ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.

Ірина Вовк
2026.11.12 06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;

С М
2026.11.11 23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Предыстория Бытия
ЗЫ был начинающим и не очень уверенным в себе творцом. Его творениям часто не хватало завершенности, а иногда и здравого смысла. То и дело выяснялось, что ЗЫ что-то забыл, и ему приходилось задним числом доделывать и переделывать вселенную.

Так, когда ЗЫ создал растения, которые размножались опылением, выяснилось, что пыльца этих растений вызывает у самого ЗЫ сильную аллергию, а насекомые, переносящие пыльцу, больно жалятся и производят в своих ульях галлюциногенный мед.

Теперь, когда ЗЫ по своим творческим делам приходилось бывать среди этих растений, он непрестанно чихал и взвизгивал от укусов насекомых. Те его твари, которые питались медом, полагали ЗЫ плодом своих галлюцинаций и не почитали как творца.

В общем, воплощение творческих планов ЗЫ часто бывало непредсказуемо даже для него самого.

Поэтому, когда ЗЫ однажды задумал создать нечто прекрасное и взял в руки глину, оказалось, что это будет не нечто, а некто. ЗЫ мял глину, придавал ей разные формы, растягивал, скатывал в шарик и все не мог решить, что за существо он создает. Так в руках ЗЫ оказалась фигурка с мощными бедрами, округлым животом, обширной грудью и маленькой головой. ЗЫ еще не решил, готова ли тварь к бытию, когда порыв ветра принес целое облако пыльцы. ЗЫ втянул ее носом, чихнул прямо на глиняную фигурку, и его дыхание вызвало существо к жизни. О прочих свойствах, которыми наделил существо его чих, ЗЫ даже не догадывался.

Существо потянулось, встало на ноги и сообщило ЗЫ, что оно голодно, страдает от жажды, хотело бы новое платье и сумку, траву надо туда, деревья сюда, а небосвод пора освежить. «И побрейся», - добавило существо.

С этого дня ЗЫ потерял покой и совершенно перестал заниматься творчеством. Он беспрестанно выполнял требования существа, которое ловко шантажировало ЗЫ своей слабостью и его могуществом. Стоило ЗЫ замешкаться, стараясь понять, чего же хочет существо и как это исполнить, сохранив во вселенной хрупкое равновесие, как существо тут же начинало плакать и жаловаться, что его никто не любит.

И ЗЫ махнул рукой на равновесие, только бы существо было довольно и не изводило его своими причитаниями. Вселенная без его внимания приходила в упадок, законы ее то и дело нарушались, и уже не только самим ЗЫ, но и его тварями, договорившимися до полного отрицания ЗЫ.

Однажды ЗЫ пришлось целую ночь удерживать луну так, чтобы она проливала «таинственный свет» в верхний левый угол окна. Утром он понял, что больше так жить нельзя. Проблема с равновесием вселенной больше не казалась ЗЫ проблемой. Теперь спасаться нужно было самому ЗЫ.

И тут ЗЫ осенило. Существу нужен помощник, во всем ему соответствующий, который бы имел к нему природное влечение. И ЗЫ, пользуясь тем, что существо крепко уснуло, взял у него одно из ребер и начал лепить из ребра помощника. Перебирая в уме все потребности существа, ЗЫ пришел к выводу, что одного ребра для удовлетворения этих потребностей мало, и он взял у существа еще одно ребро. А потом еще одно... и еще одно... и еще одно ребро, пока не оказалось, что на создание помощника ушел весь материал, из которого состояло существо.

Помощник... вернее, новое существо ЗЫ понравилось. Он еще никогда не трудился так тщательно и с таким вдохновением. Более того: обычно ЗЫ творил под влиянием момента, без плана и цели, просто следуя порыву, а сейчас перед ним была тварь, задуманная и созданная для решения разнообразных задач. ЗЫ смотрел на нее с благоговением и даже с какой-то любовью. Он понял, что вложил в эту тварь столько стараний, что даже из одной ее косточки – да хоть из ребра! – он сможет воссоздать и то изначальное существо, ради помощи которому была создана эта новая тварь.

ЗЫ обвел взглядом свою вселенную и понял, что она недостойна нового существа. Да и сам он как творец, признался себе ЗЫ в порыве великодушия, тоже этого существа недостоин. И ЗЫ бережно положил существо на самую верхнюю полку и приступил к полной перестройке – вначале себя, а затем и вселенной.

Труднее, дольше и больнее всего было работать над собой, поэтому ЗЫ, когда вдохнул жизнь в новое существо, поведал ему историю бытия, начиная с того момента, когда ЗЫ сотворил небо и землю.

Сам же ЗЫ так основательно потрудился над собой, что даже имя его изменилось. Прежнее имя, как напоминание о былой торопливости, забывчивости и недальновидности, он скрыл в символе. Люди часто используют этот символ, хотя и не знают его истинного значения. Это «P.S.»

2013




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-10-13 10:13:15
Переглядів сторінки твору 619
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній