Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Топ Шлягер (2013) /
Вірші
Anna German - Мiсяць i троянди - Ukr
Translation:
Не заслоняйте місяця трояндам, як світить!
Троянди кохають місяць так, як піїти –
В небо з городів зріють і зріють за снами,
І сниться трояндам та ясність і ранок...
Троянди мають котячі зіниці – так є,
Троянди рідко очі підносять – так є,
В діалогах – троянди і місяць – так є,
На розмови – ночі не досить – так є.
Троянди мають губи гарячі – так є,
Троянди вогонь на дощі не погасне – так є,
Троянди мають шипи хижацькі – так є,
І калічать до крові у ласках,
І калічать до крові у ласках,
Так є, так є, так є, я добре знаю це...
Не заслоняйте місяця трояндам, заснуть хай!
Троянди кохають місяця диск і ясний край...
В землю пророслі раптом стають мовчазними,
Линуть на місяць, той пропливає над ними...
Троянди мають котячі зіниці – так є,
Троянди рідко очі підносять – так є,
В діалогах – троянди і місяць – так є,
На розмови – ночі не досить – так є.
Троянди мають губи гарячі – так є,
Троянди вогонь на дощі не погасне – так є,
Троянди мають шипи хижацькі – так є,
І калічать до крові у ласках,
І калічать до крові у ласках,
Так є, так є, так є, я добре знаю це...
Original:
Księżyc i róże
Nie przysłonjacie różom księżyca, gdy świeci!
Róże kochają księżyc tak, jak poeci –
W niebo z ogrodów patrzą i patrzą, nim zasną,
I śni się różom w ciemności ta jasność…
Róże mają kocie źrenice – ja wiem,
Róże z rzadka oсzy podnoszą – ja wiem,
I najchętniej róże z księżycem – ja wiem,
Swe dialogi wiodą wśród nocy – ja wiem.
Róże mają usta gorące – ja wiem,
Ogień róż na deszczu nie gaśnie – ja wiem,
Róże mają kolce drapieżne – ja wiem,
I kaleczą do krwi, gdy pieszczą,
I kaleczą do krwi, gdy pieszczą,
Ja wiem, ja wiem, ja wiem, ja dobrze o tym wiem…
Nie przysłonjacie różom księżyca, nim zasną!
Róże kochają tarczę księżyca, ta jasność…
W ziemię wrośnięte i oniemiałe w milczeniu,
Lecą na księżyc, kiedy przepływa nad Ziemią…
Róże mają kocie źrenice – ja wiem,
Róże z rzadka oсzy podnoszą – ja wiem,
I najchętniej róże z księżycem – ja wiem,
Swe dialogi wiodą wśród nocy – ja wiem.
Róże mają usta gorące – ja wiem,
Ogień róż na deszczu nie gaśnie – ja wiem,
Róże mają kolce drapieżne – ja wiem,
I kaleczą do krwi, gdy pieszczą,
I kaleczą do krwi, gdy pieszczą,
Ja wiem, ja wiem, ja wiem, ja dobrze o tym wiem…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Anna German - Мiсяць i троянди - Ukr
Автор перекладу: Юрій Лазірко
Translation:Не заслоняйте місяця трояндам, як світить!
Троянди кохають місяць так, як піїти –
В небо з городів зріють і зріють за снами,
І сниться трояндам та ясність і ранок...
Троянди мають котячі зіниці – так є,
Троянди рідко очі підносять – так є,
В діалогах – троянди і місяць – так є,
На розмови – ночі не досить – так є.
Троянди мають губи гарячі – так є,
Троянди вогонь на дощі не погасне – так є,
Троянди мають шипи хижацькі – так є,
І калічать до крові у ласках,
І калічать до крові у ласках,
Так є, так є, так є, я добре знаю це...
Не заслоняйте місяця трояндам, заснуть хай!
Троянди кохають місяця диск і ясний край...
В землю пророслі раптом стають мовчазними,
Линуть на місяць, той пропливає над ними...
Троянди мають котячі зіниці – так є,
Троянди рідко очі підносять – так є,
В діалогах – троянди і місяць – так є,
На розмови – ночі не досить – так є.
Троянди мають губи гарячі – так є,
Троянди вогонь на дощі не погасне – так є,
Троянди мають шипи хижацькі – так є,
І калічать до крові у ласках,
І калічать до крові у ласках,
Так є, так є, так є, я добре знаю це...
Original:
Księżyc i róże
Nie przysłonjacie różom księżyca, gdy świeci!
Róże kochają księżyc tak, jak poeci –
W niebo z ogrodów patrzą i patrzą, nim zasną,
I śni się różom w ciemności ta jasność…
Róże mają kocie źrenice – ja wiem,
Róże z rzadka oсzy podnoszą – ja wiem,
I najchętniej róże z księżycem – ja wiem,
Swe dialogi wiodą wśród nocy – ja wiem.
Róże mają usta gorące – ja wiem,
Ogień róż na deszczu nie gaśnie – ja wiem,
Róże mają kolce drapieżne – ja wiem,
I kaleczą do krwi, gdy pieszczą,
I kaleczą do krwi, gdy pieszczą,
Ja wiem, ja wiem, ja wiem, ja dobrze o tym wiem…
Nie przysłonjacie różom księżyca, nim zasną!
Róże kochają tarczę księżyca, ta jasność…
W ziemię wrośnięte i oniemiałe w milczeniu,
Lecą na księżyc, kiedy przepływa nad Ziemią…
Róże mają kocie źrenice – ja wiem,
Róże z rzadka oсzy podnoszą – ja wiem,
I najchętniej róże z księżycem – ja wiem,
Swe dialogi wiodą wśród nocy – ja wiem.
Róże mają usta gorące – ja wiem,
Ogień róż na deszczu nie gaśnie – ja wiem,
Róże mają kolce drapieżne – ja wiem,
I kaleczą do krwi, gdy pieszczą,
I kaleczą do krwi, gdy pieszczą,
Ja wiem, ja wiem, ja wiem, ja dobrze o tym wiem…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Anna German - Немає таких слiв - Ukr "
• Перейти на сторінку •
"Anna German - А коли все згасне - Ukr"
• Перейти на сторінку •
"Anna German - А коли все згасне - Ukr"
Про публікацію
