву, а сейчас перед ним была тварь, задуманная и созданная для решения разнообразных задач. ЗЫ смотрел на нее с благоговением и даже с какой-то любовью. Он понял, что вложил в эту тварь столько стараний, что даже из одной ее косточки – да хоть из ребра! – он сможет воссоздать и то изначальное существо, ради помощи которому была создана эта новая тварь.

ЗЫ обвел взглядом свою вселенную и понял, что она недостойна нового существа. Да и сам он как творец, признался себе ЗЫ в порыве великодушия, тоже этого существа недостоин. И ЗЫ бережно положил существо на самую верхнюю полку и приступил к полной перестройке – вначале себя, а затем и вселенной.

Труднее, дольше и больнее всего было работать над собой, поэтому ЗЫ, когда вдохнул жизнь в новое существо, поведал ему историю бытия, начиная с того момента, когда ЗЫ сотворил небо и землю.

Сам же ЗЫ так основательно потрудился над собой, что даже имя его изменилось. Прежнее имя, как напоминание о былой торопливости, забывчивости и недальновидности, он скрыл в символе. Люди часто используют этот символ, хотя и не знают его истинного значения. Это «P.S.»

2013




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-10-13 10:13:15
Переглядів сторінки твору 510
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній