
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.18
04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст
2025.10.17
23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
2025.10.17
21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
2025.10.17
21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
2025.10.17
16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
2025.10.17
15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
2025.10.17
13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
2025.10.17
12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
2025.10.17
11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.
***
А балом правлять люди-тріпачі
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.
***
А балом правлять люди-тріпачі
2025.10.17
10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юрій Строкань (1977) /
Проза
Вуди Ален. Эпизод II
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вуди Ален. Эпизод II
Как-то к Вудди Алену пришёл его старый друг, карикатурист, и с порога выпалил о его новом рассказе: "Ей, чувак, это гениально, так похоже на Хармса! Я обхохотался".
Вудди отвел его к креслу и сказал: "Сядь". Потом он спросил:
- Ты мне друг?
- Да, - ответил смущённый друг.
- Тогда вот...
Он подошёл к своему письменному столу, сел за печатную машинку и начал печатать. Карикатурист сидел за его спиной и удивлённо ждал. Ему казалось, что сейчас именно с него рисуют карикатуру.
Поэт, прозаик и драматург отпечатал страницу, покрутил её в руках, начал что-то мямлить, выкрикивать и размахивать руками. Потом скомкал отпечатанный лист и со словами " вот, дерьмо" выбросил его в мусорное ведро, которое уже и так было заполнено. Поэтому клубок бумаги упал рядом с ведром и затих.
Потом маленький гений абсурда обернулся и сказал: "Вот. Я это делаю каждый день. Сейчас, для тебя я сыграл это всё в несколько раз быстрее, но обычно оно так и есть..."
Он встал.
"Мир треснул, и трещина прошла через сердце поэта... Я не знаю, кто за этим стоит. Но я узнаю...
И ещё... Я не знаю чего я стою, если не трещу по швам. Это меня убивает, но без этого я умру.
Но помогать мне не нужно. Я сам... "
Он сел обратно.
"Когда я был пацаном, а это было давно, я знал двух близнецов. Так, вот, однажды одному из них сказали, что он так похож на брата, что это просто чудо. Тогда он вернулся домой и врезал прямо на кухне своему брату-близнецу под глаз. У того появился фингал, и они стали не похожи. На пару секунд. Пока второй брат не врезал ему в ответку. Оказалось, что он угодил точно туда же куда и ему. Карма, туда её за угол. И они стали похожи опять. Забавно?"
Он встал.
"Дело в том, что все мы похожи. В чём-то и где-то. Только не специально похожи. Господь так шутит.
Злой мудрец Фридрих Ницше как-то сказал: "Кто будучи поэтом, хочет платить наличными, тому придётся платить собственными переживаниями: оттого именно не выносит поэт своих ближайших друзей в роли толкователей - они разгадывают, отгадывая вспять. Им следовало бы восхищаться тем, куда приходит некто путями своих страданий, - им следовало бы учиться смотреть вперёд и вверх, а не назад и вниз". Вот"
Он согнулся калачом и опустился тучкой на стул:
"Только зачем же доводить дело до синяков..."
Карикатурист смущённо замялся и, улыбаясь, сказал:
-Ну, это, мы ведь не подерёмся?
- Поскольку с Хармсом драться бесполезно, разве что сжечь на площади пару его книг, поэтому ничего не гарантирую, - старый еврей взял в руки мусорное ведро, высыпал бумажные клубки в мусорный пакет, запечатал его скотчем, наклеил на пакете бумажку и коряво написал "Богу". Потом поднял глаза на старого друга и улыбаясь сказал, - Шутка. Я не дерусь с людьми, которые каждый день делают нас не похожими на самих себя.
Вудди отвел его к креслу и сказал: "Сядь". Потом он спросил:
- Ты мне друг?
- Да, - ответил смущённый друг.
- Тогда вот...
Он подошёл к своему письменному столу, сел за печатную машинку и начал печатать. Карикатурист сидел за его спиной и удивлённо ждал. Ему казалось, что сейчас именно с него рисуют карикатуру.
Поэт, прозаик и драматург отпечатал страницу, покрутил её в руках, начал что-то мямлить, выкрикивать и размахивать руками. Потом скомкал отпечатанный лист и со словами " вот, дерьмо" выбросил его в мусорное ведро, которое уже и так было заполнено. Поэтому клубок бумаги упал рядом с ведром и затих.
Потом маленький гений абсурда обернулся и сказал: "Вот. Я это делаю каждый день. Сейчас, для тебя я сыграл это всё в несколько раз быстрее, но обычно оно так и есть..."
Он встал.
"Мир треснул, и трещина прошла через сердце поэта... Я не знаю, кто за этим стоит. Но я узнаю...
И ещё... Я не знаю чего я стою, если не трещу по швам. Это меня убивает, но без этого я умру.
Но помогать мне не нужно. Я сам... "
Он сел обратно.
"Когда я был пацаном, а это было давно, я знал двух близнецов. Так, вот, однажды одному из них сказали, что он так похож на брата, что это просто чудо. Тогда он вернулся домой и врезал прямо на кухне своему брату-близнецу под глаз. У того появился фингал, и они стали не похожи. На пару секунд. Пока второй брат не врезал ему в ответку. Оказалось, что он угодил точно туда же куда и ему. Карма, туда её за угол. И они стали похожи опять. Забавно?"
Он встал.
"Дело в том, что все мы похожи. В чём-то и где-то. Только не специально похожи. Господь так шутит.
Злой мудрец Фридрих Ницше как-то сказал: "Кто будучи поэтом, хочет платить наличными, тому придётся платить собственными переживаниями: оттого именно не выносит поэт своих ближайших друзей в роли толкователей - они разгадывают, отгадывая вспять. Им следовало бы восхищаться тем, куда приходит некто путями своих страданий, - им следовало бы учиться смотреть вперёд и вверх, а не назад и вниз". Вот"
Он согнулся калачом и опустился тучкой на стул:
"Только зачем же доводить дело до синяков..."
Карикатурист смущённо замялся и, улыбаясь, сказал:
-Ну, это, мы ведь не подерёмся?
- Поскольку с Хармсом драться бесполезно, разве что сжечь на площади пару его книг, поэтому ничего не гарантирую, - старый еврей взял в руки мусорное ведро, высыпал бумажные клубки в мусорный пакет, запечатал его скотчем, наклеил на пакете бумажку и коряво написал "Богу". Потом поднял глаза на старого друга и улыбаясь сказал, - Шутка. Я не дерусь с людьми, которые каждый день делают нас не похожими на самих себя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію