Шляхетності перо відкладене набік.
Сьогодні – не поет, а просто чоловік,
Байдужий до зірок, до рими і до слів,
Який би десь поспав, який би щось поїв.
А далі працював, невтомно наче віл
Майструючи собі тамтешній кругозір,
Де засівав поля, де доглядав сади,
Щасливий, що все так, щасливий, що ти є.
Та стогони землі, та грому гуркотня…
В залишені ряди повернення бійця.
І знову це перо, і знову ці слова
Та тільки інший світ, в якому інший я.

22.10.14.