ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Проза
/
Вірші забрані з відділу поезія
З Рубрики У Дотиках
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З Рубрики У Дотиках
***
Ми такі, що...
--------------
Ми такі, що "вогонь з долонь":
"Не згориш - то бери!"
У рамена тече полон
поміж нетрями гри.
Вже спокуса з гарячих губ
нахилилась вприлип...
Переходячи цноти труп,
наближаючи глип.
Напихаючи воло втіх,
тупим горлом язик.
Заховаємо гріх у сміх,
розкидаючи крик.
І коли вже "коли" нема
Від розлогости тіл,
За ніщо "все що є" трима
онебеснений діл.
Перевесла із рук та ніг,
двох сердець перебій.
Без обставини збився збіг...
Я непрошено Твій...
28 Листопада 2006
***
Зведення в потиках
------------------
Мої зведення в потиках,
мов зашиті в слова:
то навіжені дротики,
то обтягують цвях.
Ти згортаєшся звагою,
Ти вкладаєшся в ніч.
Губи зваблені спрагою
по кутки протиріч.
Час забути - забутися...
та тремтіти свічкам,
в наготу одягнутися,
відріктися від тям.
Називатись коханими,
стрим ковтати трункий,
бути там, де прочанами
ходять грішно думки.
Ніч невкладено стелиться,
губи стискують кров.
Наче жорнами мелеться,
потілесно любов.
12 Листопада 2006
***
Віддаємося собі
---------------
Простирадлові бинти
І баталії подушки...
Постиралися фронтú,
Замість слів - зітхання смужки.
Розмальовують тіла
Протилежність у цілунки...
Їм на ложі сповила
Спрага зваби постерунки.
Стель стариця за поріг,
Щоб відкрити очі неба -
Світ непройдених доріг
Від клітин моїх до Тебе.
Віддаємося собі,
Віддамо борги вже потім...
Все, що бачу я в Тобі,
Заховалося у цноті.
Вже розведені мости
І швартує насолода...
Де стираються фронти -
Там життя по світу ходить.
16 Травня 2006
***
Тепло генез
-----------
Слова вдихали душу,
І видих - "Так, люби..."
Виходили на сушу
Прикушення губи.
Збивалися від ритму
Спружні... та серця стук.
І час безвладно витнув
Спині уп`ялість рук.
Ховалася від тіні
Запамороч двох тіл,
Скотившись по коліні
В розквітлий переділ.
І все, що було потім,
А також все, що без...
Проходило по плоті
Теплом в безвік генез.
23 Червня 2006
***
Ранок зліз навколішки
---------------------
Ранок зліз навколішкú,
Сонце скудлилось волоссям.
Розкриваються дужкú
Від рамен - до там, де босо.
Ниць в осонні ріже шкло -
Нишком бавиться проміння.
Пробігаються чолом
Світла нишпорки за тінню.
Ватра тіл, як догора -
Спин закутує у думку.
Мов лоскотики пера,
Шкіру зводять поцілунки.
Діалог з подряпин фраз...
На доповненнях емоцій
Крутить профілем анфас
У сповільненому кроці.
Очі, зіткані вікном,
Розійшлися в цятках тями.
Ніч безсоння, наче сон...
Закарбована губами.
16 Грудня 2006
***
Падаю
-----
Як важко вирватись... є наслідок. Причина -
рука вивільнює на стрим ціпку мотузку.
Тягá землі, що набирає летом чину,
заповнює перед благим упадком пустку.
Облізла стеля неба вгойдує світило,
все ближче цятка, у котрій не розминеться...
І відібрався дух, як з корабля вітрило,
і пригорнулась Ти. І п`ять секунд... на "б`ється".
3 Січня 2006
***
Взялись обійми
--------------
Взялись обійми, серце стало від
перерахунку бою. В шоці,
оголені, мов електричний дріт,
тіла зімкнулися, тріпочуть.
Думки розсипались у копійках -
під стіл, за ліжко... приховались,
зійши по дотиках... і не торкав
вже інший світ. Ненакохались.
Ключі, мов пальці на акорд здвигнí,
душа відчинена та пíтно.
Залився в солодь уст і заватнíв
Останній промінь... мокро вíк-нам.
19 Грудня 2006
***
Тепло
-----
З долонь:
в долоні перебралося тепло;
дійшло до серця;
запалило зблизом усміх;
від насолоди вільно дихати...
втекло;
десь при дорозі ласк...
у щасті медом згусло.
Солóдко:
доторки небес;
вуста тремкі;
нема де впасти навіть яблукові зради;
в них заплітаються слова;
з думок вінки
сплелись,
пливуть в керунку виру тілопаду.
При тілопаді видно:
відбитки розваг;
як місяць,
ламінований у скло,
витає;
як сонцекрилий,
випурхлий з долоні,
птах
спаливши в леті ніч,
у пальцях догорає.
2 Квітня 2007
***
Ніч розпущена...
----------------
Сховай себе у пригорщу тримких обійм,
нехай жага проснеться в танці зблизу.
Знайома плівка, не для всіх обачний фільм -
і спалах тіл тече згори донизу.
Кордони поцілунку в лабіринтах шпар
перебирають в засторозі шкіру.
І ніч розпущена... у пелюстках стожар,
осілися думки... на дно довiри.
Низький політ... октав, тривалі віражі.
Уже не дихання, а випадковість...
Як свічки мало... розпалитися душі.
Як тіла досить... загубити совість.
26 Лютого 2007
***
Тіні перебирають біле
---------------------
Дві тіні на стіні перебирають біле,
Натомлені свічки ховаються у здриг.
Усе, що на губах, зволожене й зітліле,
П`є пагубу подій із келиха інтриг.
Заплутались слова, їм осушився витік...
І титрами рука озвучує кіно.
Як б`ється в морі ласк сп`яніла хвиля миті...
Так одягу спада лушпиння під вікно.
8 Березня 2007
***
Це Твої руки...
----------------
Це Твої руки. Де мої губи?...
Йде переведення в дотики слів.
Ти моя зваба, я Твоя згуба -
в римах банальнальних продовжуєм спів.
Щастя закралось - тиші припадок,
згодом за дихання купимо спин.
Впýщена стрілка, туш і помада.
Наш гардероб - міріади клітин.
Зміни його: недоліки змісту,
капітуляція, взятий абзац.
Ніч прокохалась, будиться місто,
прýжні витискують з тіла матрац.
29 Березня 2007
Ми такі, що...
--------------
Ми такі, що "вогонь з долонь":
"Не згориш - то бери!"
У рамена тече полон
поміж нетрями гри.
Вже спокуса з гарячих губ
нахилилась вприлип...
Переходячи цноти труп,
наближаючи глип.
Напихаючи воло втіх,
тупим горлом язик.
Заховаємо гріх у сміх,
розкидаючи крик.
І коли вже "коли" нема
Від розлогости тіл,
За ніщо "все що є" трима
онебеснений діл.
Перевесла із рук та ніг,
двох сердець перебій.
Без обставини збився збіг...
Я непрошено Твій...
28 Листопада 2006
***
Зведення в потиках
------------------
Мої зведення в потиках,
мов зашиті в слова:
то навіжені дротики,
то обтягують цвях.
Ти згортаєшся звагою,
Ти вкладаєшся в ніч.
Губи зваблені спрагою
по кутки протиріч.
Час забути - забутися...
та тремтіти свічкам,
в наготу одягнутися,
відріктися від тям.
Називатись коханими,
стрим ковтати трункий,
бути там, де прочанами
ходять грішно думки.
Ніч невкладено стелиться,
губи стискують кров.
Наче жорнами мелеться,
потілесно любов.
12 Листопада 2006
***
Віддаємося собі
---------------
Простирадлові бинти
І баталії подушки...
Постиралися фронтú,
Замість слів - зітхання смужки.
Розмальовують тіла
Протилежність у цілунки...
Їм на ложі сповила
Спрага зваби постерунки.
Стель стариця за поріг,
Щоб відкрити очі неба -
Світ непройдених доріг
Від клітин моїх до Тебе.
Віддаємося собі,
Віддамо борги вже потім...
Все, що бачу я в Тобі,
Заховалося у цноті.
Вже розведені мости
І швартує насолода...
Де стираються фронти -
Там життя по світу ходить.
16 Травня 2006
***
Тепло генез
-----------
Слова вдихали душу,
І видих - "Так, люби..."
Виходили на сушу
Прикушення губи.
Збивалися від ритму
Спружні... та серця стук.
І час безвладно витнув
Спині уп`ялість рук.
Ховалася від тіні
Запамороч двох тіл,
Скотившись по коліні
В розквітлий переділ.
І все, що було потім,
А також все, що без...
Проходило по плоті
Теплом в безвік генез.
23 Червня 2006
***
Ранок зліз навколішки
---------------------
Ранок зліз навколішкú,
Сонце скудлилось волоссям.
Розкриваються дужкú
Від рамен - до там, де босо.
Ниць в осонні ріже шкло -
Нишком бавиться проміння.
Пробігаються чолом
Світла нишпорки за тінню.
Ватра тіл, як догора -
Спин закутує у думку.
Мов лоскотики пера,
Шкіру зводять поцілунки.
Діалог з подряпин фраз...
На доповненнях емоцій
Крутить профілем анфас
У сповільненому кроці.
Очі, зіткані вікном,
Розійшлися в цятках тями.
Ніч безсоння, наче сон...
Закарбована губами.
16 Грудня 2006
***
Падаю
-----
Як важко вирватись... є наслідок. Причина -
рука вивільнює на стрим ціпку мотузку.
Тягá землі, що набирає летом чину,
заповнює перед благим упадком пустку.
Облізла стеля неба вгойдує світило,
все ближче цятка, у котрій не розминеться...
І відібрався дух, як з корабля вітрило,
і пригорнулась Ти. І п`ять секунд... на "б`ється".
3 Січня 2006
***
Взялись обійми
--------------
Взялись обійми, серце стало від
перерахунку бою. В шоці,
оголені, мов електричний дріт,
тіла зімкнулися, тріпочуть.
Думки розсипались у копійках -
під стіл, за ліжко... приховались,
зійши по дотиках... і не торкав
вже інший світ. Ненакохались.
Ключі, мов пальці на акорд здвигнí,
душа відчинена та пíтно.
Залився в солодь уст і заватнíв
Останній промінь... мокро вíк-нам.
19 Грудня 2006
***
Тепло
-----
З долонь:
в долоні перебралося тепло;
дійшло до серця;
запалило зблизом усміх;
від насолоди вільно дихати...
втекло;
десь при дорозі ласк...
у щасті медом згусло.
Солóдко:
доторки небес;
вуста тремкі;
нема де впасти навіть яблукові зради;
в них заплітаються слова;
з думок вінки
сплелись,
пливуть в керунку виру тілопаду.
При тілопаді видно:
відбитки розваг;
як місяць,
ламінований у скло,
витає;
як сонцекрилий,
випурхлий з долоні,
птах
спаливши в леті ніч,
у пальцях догорає.
2 Квітня 2007
***
Ніч розпущена...
----------------
Сховай себе у пригорщу тримких обійм,
нехай жага проснеться в танці зблизу.
Знайома плівка, не для всіх обачний фільм -
і спалах тіл тече згори донизу.
Кордони поцілунку в лабіринтах шпар
перебирають в засторозі шкіру.
І ніч розпущена... у пелюстках стожар,
осілися думки... на дно довiри.
Низький політ... октав, тривалі віражі.
Уже не дихання, а випадковість...
Як свічки мало... розпалитися душі.
Як тіла досить... загубити совість.
26 Лютого 2007
***
Тіні перебирають біле
---------------------
Дві тіні на стіні перебирають біле,
Натомлені свічки ховаються у здриг.
Усе, що на губах, зволожене й зітліле,
П`є пагубу подій із келиха інтриг.
Заплутались слова, їм осушився витік...
І титрами рука озвучує кіно.
Як б`ється в морі ласк сп`яніла хвиля миті...
Так одягу спада лушпиння під вікно.
8 Березня 2007
***
Це Твої руки...
----------------
Це Твої руки. Де мої губи?...
Йде переведення в дотики слів.
Ти моя зваба, я Твоя згуба -
в римах банальнальних продовжуєм спів.
Щастя закралось - тиші припадок,
згодом за дихання купимо спин.
Впýщена стрілка, туш і помада.
Наш гардероб - міріади клітин.
Зміни його: недоліки змісту,
капітуляція, взятий абзац.
Ніч прокохалась, будиться місто,
прýжні витискують з тіла матрац.
29 Березня 2007
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію