Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.15
17:57
Чоловік пішов до лісу
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
2026.09.15
17:53
Новітній сніг пішов для нас неждано,
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
2026.09.15
09:45
Прохолода вечорова,
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
2026.09.15
08:33
Від брам солоних і строкатих
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
2026.09.14
23:49
комусь цікаві теми
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
2026.09.14
13:54
Безсоння випалює розум.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
2026.09.14
12:13
Сірий дощик кропить — буде бабі клопіт:
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
2026.09.14
09:55
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
2026.09.14
07:16
З-під вій - блакить небесна,
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознаки
І поклики з-під вій
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознаки
І поклики з-під вій
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
2026.09.13
23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
2026.09.13
22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
2026.09.13
19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
2026.09.13
19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
2026.09.13
19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
2026.09.13
17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
2026.09.13
13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Строкань (1977) /
Проза
Вуди Ален. Эпизод II
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вуди Ален. Эпизод II
Как-то к Вудди Алену пришёл его старый друг, карикатурист, и с порога выпалил о его новом рассказе: "Ей, чувак, это гениально, так похоже на Хармса! Я обхохотался".
Вудди отвел его к креслу и сказал: "Сядь". Потом он спросил:
- Ты мне друг?
- Да, - ответил смущённый друг.
- Тогда вот...
Он подошёл к своему письменному столу, сел за печатную машинку и начал печатать. Карикатурист сидел за его спиной и удивлённо ждал. Ему казалось, что сейчас именно с него рисуют карикатуру.
Поэт, прозаик и драматург отпечатал страницу, покрутил её в руках, начал что-то мямлить, выкрикивать и размахивать руками. Потом скомкал отпечатанный лист и со словами " вот, дерьмо" выбросил его в мусорное ведро, которое уже и так было заполнено. Поэтому клубок бумаги упал рядом с ведром и затих.
Потом маленький гений абсурда обернулся и сказал: "Вот. Я это делаю каждый день. Сейчас, для тебя я сыграл это всё в несколько раз быстрее, но обычно оно так и есть..."
Он встал.
"Мир треснул, и трещина прошла через сердце поэта... Я не знаю, кто за этим стоит. Но я узнаю...
И ещё... Я не знаю чего я стою, если не трещу по швам. Это меня убивает, но без этого я умру.
Но помогать мне не нужно. Я сам... "
Он сел обратно.
"Когда я был пацаном, а это было давно, я знал двух близнецов. Так, вот, однажды одному из них сказали, что он так похож на брата, что это просто чудо. Тогда он вернулся домой и врезал прямо на кухне своему брату-близнецу под глаз. У того появился фингал, и они стали не похожи. На пару секунд. Пока второй брат не врезал ему в ответку. Оказалось, что он угодил точно туда же куда и ему. Карма, туда её за угол. И они стали похожи опять. Забавно?"
Он встал.
"Дело в том, что все мы похожи. В чём-то и где-то. Только не специально похожи. Господь так шутит.
Злой мудрец Фридрих Ницше как-то сказал: "Кто будучи поэтом, хочет платить наличными, тому придётся платить собственными переживаниями: оттого именно не выносит поэт своих ближайших друзей в роли толкователей - они разгадывают, отгадывая вспять. Им следовало бы восхищаться тем, куда приходит некто путями своих страданий, - им следовало бы учиться смотреть вперёд и вверх, а не назад и вниз". Вот"
Он согнулся калачом и опустился тучкой на стул:
"Только зачем же доводить дело до синяков..."
Карикатурист смущённо замялся и, улыбаясь, сказал:
-Ну, это, мы ведь не подерёмся?
- Поскольку с Хармсом драться бесполезно, разве что сжечь на площади пару его книг, поэтому ничего не гарантирую, - старый еврей взял в руки мусорное ведро, высыпал бумажные клубки в мусорный пакет, запечатал его скотчем, наклеил на пакете бумажку и коряво написал "Богу". Потом поднял глаза на старого друга и улыбаясь сказал, - Шутка. Я не дерусь с людьми, которые каждый день делают нас не похожими на самих себя.
Вудди отвел его к креслу и сказал: "Сядь". Потом он спросил:
- Ты мне друг?
- Да, - ответил смущённый друг.
- Тогда вот...
Он подошёл к своему письменному столу, сел за печатную машинку и начал печатать. Карикатурист сидел за его спиной и удивлённо ждал. Ему казалось, что сейчас именно с него рисуют карикатуру.
Поэт, прозаик и драматург отпечатал страницу, покрутил её в руках, начал что-то мямлить, выкрикивать и размахивать руками. Потом скомкал отпечатанный лист и со словами " вот, дерьмо" выбросил его в мусорное ведро, которое уже и так было заполнено. Поэтому клубок бумаги упал рядом с ведром и затих.
Потом маленький гений абсурда обернулся и сказал: "Вот. Я это делаю каждый день. Сейчас, для тебя я сыграл это всё в несколько раз быстрее, но обычно оно так и есть..."
Он встал.
"Мир треснул, и трещина прошла через сердце поэта... Я не знаю, кто за этим стоит. Но я узнаю...
И ещё... Я не знаю чего я стою, если не трещу по швам. Это меня убивает, но без этого я умру.
Но помогать мне не нужно. Я сам... "
Он сел обратно.
"Когда я был пацаном, а это было давно, я знал двух близнецов. Так, вот, однажды одному из них сказали, что он так похож на брата, что это просто чудо. Тогда он вернулся домой и врезал прямо на кухне своему брату-близнецу под глаз. У того появился фингал, и они стали не похожи. На пару секунд. Пока второй брат не врезал ему в ответку. Оказалось, что он угодил точно туда же куда и ему. Карма, туда её за угол. И они стали похожи опять. Забавно?"
Он встал.
"Дело в том, что все мы похожи. В чём-то и где-то. Только не специально похожи. Господь так шутит.
Злой мудрец Фридрих Ницше как-то сказал: "Кто будучи поэтом, хочет платить наличными, тому придётся платить собственными переживаниями: оттого именно не выносит поэт своих ближайших друзей в роли толкователей - они разгадывают, отгадывая вспять. Им следовало бы восхищаться тем, куда приходит некто путями своих страданий, - им следовало бы учиться смотреть вперёд и вверх, а не назад и вниз". Вот"
Он согнулся калачом и опустился тучкой на стул:
"Только зачем же доводить дело до синяков..."
Карикатурист смущённо замялся и, улыбаясь, сказал:
-Ну, это, мы ведь не подерёмся?
- Поскольку с Хармсом драться бесполезно, разве что сжечь на площади пару его книг, поэтому ничего не гарантирую, - старый еврей взял в руки мусорное ведро, высыпал бумажные клубки в мусорный пакет, запечатал его скотчем, наклеил на пакете бумажку и коряво написал "Богу". Потом поднял глаза на старого друга и улыбаясь сказал, - Шутка. Я не дерусь с людьми, которые каждый день делают нас не похожими на самих себя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
