Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.04
19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
2025.12.04
17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
2025.12.04
10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
2025.12.04
06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
2025.12.04
05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
2025.12.04
03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я.
Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа
2025.12.04
00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити.
Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний.
На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки.
Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе.
Дзеркало душі
2025.12.04
00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
2025.12.03
22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
2025.12.03
21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
2025.12.03
21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
2025.12.03
18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
2025.12.03
15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Строкань (1977) /
Проза
Вуди Ален. Эпизод II
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вуди Ален. Эпизод II
Как-то к Вудди Алену пришёл его старый друг, карикатурист, и с порога выпалил о его новом рассказе: "Ей, чувак, это гениально, так похоже на Хармса! Я обхохотался".
Вудди отвел его к креслу и сказал: "Сядь". Потом он спросил:
- Ты мне друг?
- Да, - ответил смущённый друг.
- Тогда вот...
Он подошёл к своему письменному столу, сел за печатную машинку и начал печатать. Карикатурист сидел за его спиной и удивлённо ждал. Ему казалось, что сейчас именно с него рисуют карикатуру.
Поэт, прозаик и драматург отпечатал страницу, покрутил её в руках, начал что-то мямлить, выкрикивать и размахивать руками. Потом скомкал отпечатанный лист и со словами " вот, дерьмо" выбросил его в мусорное ведро, которое уже и так было заполнено. Поэтому клубок бумаги упал рядом с ведром и затих.
Потом маленький гений абсурда обернулся и сказал: "Вот. Я это делаю каждый день. Сейчас, для тебя я сыграл это всё в несколько раз быстрее, но обычно оно так и есть..."
Он встал.
"Мир треснул, и трещина прошла через сердце поэта... Я не знаю, кто за этим стоит. Но я узнаю...
И ещё... Я не знаю чего я стою, если не трещу по швам. Это меня убивает, но без этого я умру.
Но помогать мне не нужно. Я сам... "
Он сел обратно.
"Когда я был пацаном, а это было давно, я знал двух близнецов. Так, вот, однажды одному из них сказали, что он так похож на брата, что это просто чудо. Тогда он вернулся домой и врезал прямо на кухне своему брату-близнецу под глаз. У того появился фингал, и они стали не похожи. На пару секунд. Пока второй брат не врезал ему в ответку. Оказалось, что он угодил точно туда же куда и ему. Карма, туда её за угол. И они стали похожи опять. Забавно?"
Он встал.
"Дело в том, что все мы похожи. В чём-то и где-то. Только не специально похожи. Господь так шутит.
Злой мудрец Фридрих Ницше как-то сказал: "Кто будучи поэтом, хочет платить наличными, тому придётся платить собственными переживаниями: оттого именно не выносит поэт своих ближайших друзей в роли толкователей - они разгадывают, отгадывая вспять. Им следовало бы восхищаться тем, куда приходит некто путями своих страданий, - им следовало бы учиться смотреть вперёд и вверх, а не назад и вниз". Вот"
Он согнулся калачом и опустился тучкой на стул:
"Только зачем же доводить дело до синяков..."
Карикатурист смущённо замялся и, улыбаясь, сказал:
-Ну, это, мы ведь не подерёмся?
- Поскольку с Хармсом драться бесполезно, разве что сжечь на площади пару его книг, поэтому ничего не гарантирую, - старый еврей взял в руки мусорное ведро, высыпал бумажные клубки в мусорный пакет, запечатал его скотчем, наклеил на пакете бумажку и коряво написал "Богу". Потом поднял глаза на старого друга и улыбаясь сказал, - Шутка. Я не дерусь с людьми, которые каждый день делают нас не похожими на самих себя.
Вудди отвел его к креслу и сказал: "Сядь". Потом он спросил:
- Ты мне друг?
- Да, - ответил смущённый друг.
- Тогда вот...
Он подошёл к своему письменному столу, сел за печатную машинку и начал печатать. Карикатурист сидел за его спиной и удивлённо ждал. Ему казалось, что сейчас именно с него рисуют карикатуру.
Поэт, прозаик и драматург отпечатал страницу, покрутил её в руках, начал что-то мямлить, выкрикивать и размахивать руками. Потом скомкал отпечатанный лист и со словами " вот, дерьмо" выбросил его в мусорное ведро, которое уже и так было заполнено. Поэтому клубок бумаги упал рядом с ведром и затих.
Потом маленький гений абсурда обернулся и сказал: "Вот. Я это делаю каждый день. Сейчас, для тебя я сыграл это всё в несколько раз быстрее, но обычно оно так и есть..."
Он встал.
"Мир треснул, и трещина прошла через сердце поэта... Я не знаю, кто за этим стоит. Но я узнаю...
И ещё... Я не знаю чего я стою, если не трещу по швам. Это меня убивает, но без этого я умру.
Но помогать мне не нужно. Я сам... "
Он сел обратно.
"Когда я был пацаном, а это было давно, я знал двух близнецов. Так, вот, однажды одному из них сказали, что он так похож на брата, что это просто чудо. Тогда он вернулся домой и врезал прямо на кухне своему брату-близнецу под глаз. У того появился фингал, и они стали не похожи. На пару секунд. Пока второй брат не врезал ему в ответку. Оказалось, что он угодил точно туда же куда и ему. Карма, туда её за угол. И они стали похожи опять. Забавно?"
Он встал.
"Дело в том, что все мы похожи. В чём-то и где-то. Только не специально похожи. Господь так шутит.
Злой мудрец Фридрих Ницше как-то сказал: "Кто будучи поэтом, хочет платить наличными, тому придётся платить собственными переживаниями: оттого именно не выносит поэт своих ближайших друзей в роли толкователей - они разгадывают, отгадывая вспять. Им следовало бы восхищаться тем, куда приходит некто путями своих страданий, - им следовало бы учиться смотреть вперёд и вверх, а не назад и вниз". Вот"
Он согнулся калачом и опустился тучкой на стул:
"Только зачем же доводить дело до синяков..."
Карикатурист смущённо замялся и, улыбаясь, сказал:
-Ну, это, мы ведь не подерёмся?
- Поскольку с Хармсом драться бесполезно, разве что сжечь на площади пару его книг, поэтому ничего не гарантирую, - старый еврей взял в руки мусорное ведро, высыпал бумажные клубки в мусорный пакет, запечатал его скотчем, наклеил на пакете бумажку и коряво написал "Богу". Потом поднял глаза на старого друга и улыбаясь сказал, - Шутка. Я не дерусь с людьми, которые каждый день делают нас не похожими на самих себя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
