ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.09.29 07:21
Почуваюся мішенню
В напівтемній залі тиру, -
Ворог цілить пильно в мене
І надворі, і в квартирі.
І опівдні, й серед ночі
Йде неспинна естафета, -
Лиш мопед своє відстрочить,
Як уже гуде ракета.

хома дідим
2026.09.28 23:46
у старовиннім королівстві
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка

Іван Потьомкін
2026.09.28 21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога

Ірина Білінська
2026.09.28 18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?

Вячеслав Руденко
2026.09.28 16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.

Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,

Артур Курдіновський
2026.09.28 15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.

Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...

Борис Костиря
2026.09.28 15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і

Ольга Береза
2026.09.28 15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.

Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —

С М
2026.09.28 13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!

Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі

Володимир Бойко
2026.09.28 10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.

В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.

Ірина Вовк
2026.09.28 07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у

Віктор Кучерук
2026.09.28 06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.

М Менянин
2026.09.28 01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.

Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону

хома дідим
2026.09.27 23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш

Іван Потьомкін
2026.09.27 20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Строкань (1977) / Проза

 Она

Это она.
В сиреневом, фиолетовом, розовом. Вдыхающая или выдыхающая, рядом, в метро, за спиной. Запахом и ощущением. И ты хочешь обернутся и не оборачиваешься. Ловишь отражения в тёмном стекле и переворачиваешь страницу. Так и живёшь. Ощущением. Случайной встречей.
Она.
Радует своим присутствием. Просто потому что рядом. Печалит оттого, что не здесь. Просто потому что нет. И не знаешь почему, пока она не приедет и ты не поймёшь, почему ты рад. Не важно на сколько, на мгновение или на год.
Она курит. И ты хочешь её поцеловать. Плевать, что не приятно. Ты всегда хочешь её поцеловать, когда она вспоминает что хочет покурить. Ваши желания иногда совпадают. Не важно, что это разные желания. Это уже много. Не важно сколько и что она курит. Важно, что она бросит. Она так говорит. Когда будет рожать. Она мать. Когда она об этом думает, она уже мать. Просто бросит, когда будет точно уверена. Почувствует, услышит. Она без этого не может. Ей надо постоянно чувствовать. И она спрашивает и молчит одинаково. До последнего слова, капли, раза.
Она.
Худеет и злится. Говорит об этом и ты её слушаешь. Говорят, что в Италии придумали макароны для похудания. Ешь и худеешь. Я вдруг истерически захотел в Италию. Увидеть в кафе за столиком загорелую итальянку. С тёмно каштановыми волосами, белозубую, с улыбкой длинною в сицилийский пляж. Чтобы она ела макароны. Просто ела. Чтобы не злилась. Чтобы улыбалась и худела. Если ей это нужно. А ты бы смотрел на неё, не навязчиво, а с интересом. Ел бы свои макароны, нормальные толстые макароны не важно от чего, с соусом, запивая кефиром. Ел бы и радовался. Что она худеет и радуется.
Она.
Чувствует на расстоянии, любит не объясняя, бросает не объясняя. Пишет, звонит, шепчет, а ты отвечаешь, слушаешь, млеешь.
Юмор знает. Реагирует на чужой смех. Смешит тебя и тебя это пугает. Она тебя смешит. От этого ты теряешься и вы больше не вы. Не она. Не ты.
-Хочешь ли ты чтобы она тебя смешила?
-Нет.
-Чтобы радовала?
-Да.
-Что ты ещё хочешь?
-Не знаю.
-Что она хочет?
-Да, у неё всё есть
-Думаешь?
- Наверно... Кажется... Чёрт...
Что то ещё.
Мешает думать о работе, жизни. Не она. Нет, отсутствие её. Оно сужает твои глаза на каких то вещах, которые вечно попадаются тебе под руку. Оно сажает тебя к барной стойке, тащит в кинотеатр, залазит в сеть. И смотрит, смотрит на тебя, с укором, с отвращением, с непониманием. Что ты ищешь? Где? Кого?
А она сидит в парке на лавочке. Читает Мураками или Лукьяненко, щурится от майского солнца и ждёт с какой стороны приходит счастье.
С замотанной в зелёный шарф шеей, с глазами сердца и грустью в улыбке. Верной в мыслях и ожиданиях, собой лишь после свадьбы, мгновениями для отдыха и часами для одиночества. Чувствами, чувствами, чувствами. Спрятанными..., в книжках, в кастрюлях, в новой серии.
А ты стоишь к ней в пол оборота. В полном людей вагоне, читаешь что-то своё, но думаешь о ней. О ней, в розовом, сиреневом, фиолетовом, которая дышит рядом с тобой, может тем же, туманит запахами и присутствием. И хочешь ты обернуться и поймать её взгляд, весной, зимой, летом, и спросить, и рассмешить, и увезти, и быть. И каждый на своей станции. В своём окне. На его странице. Читаешь о себе, пишешь о себе. И ставишь запятую и давишь на клавишу и ,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Так и живёшь. Ощущением. Случайной встречей.
С ней.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-06 11:53:02
Переглядів сторінки твору 2724
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.632 / 6  (4.976 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.417 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.819
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.12.09 19:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Печаль Усміхнена (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 14:32:01 ]
Навіяло спогади...
Дивні, може навіть давні, але, як не дивно, приємні..)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Ляснюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-10 14:52:17 ]
Зачепило. Якось написано ніби і зворушливо, але дуже по-чоловічому... Мені сподобалося... ) Дякую, що так написали...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Строкань (М.К./М.К.) [ 2008-04-10 16:49:10 ]
Печаль Усміхнена - це добре
Ольга Ляснюк - і Вам дякую