ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.

Борис Костиря
2026.03.15 11:56
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.

У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо

М Менянин
2026.03.15 02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Строкань (1977) / Проза

 Она

Это она.
В сиреневом, фиолетовом, розовом. Вдыхающая или выдыхающая, рядом, в метро, за спиной. Запахом и ощущением. И ты хочешь обернутся и не оборачиваешься. Ловишь отражения в тёмном стекле и переворачиваешь страницу. Так и живёшь. Ощущением. Случайной встречей.
Она.
Радует своим присутствием. Просто потому что рядом. Печалит оттого, что не здесь. Просто потому что нет. И не знаешь почему, пока она не приедет и ты не поймёшь, почему ты рад. Не важно на сколько, на мгновение или на год.
Она курит. И ты хочешь её поцеловать. Плевать, что не приятно. Ты всегда хочешь её поцеловать, когда она вспоминает что хочет покурить. Ваши желания иногда совпадают. Не важно, что это разные желания. Это уже много. Не важно сколько и что она курит. Важно, что она бросит. Она так говорит. Когда будет рожать. Она мать. Когда она об этом думает, она уже мать. Просто бросит, когда будет точно уверена. Почувствует, услышит. Она без этого не может. Ей надо постоянно чувствовать. И она спрашивает и молчит одинаково. До последнего слова, капли, раза.
Она.
Худеет и злится. Говорит об этом и ты её слушаешь. Говорят, что в Италии придумали макароны для похудания. Ешь и худеешь. Я вдруг истерически захотел в Италию. Увидеть в кафе за столиком загорелую итальянку. С тёмно каштановыми волосами, белозубую, с улыбкой длинною в сицилийский пляж. Чтобы она ела макароны. Просто ела. Чтобы не злилась. Чтобы улыбалась и худела. Если ей это нужно. А ты бы смотрел на неё, не навязчиво, а с интересом. Ел бы свои макароны, нормальные толстые макароны не важно от чего, с соусом, запивая кефиром. Ел бы и радовался. Что она худеет и радуется.
Она.
Чувствует на расстоянии, любит не объясняя, бросает не объясняя. Пишет, звонит, шепчет, а ты отвечаешь, слушаешь, млеешь.
Юмор знает. Реагирует на чужой смех. Смешит тебя и тебя это пугает. Она тебя смешит. От этого ты теряешься и вы больше не вы. Не она. Не ты.
-Хочешь ли ты чтобы она тебя смешила?
-Нет.
-Чтобы радовала?
-Да.
-Что ты ещё хочешь?
-Не знаю.
-Что она хочет?
-Да, у неё всё есть
-Думаешь?
- Наверно... Кажется... Чёрт...
Что то ещё.
Мешает думать о работе, жизни. Не она. Нет, отсутствие её. Оно сужает твои глаза на каких то вещах, которые вечно попадаются тебе под руку. Оно сажает тебя к барной стойке, тащит в кинотеатр, залазит в сеть. И смотрит, смотрит на тебя, с укором, с отвращением, с непониманием. Что ты ищешь? Где? Кого?
А она сидит в парке на лавочке. Читает Мураками или Лукьяненко, щурится от майского солнца и ждёт с какой стороны приходит счастье.
С замотанной в зелёный шарф шеей, с глазами сердца и грустью в улыбке. Верной в мыслях и ожиданиях, собой лишь после свадьбы, мгновениями для отдыха и часами для одиночества. Чувствами, чувствами, чувствами. Спрятанными..., в книжках, в кастрюлях, в новой серии.
А ты стоишь к ней в пол оборота. В полном людей вагоне, читаешь что-то своё, но думаешь о ней. О ней, в розовом, сиреневом, фиолетовом, которая дышит рядом с тобой, может тем же, туманит запахами и присутствием. И хочешь ты обернуться и поймать её взгляд, весной, зимой, летом, и спросить, и рассмешить, и увезти, и быть. И каждый на своей станции. В своём окне. На его странице. Читаешь о себе, пишешь о себе. И ставишь запятую и давишь на клавишу и ,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Так и живёшь. Ощущением. Случайной встречей.
С ней.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-06 11:53:02
Переглядів сторінки твору 2627
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.632 / 6  (4.976 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.417 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.819
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.12.09 19:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Печаль Усміхнена (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 14:32:01 ]
Навіяло спогади...
Дивні, може навіть давні, але, як не дивно, приємні..)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Ляснюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-04-10 14:52:17 ]
Зачепило. Якось написано ніби і зворушливо, але дуже по-чоловічому... Мені сподобалося... ) Дякую, що так написали...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Строкань (М.К./М.К.) [ 2008-04-10 16:49:10 ]
Печаль Усміхнена - це добре
Ольга Ляснюк - і Вам дякую