Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Проза
/
Вірші забрані з відділу поезія
З Рубрики У Дотиках
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З Рубрики У Дотиках
***
Ми такі, що...
--------------
Ми такі, що "вогонь з долонь":
"Не згориш - то бери!"
У рамена тече полон
поміж нетрями гри.
Вже спокуса з гарячих губ
нахилилась вприлип...
Переходячи цноти труп,
наближаючи глип.
Напихаючи воло втіх,
тупим горлом язик.
Заховаємо гріх у сміх,
розкидаючи крик.
І коли вже "коли" нема
Від розлогости тіл,
За ніщо "все що є" трима
онебеснений діл.
Перевесла із рук та ніг,
двох сердець перебій.
Без обставини збився збіг...
Я непрошено Твій...
28 Листопада 2006
***
Зведення в потиках
------------------
Мої зведення в потиках,
мов зашиті в слова:
то навіжені дротики,
то обтягують цвях.
Ти згортаєшся звагою,
Ти вкладаєшся в ніч.
Губи зваблені спрагою
по кутки протиріч.
Час забути - забутися...
та тремтіти свічкам,
в наготу одягнутися,
відріктися від тям.
Називатись коханими,
стрим ковтати трункий,
бути там, де прочанами
ходять грішно думки.
Ніч невкладено стелиться,
губи стискують кров.
Наче жорнами мелеться,
потілесно любов.
12 Листопада 2006
***
Віддаємося собі
---------------
Простирадлові бинти
І баталії подушки...
Постиралися фронтú,
Замість слів - зітхання смужки.
Розмальовують тіла
Протилежність у цілунки...
Їм на ложі сповила
Спрага зваби постерунки.
Стель стариця за поріг,
Щоб відкрити очі неба -
Світ непройдених доріг
Від клітин моїх до Тебе.
Віддаємося собі,
Віддамо борги вже потім...
Все, що бачу я в Тобі,
Заховалося у цноті.
Вже розведені мости
І швартує насолода...
Де стираються фронти -
Там життя по світу ходить.
16 Травня 2006
***
Тепло генез
-----------
Слова вдихали душу,
І видих - "Так, люби..."
Виходили на сушу
Прикушення губи.
Збивалися від ритму
Спружні... та серця стук.
І час безвладно витнув
Спині уп`ялість рук.
Ховалася від тіні
Запамороч двох тіл,
Скотившись по коліні
В розквітлий переділ.
І все, що було потім,
А також все, що без...
Проходило по плоті
Теплом в безвік генез.
23 Червня 2006
***
Ранок зліз навколішки
---------------------
Ранок зліз навколішкú,
Сонце скудлилось волоссям.
Розкриваються дужкú
Від рамен - до там, де босо.
Ниць в осонні ріже шкло -
Нишком бавиться проміння.
Пробігаються чолом
Світла нишпорки за тінню.
Ватра тіл, як догора -
Спин закутує у думку.
Мов лоскотики пера,
Шкіру зводять поцілунки.
Діалог з подряпин фраз...
На доповненнях емоцій
Крутить профілем анфас
У сповільненому кроці.
Очі, зіткані вікном,
Розійшлися в цятках тями.
Ніч безсоння, наче сон...
Закарбована губами.
16 Грудня 2006
***
Падаю
-----
Як важко вирватись... є наслідок. Причина -
рука вивільнює на стрим ціпку мотузку.
Тягá землі, що набирає летом чину,
заповнює перед благим упадком пустку.
Облізла стеля неба вгойдує світило,
все ближче цятка, у котрій не розминеться...
І відібрався дух, як з корабля вітрило,
і пригорнулась Ти. І п`ять секунд... на "б`ється".
3 Січня 2006
***
Взялись обійми
--------------
Взялись обійми, серце стало від
перерахунку бою. В шоці,
оголені, мов електричний дріт,
тіла зімкнулися, тріпочуть.
Думки розсипались у копійках -
під стіл, за ліжко... приховались,
зійши по дотиках... і не торкав
вже інший світ. Ненакохались.
Ключі, мов пальці на акорд здвигнí,
душа відчинена та пíтно.
Залився в солодь уст і заватнíв
Останній промінь... мокро вíк-нам.
19 Грудня 2006
***
Тепло
-----
З долонь:
в долоні перебралося тепло;
дійшло до серця;
запалило зблизом усміх;
від насолоди вільно дихати...
втекло;
десь при дорозі ласк...
у щасті медом згусло.
Солóдко:
доторки небес;
вуста тремкі;
нема де впасти навіть яблукові зради;
в них заплітаються слова;
з думок вінки
сплелись,
пливуть в керунку виру тілопаду.
При тілопаді видно:
відбитки розваг;
як місяць,
ламінований у скло,
витає;
як сонцекрилий,
випурхлий з долоні,
птах
спаливши в леті ніч,
у пальцях догорає.
2 Квітня 2007
***
Ніч розпущена...
----------------
Сховай себе у пригорщу тримких обійм,
нехай жага проснеться в танці зблизу.
Знайома плівка, не для всіх обачний фільм -
і спалах тіл тече згори донизу.
Кордони поцілунку в лабіринтах шпар
перебирають в засторозі шкіру.
І ніч розпущена... у пелюстках стожар,
осілися думки... на дно довiри.
Низький політ... октав, тривалі віражі.
Уже не дихання, а випадковість...
Як свічки мало... розпалитися душі.
Як тіла досить... загубити совість.
26 Лютого 2007
***
Тіні перебирають біле
---------------------
Дві тіні на стіні перебирають біле,
Натомлені свічки ховаються у здриг.
Усе, що на губах, зволожене й зітліле,
П`є пагубу подій із келиха інтриг.
Заплутались слова, їм осушився витік...
І титрами рука озвучує кіно.
Як б`ється в морі ласк сп`яніла хвиля миті...
Так одягу спада лушпиння під вікно.
8 Березня 2007
***
Це Твої руки...
----------------
Це Твої руки. Де мої губи?...
Йде переведення в дотики слів.
Ти моя зваба, я Твоя згуба -
в римах банальнальних продовжуєм спів.
Щастя закралось - тиші припадок,
згодом за дихання купимо спин.
Впýщена стрілка, туш і помада.
Наш гардероб - міріади клітин.
Зміни його: недоліки змісту,
капітуляція, взятий абзац.
Ніч прокохалась, будиться місто,
прýжні витискують з тіла матрац.
29 Березня 2007
Ми такі, що...
--------------
Ми такі, що "вогонь з долонь":
"Не згориш - то бери!"
У рамена тече полон
поміж нетрями гри.
Вже спокуса з гарячих губ
нахилилась вприлип...
Переходячи цноти труп,
наближаючи глип.
Напихаючи воло втіх,
тупим горлом язик.
Заховаємо гріх у сміх,
розкидаючи крик.
І коли вже "коли" нема
Від розлогости тіл,
За ніщо "все що є" трима
онебеснений діл.
Перевесла із рук та ніг,
двох сердець перебій.
Без обставини збився збіг...
Я непрошено Твій...
28 Листопада 2006
***
Зведення в потиках
------------------
Мої зведення в потиках,
мов зашиті в слова:
то навіжені дротики,
то обтягують цвях.
Ти згортаєшся звагою,
Ти вкладаєшся в ніч.
Губи зваблені спрагою
по кутки протиріч.
Час забути - забутися...
та тремтіти свічкам,
в наготу одягнутися,
відріктися від тям.
Називатись коханими,
стрим ковтати трункий,
бути там, де прочанами
ходять грішно думки.
Ніч невкладено стелиться,
губи стискують кров.
Наче жорнами мелеться,
потілесно любов.
12 Листопада 2006
***
Віддаємося собі
---------------
Простирадлові бинти
І баталії подушки...
Постиралися фронтú,
Замість слів - зітхання смужки.
Розмальовують тіла
Протилежність у цілунки...
Їм на ложі сповила
Спрага зваби постерунки.
Стель стариця за поріг,
Щоб відкрити очі неба -
Світ непройдених доріг
Від клітин моїх до Тебе.
Віддаємося собі,
Віддамо борги вже потім...
Все, що бачу я в Тобі,
Заховалося у цноті.
Вже розведені мости
І швартує насолода...
Де стираються фронти -
Там життя по світу ходить.
16 Травня 2006
***
Тепло генез
-----------
Слова вдихали душу,
І видих - "Так, люби..."
Виходили на сушу
Прикушення губи.
Збивалися від ритму
Спружні... та серця стук.
І час безвладно витнув
Спині уп`ялість рук.
Ховалася від тіні
Запамороч двох тіл,
Скотившись по коліні
В розквітлий переділ.
І все, що було потім,
А також все, що без...
Проходило по плоті
Теплом в безвік генез.
23 Червня 2006
***
Ранок зліз навколішки
---------------------
Ранок зліз навколішкú,
Сонце скудлилось волоссям.
Розкриваються дужкú
Від рамен - до там, де босо.
Ниць в осонні ріже шкло -
Нишком бавиться проміння.
Пробігаються чолом
Світла нишпорки за тінню.
Ватра тіл, як догора -
Спин закутує у думку.
Мов лоскотики пера,
Шкіру зводять поцілунки.
Діалог з подряпин фраз...
На доповненнях емоцій
Крутить профілем анфас
У сповільненому кроці.
Очі, зіткані вікном,
Розійшлися в цятках тями.
Ніч безсоння, наче сон...
Закарбована губами.
16 Грудня 2006
***
Падаю
-----
Як важко вирватись... є наслідок. Причина -
рука вивільнює на стрим ціпку мотузку.
Тягá землі, що набирає летом чину,
заповнює перед благим упадком пустку.
Облізла стеля неба вгойдує світило,
все ближче цятка, у котрій не розминеться...
І відібрався дух, як з корабля вітрило,
і пригорнулась Ти. І п`ять секунд... на "б`ється".
3 Січня 2006
***
Взялись обійми
--------------
Взялись обійми, серце стало від
перерахунку бою. В шоці,
оголені, мов електричний дріт,
тіла зімкнулися, тріпочуть.
Думки розсипались у копійках -
під стіл, за ліжко... приховались,
зійши по дотиках... і не торкав
вже інший світ. Ненакохались.
Ключі, мов пальці на акорд здвигнí,
душа відчинена та пíтно.
Залився в солодь уст і заватнíв
Останній промінь... мокро вíк-нам.
19 Грудня 2006
***
Тепло
-----
З долонь:
в долоні перебралося тепло;
дійшло до серця;
запалило зблизом усміх;
від насолоди вільно дихати...
втекло;
десь при дорозі ласк...
у щасті медом згусло.
Солóдко:
доторки небес;
вуста тремкі;
нема де впасти навіть яблукові зради;
в них заплітаються слова;
з думок вінки
сплелись,
пливуть в керунку виру тілопаду.
При тілопаді видно:
відбитки розваг;
як місяць,
ламінований у скло,
витає;
як сонцекрилий,
випурхлий з долоні,
птах
спаливши в леті ніч,
у пальцях догорає.
2 Квітня 2007
***
Ніч розпущена...
----------------
Сховай себе у пригорщу тримких обійм,
нехай жага проснеться в танці зблизу.
Знайома плівка, не для всіх обачний фільм -
і спалах тіл тече згори донизу.
Кордони поцілунку в лабіринтах шпар
перебирають в засторозі шкіру.
І ніч розпущена... у пелюстках стожар,
осілися думки... на дно довiри.
Низький політ... октав, тривалі віражі.
Уже не дихання, а випадковість...
Як свічки мало... розпалитися душі.
Як тіла досить... загубити совість.
26 Лютого 2007
***
Тіні перебирають біле
---------------------
Дві тіні на стіні перебирають біле,
Натомлені свічки ховаються у здриг.
Усе, що на губах, зволожене й зітліле,
П`є пагубу подій із келиха інтриг.
Заплутались слова, їм осушився витік...
І титрами рука озвучує кіно.
Як б`ється в морі ласк сп`яніла хвиля миті...
Так одягу спада лушпиння під вікно.
8 Березня 2007
***
Це Твої руки...
----------------
Це Твої руки. Де мої губи?...
Йде переведення в дотики слів.
Ти моя зваба, я Твоя згуба -
в римах банальнальних продовжуєм спів.
Щастя закралось - тиші припадок,
згодом за дихання купимо спин.
Впýщена стрілка, туш і помада.
Наш гардероб - міріади клітин.
Зміни його: недоліки змісту,
капітуляція, взятий абзац.
Ніч прокохалась, будиться місто,
прýжні витискують з тіла матрац.
29 Березня 2007
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
