
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.06
10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
2025.07.06
05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юрій Лазірко /
Проза
/
Вірші забрані з відділу поезія
З Рубрики У Дотиках
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З Рубрики У Дотиках
***
Ми такі, що...
--------------
Ми такі, що "вогонь з долонь":
"Не згориш - то бери!"
У рамена тече полон
поміж нетрями гри.
Вже спокуса з гарячих губ
нахилилась вприлип...
Переходячи цноти труп,
наближаючи глип.
Напихаючи воло втіх,
тупим горлом язик.
Заховаємо гріх у сміх,
розкидаючи крик.
І коли вже "коли" нема
Від розлогости тіл,
За ніщо "все що є" трима
онебеснений діл.
Перевесла із рук та ніг,
двох сердець перебій.
Без обставини збився збіг...
Я непрошено Твій...
28 Листопада 2006
***
Зведення в потиках
------------------
Мої зведення в потиках,
мов зашиті в слова:
то навіжені дротики,
то обтягують цвях.
Ти згортаєшся звагою,
Ти вкладаєшся в ніч.
Губи зваблені спрагою
по кутки протиріч.
Час забути - забутися...
та тремтіти свічкам,
в наготу одягнутися,
відріктися від тям.
Називатись коханими,
стрим ковтати трункий,
бути там, де прочанами
ходять грішно думки.
Ніч невкладено стелиться,
губи стискують кров.
Наче жорнами мелеться,
потілесно любов.
12 Листопада 2006
***
Віддаємося собі
---------------
Простирадлові бинти
І баталії подушки...
Постиралися фронтú,
Замість слів - зітхання смужки.
Розмальовують тіла
Протилежність у цілунки...
Їм на ложі сповила
Спрага зваби постерунки.
Стель стариця за поріг,
Щоб відкрити очі неба -
Світ непройдених доріг
Від клітин моїх до Тебе.
Віддаємося собі,
Віддамо борги вже потім...
Все, що бачу я в Тобі,
Заховалося у цноті.
Вже розведені мости
І швартує насолода...
Де стираються фронти -
Там життя по світу ходить.
16 Травня 2006
***
Тепло генез
-----------
Слова вдихали душу,
І видих - "Так, люби..."
Виходили на сушу
Прикушення губи.
Збивалися від ритму
Спружні... та серця стук.
І час безвладно витнув
Спині уп`ялість рук.
Ховалася від тіні
Запамороч двох тіл,
Скотившись по коліні
В розквітлий переділ.
І все, що було потім,
А також все, що без...
Проходило по плоті
Теплом в безвік генез.
23 Червня 2006
***
Ранок зліз навколішки
---------------------
Ранок зліз навколішкú,
Сонце скудлилось волоссям.
Розкриваються дужкú
Від рамен - до там, де босо.
Ниць в осонні ріже шкло -
Нишком бавиться проміння.
Пробігаються чолом
Світла нишпорки за тінню.
Ватра тіл, як догора -
Спин закутує у думку.
Мов лоскотики пера,
Шкіру зводять поцілунки.
Діалог з подряпин фраз...
На доповненнях емоцій
Крутить профілем анфас
У сповільненому кроці.
Очі, зіткані вікном,
Розійшлися в цятках тями.
Ніч безсоння, наче сон...
Закарбована губами.
16 Грудня 2006
***
Падаю
-----
Як важко вирватись... є наслідок. Причина -
рука вивільнює на стрим ціпку мотузку.
Тягá землі, що набирає летом чину,
заповнює перед благим упадком пустку.
Облізла стеля неба вгойдує світило,
все ближче цятка, у котрій не розминеться...
І відібрався дух, як з корабля вітрило,
і пригорнулась Ти. І п`ять секунд... на "б`ється".
3 Січня 2006
***
Взялись обійми
--------------
Взялись обійми, серце стало від
перерахунку бою. В шоці,
оголені, мов електричний дріт,
тіла зімкнулися, тріпочуть.
Думки розсипались у копійках -
під стіл, за ліжко... приховались,
зійши по дотиках... і не торкав
вже інший світ. Ненакохались.
Ключі, мов пальці на акорд здвигнí,
душа відчинена та пíтно.
Залився в солодь уст і заватнíв
Останній промінь... мокро вíк-нам.
19 Грудня 2006
***
Тепло
-----
З долонь:
в долоні перебралося тепло;
дійшло до серця;
запалило зблизом усміх;
від насолоди вільно дихати...
втекло;
десь при дорозі ласк...
у щасті медом згусло.
Солóдко:
доторки небес;
вуста тремкі;
нема де впасти навіть яблукові зради;
в них заплітаються слова;
з думок вінки
сплелись,
пливуть в керунку виру тілопаду.
При тілопаді видно:
відбитки розваг;
як місяць,
ламінований у скло,
витає;
як сонцекрилий,
випурхлий з долоні,
птах
спаливши в леті ніч,
у пальцях догорає.
2 Квітня 2007
***
Ніч розпущена...
----------------
Сховай себе у пригорщу тримких обійм,
нехай жага проснеться в танці зблизу.
Знайома плівка, не для всіх обачний фільм -
і спалах тіл тече згори донизу.
Кордони поцілунку в лабіринтах шпар
перебирають в засторозі шкіру.
І ніч розпущена... у пелюстках стожар,
осілися думки... на дно довiри.
Низький політ... октав, тривалі віражі.
Уже не дихання, а випадковість...
Як свічки мало... розпалитися душі.
Як тіла досить... загубити совість.
26 Лютого 2007
***
Тіні перебирають біле
---------------------
Дві тіні на стіні перебирають біле,
Натомлені свічки ховаються у здриг.
Усе, що на губах, зволожене й зітліле,
П`є пагубу подій із келиха інтриг.
Заплутались слова, їм осушився витік...
І титрами рука озвучує кіно.
Як б`ється в морі ласк сп`яніла хвиля миті...
Так одягу спада лушпиння під вікно.
8 Березня 2007
***
Це Твої руки...
----------------
Це Твої руки. Де мої губи?...
Йде переведення в дотики слів.
Ти моя зваба, я Твоя згуба -
в римах банальнальних продовжуєм спів.
Щастя закралось - тиші припадок,
згодом за дихання купимо спин.
Впýщена стрілка, туш і помада.
Наш гардероб - міріади клітин.
Зміни його: недоліки змісту,
капітуляція, взятий абзац.
Ніч прокохалась, будиться місто,
прýжні витискують з тіла матрац.
29 Березня 2007
Ми такі, що...
--------------
Ми такі, що "вогонь з долонь":
"Не згориш - то бери!"
У рамена тече полон
поміж нетрями гри.
Вже спокуса з гарячих губ
нахилилась вприлип...
Переходячи цноти труп,
наближаючи глип.
Напихаючи воло втіх,
тупим горлом язик.
Заховаємо гріх у сміх,
розкидаючи крик.
І коли вже "коли" нема
Від розлогости тіл,
За ніщо "все що є" трима
онебеснений діл.
Перевесла із рук та ніг,
двох сердець перебій.
Без обставини збився збіг...
Я непрошено Твій...
28 Листопада 2006
***
Зведення в потиках
------------------
Мої зведення в потиках,
мов зашиті в слова:
то навіжені дротики,
то обтягують цвях.
Ти згортаєшся звагою,
Ти вкладаєшся в ніч.
Губи зваблені спрагою
по кутки протиріч.
Час забути - забутися...
та тремтіти свічкам,
в наготу одягнутися,
відріктися від тям.
Називатись коханими,
стрим ковтати трункий,
бути там, де прочанами
ходять грішно думки.
Ніч невкладено стелиться,
губи стискують кров.
Наче жорнами мелеться,
потілесно любов.
12 Листопада 2006
***
Віддаємося собі
---------------
Простирадлові бинти
І баталії подушки...
Постиралися фронтú,
Замість слів - зітхання смужки.
Розмальовують тіла
Протилежність у цілунки...
Їм на ложі сповила
Спрага зваби постерунки.
Стель стариця за поріг,
Щоб відкрити очі неба -
Світ непройдених доріг
Від клітин моїх до Тебе.
Віддаємося собі,
Віддамо борги вже потім...
Все, що бачу я в Тобі,
Заховалося у цноті.
Вже розведені мости
І швартує насолода...
Де стираються фронти -
Там життя по світу ходить.
16 Травня 2006
***
Тепло генез
-----------
Слова вдихали душу,
І видих - "Так, люби..."
Виходили на сушу
Прикушення губи.
Збивалися від ритму
Спружні... та серця стук.
І час безвладно витнув
Спині уп`ялість рук.
Ховалася від тіні
Запамороч двох тіл,
Скотившись по коліні
В розквітлий переділ.
І все, що було потім,
А також все, що без...
Проходило по плоті
Теплом в безвік генез.
23 Червня 2006
***
Ранок зліз навколішки
---------------------
Ранок зліз навколішкú,
Сонце скудлилось волоссям.
Розкриваються дужкú
Від рамен - до там, де босо.
Ниць в осонні ріже шкло -
Нишком бавиться проміння.
Пробігаються чолом
Світла нишпорки за тінню.
Ватра тіл, як догора -
Спин закутує у думку.
Мов лоскотики пера,
Шкіру зводять поцілунки.
Діалог з подряпин фраз...
На доповненнях емоцій
Крутить профілем анфас
У сповільненому кроці.
Очі, зіткані вікном,
Розійшлися в цятках тями.
Ніч безсоння, наче сон...
Закарбована губами.
16 Грудня 2006
***
Падаю
-----
Як важко вирватись... є наслідок. Причина -
рука вивільнює на стрим ціпку мотузку.
Тягá землі, що набирає летом чину,
заповнює перед благим упадком пустку.
Облізла стеля неба вгойдує світило,
все ближче цятка, у котрій не розминеться...
І відібрався дух, як з корабля вітрило,
і пригорнулась Ти. І п`ять секунд... на "б`ється".
3 Січня 2006
***
Взялись обійми
--------------
Взялись обійми, серце стало від
перерахунку бою. В шоці,
оголені, мов електричний дріт,
тіла зімкнулися, тріпочуть.
Думки розсипались у копійках -
під стіл, за ліжко... приховались,
зійши по дотиках... і не торкав
вже інший світ. Ненакохались.
Ключі, мов пальці на акорд здвигнí,
душа відчинена та пíтно.
Залився в солодь уст і заватнíв
Останній промінь... мокро вíк-нам.
19 Грудня 2006
***
Тепло
-----
З долонь:
в долоні перебралося тепло;
дійшло до серця;
запалило зблизом усміх;
від насолоди вільно дихати...
втекло;
десь при дорозі ласк...
у щасті медом згусло.
Солóдко:
доторки небес;
вуста тремкі;
нема де впасти навіть яблукові зради;
в них заплітаються слова;
з думок вінки
сплелись,
пливуть в керунку виру тілопаду.
При тілопаді видно:
відбитки розваг;
як місяць,
ламінований у скло,
витає;
як сонцекрилий,
випурхлий з долоні,
птах
спаливши в леті ніч,
у пальцях догорає.
2 Квітня 2007
***
Ніч розпущена...
----------------
Сховай себе у пригорщу тримких обійм,
нехай жага проснеться в танці зблизу.
Знайома плівка, не для всіх обачний фільм -
і спалах тіл тече згори донизу.
Кордони поцілунку в лабіринтах шпар
перебирають в засторозі шкіру.
І ніч розпущена... у пелюстках стожар,
осілися думки... на дно довiри.
Низький політ... октав, тривалі віражі.
Уже не дихання, а випадковість...
Як свічки мало... розпалитися душі.
Як тіла досить... загубити совість.
26 Лютого 2007
***
Тіні перебирають біле
---------------------
Дві тіні на стіні перебирають біле,
Натомлені свічки ховаються у здриг.
Усе, що на губах, зволожене й зітліле,
П`є пагубу подій із келиха інтриг.
Заплутались слова, їм осушився витік...
І титрами рука озвучує кіно.
Як б`ється в морі ласк сп`яніла хвиля миті...
Так одягу спада лушпиння під вікно.
8 Березня 2007
***
Це Твої руки...
----------------
Це Твої руки. Де мої губи?...
Йде переведення в дотики слів.
Ти моя зваба, я Твоя згуба -
в римах банальнальних продовжуєм спів.
Щастя закралось - тиші припадок,
згодом за дихання купимо спин.
Впýщена стрілка, туш і помада.
Наш гардероб - міріади клітин.
Зміни його: недоліки змісту,
капітуляція, взятий абзац.
Ніч прокохалась, будиться місто,
прýжні витискують з тіла матрац.
29 Березня 2007
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію