***
Проталини пам`яті.
------------------
Ну от і все. Час оступився і заліг сліпцем
На дно розбитої від втрат божниці тіла.
В безпам`яття за обрисом кидається лице -
Твоє лице, що всі роки ці болем тліло.

Воно кривилося нераз в мені вчорашнім днем;
Уздрівши спогад, на дві скроні серце рвало.
І вполонившись в оберемок білих хризантем,
Із них похапливо свою ж усмішку крало.

Зажура барикадиться сутулістю плечей,
І мостяться знечулістю шляхи бажання.
І хміль недоспаних, розбитих по кутках ночей,
Проходить поступово... гублячись в зітханні.

26 Серпня 2006

***
Хлібороб
--------
Прошиті полем руки хлібороба-
Пісний і чорний в хлібороба хліб...
Він п`є любов землі з джерел утроби,
Склада роки з мозоль у втоми сніп.

Лице вдягає трудодень у старість-
Ще півні не співають сонцю гімн.
Коли ховається до губ опалість,
Цигарка губиться і губить дим.

Йому приносить ранок серп й серпанок,
І очі похмиляються в межі.
За нею цвинтару розбитий ганок -
Лягає час на плужні рубежі.

26 Липня 2006

***
Жнива (або "Хлібороб ІІ")
-------------------------
Коли руками спіль збира духмяність хліба,
Очима щедрість розсіває доброту.
В рівках долонь, мов на протертих сіллю скибах,
Всихає сонце - переводить змога дух.

Мов піраміди, зводяться снопи - і зерня
Лопатою впліта кагати у сувій.
Проходять босоніж по кострубатім терні
Настромленість очей, гримує піт стрижій.

Серпом погладжує на виступах сутулість.
Несе у збані прохолода зір криниць,
В котрих б`є спокій - луняться роки зозулі,
І небо роздягає погляд горілиць.

1 Серпня 2006

***
М`ясорізка
----------
Убий мене - я буду свіжо усміхатись
Наліпленням пояснень, розфасувавшись в трунах.
Команду струм подасть, щоб тілу роздягатись...
І тіло роздягнеться згачковане, здригструнне.

Тупіє зрізом ніж, розчавленням - сокира,
Випльовуєм нутро. Навпіл, начверть - це туша.
Усмішка різника присіла, легкодушна
І ділить криця теплі, облиті кров`ю душі.

Пролилися багрянь і сенс - його двоякість -
(Хіба комусь гуманності захочеться до того)
На все у світі ліпиться ціна та якість.
Заради Бога - На! Живи... убий мене... смачного.

21 Серпня 2006

***
Моя Любов
---------
Моя любов - це блискавка і грім,
Це річка з гір, пустеля повна спраги.
Це сонця дотик, вітру дикий стрім
І певний крок відважної ватаги.

Моя любов - це одичілий кінь,
Відлуння заблукале у безодні,
Це постаті Твоїй одвічна тінь,
І дзвін церков на Свята Великодні.

Моя любов - це папороті цвіт,
Її ніхто не бачить, окрім Тебе.
Вона не вміє рахувати літ,
І Бог вже не візьме її до себе.

Моя любов - це пірвані листи,
Молитва тиха поміж чар мовчання.
Моя любов - це знову тільки Ти,
Моя любов... у час прощання.

3 Травня 2006

***
Відчуття музики
---------------
Блукає музика по струнах скрипаля -
Все за лучок хапаючись гачками знаків,
Витискуючи з пальців душу... і земля
Продовжує свій лет набрякнувши у тямкість.

Ножами нот до вух прорізується звук,
Він крізь копірку нерва відіб`ється в серці.
І полиск сліз натягує по брижі лук,
Щоби з очиних стріл влучити в міру терцій.

Як передати дихання по лікті перетяг,
І присмаки судоми від тремтіння пальця? -
Ковток повітря з повним виміром в життя,
Занесений уроздріб відчуттям... по скалці.

15 Серпня 2006

***
Сварка
------
Здвигом голова і погляд косить...
Та підкошує (бо досить) ... ніг відрух.
Їжаться слова - уста заносять
вату правди у знечулі мушлі вух.

Серце неподатливе на стріли...
забагато рубцювалось - тож стріляй
викликом своїм, не надто вмілим,
в`їлим зашморгом на брижах не конай.

Перерізались, мов жили, дроти -
не знаходить трубка затяжний живець.
Місто вилізло, повзе з роботи,
обривається моментами терпець.

Все так просто... а здавалось складно.
Все, що складно - просто склалась перія...
Так хотілося, щоби помадно
смакувало ще в мені Твоє не "Я".

21 жовтня 2006

***
Пияк
----
Місто все залягло - грузне в чарці та гріє.
-Ну давай, на коня! За поліття... мерщій.
Ще не спиться таксі та панелі повії,
І покинутий крам розбирають бомжі.

У кишені життям дзюркотить шво і пустка:
Скільки гріш не кидай - а що є що нема.
Прохрустіла жорства, навантаження луска -
Гравітації центр заважкий для керма.

Вже на автопілот замикає свідомість,
Диво-зілля гойда ліхтарі та підсвіт.
Губить пісня свій слух, а слова невагомість,
І плететься язик за ногами услід.

Чи дійду-не-дійду? - Знають лиш калабані.
Як трясеться рука - віда чарка і хміль.
Щоб збагнути себе у тверезому стані,
Треба прийняти спершу "лікарство на біль".

Чи сеча-не-сеча? - стид ніяково крапа.
Звикся ніс-пахідерм... і все тіло, мов німб.
Пахіємія б`є рефлекторно, як запах.
Пахітоса на зуб не прикута зовсім.

Завтра бочкою день до чайної прикотить,
І наповниться суть, зкаламутиться дно.
Як печінки не з`їсть ця безвічная похить,
Буде вабити зір, як на муху лайно.

28 Жовтня 2006

***
Пальці
------
У трансі пальці... від сумління:
за скроню вказівного хвалять;
та на мізинець зрозуміння,
коли середній погляд вжалить.

Великий пхається у дулю,
то розпива з двома молитву...
Лиш той, що без ім`я знечуло
тремтить від наготи. Мов бритва

прошаркується з горлом голос.
Губам вкладають поцілунок
із вітру. Пробіга крізь волос
хвилястий Пікассо малюнок.

Наставлені на лад творити
і відривати стіл від тями...
Нам чіпко так, що хочем жити...
сковзаючи весь час до ями.

22 Грудня 2006

***
нАрКоТиК
--------
Оп`яніли, гойдаючись вистигли вишні...
Від прокусу змії оніміла рука,
на іконі обрамлено висох Всевишній
і забився в куток... а молитва чека.

Напічнявіло сонце, готове до втечі...
Проривалась судина, ховаючи зло,
наливалися очі, осунулись плечі...
і здавалось, що гріло все те, що втекло.

Розляглася дорога до серця і далі
течія віднесла у запамороч гніт.
Одягнувши "За Жах!" ордени та медалі,
Перейшовся устами у пошепках світ.

Вже шкоробиться він - то спада, то злітає,
ще пів поділки зваб... і відплив небосхил.
Небо губить ключі... i судома тримає
за упадки колін та за кінчики крил.

Прокидається рань від відспіву швидкої.
Ще повзе над лицем по цераті замок...
На холодному пальці чужою рукою
хтось почіпить недбало цупкий номерок.

28 Липня 2006

***
Що за вікна душі...
-------------------
Що за вікна душі? Ледь причинено...
Крізь шпарини видніється крик.
Стигне кава без цукру розчинена,
І солодить розмову язик.

Що за втіха кохати до відчаю,
Роздавати тепло... То ж візьми!
Не сумуй за погаслою свічкою,
За опалими в листі крильми.

Що за примха в очах не губитися,
Пожинаючи поглядом ниць...
A в губах охололих змолитися,
Перелитися світлом зіниць.

Що за маски на маски нап`ялені?
Карнавал наш пожвавлює хід.
Вже не серце... а так - недопалина.
Вже не видих... а куснями лід.

27 Березня 2007

***
Душі холодно
------------
День розплющив на викоті очі,
Заходився в нівеченні тиші...
Що не розтин - то крок в поторочу,
Де чатує на неї Всевишній.

Що не погляд - то крила безтілі,
Що чекають Тебе в недовірі.
Що не вістря - думки звироднілі -
Розсипають краплини по шкірі.

Що не усміх - то він не для світу-
Спішна гра в зле нап`ялені маски...
Наших душ спорожнілі гаміти
Вічно в пошуках Божої Ласки.

2 Червня 2006

***
Вуглекопи
---------
Виглекопи з копалень викопують смерть,
Що чекала на них безліч літ.
Що з розбитих скрижалей, виблискує твердь-
Що з натружених рук - мозолі.

Чорні роби і каски і знову у бій,
Їх проковтує паща... і згин -
Для кишені дрібні пересиплюють в ній
І життям важуть спалах жарин.

Прокіптявилось сонце і вицвіла ніч-
Підступає наступна стіна.
Йде гурма трударів - міліони навстріч...
Та купається в них не вона.

Вагонетками дихають чорні хребти
І злітають з орбіти зіниць.
Вуглекопи лаштують до пекла ходи,
Небо глумиться в кожній з іскриць.

19 Липня 2006

***
Почуття... на постріл
---------------------
Почуття відійшли на постріл,
Гнала навстіж на засув двері,
Заблудився (де очі) простір,
Заходились думки в папері.

Твоїм диханням дише холод,
Двом вказівкам на пальцях встрічно.
Де відтинки малюють коло,
Осуд надиться пліч-о-плічно.

Слова брак - необачна злежність
Капелярів судинок звилин.
З протилежности в протилежність -
Цівки пальців готують вилин.

Зграя сліз, що уже за звичай,
Надолужує зчіп емоцій.
В рукави закотився відчай,
І ніхто ні на чому боці.

Затеклися в тремтливість губи -
До відрази згорять по згину.
За для поступу (чи то згуби)
Ми готові стрілятись... в спину.

18 Листопада 2006

***
Безпритульний
-------------
Година здається пів-п`ятою,
Сусід по картонці не спить.
Флящина на кварту освятою,
Якось недогріло, зимить.

"Вчорашнє" на снідання подано
По запаху гирл смітників.
Життя, що не куплене, продано
За лайку і гвалт матюків.

Люд ходить у день переходами,
Надвечір залазить до нір.
Домівку будую між сходами...
Забракло дверей, що на двір.

Стара парасоля триспицева
Уклалась, мов пальці на хрест,
Лушпиння на тілі проницила
Жебрóта - незгод маніфест.

Підмісто моститься під зорями,
(А зір - скільки зір зачерпне)
Прокурене смогом, відстояне,
Облізле на бруд і хмільне.

Життя з мідяків і попрошення,
В`юків переношених крам.
Реклама (до храму запрошення)-
Чомусь не впускають у храм.

В хустинці: на вузлик замотане
Намисто, що з вервички літ;
Та мами думки заклопотані,
Що все не вкаладались у слід.

Добро конденсується в пожитках,
Виходжує ноги хідник...
Лежить переправа на прожитках,
Ховаючи відстань... в смітник.

16 Січня 2007

***
9.11.
-----
Від Нью-Йорку до Тора-Бора
Гложе пам`ять наріжні камні:
В небо душі, тіла у порох,
Нерв згострився і зір незламний.

Леза крилами - тнуться жили,
По прошивах стікає криця.
Відчайдушні збирають Сили
З шкла-бетону відлиті лиця.

У береті блакиті вежі
Промокають у дим і сажу,
На новинах телемережі
Застигають картини сказу.

Бовдур мук і муці дощиться,
Дикі танці на дикім Сході.
Все святе у корані ситцем,
Коли книгу гортає злодій.

Рятувальники в сивих латах
Розгрібають урази змови,
Потираються руки ката
Від бажання напитись крови.

Царю їхній (і наш) Небесний,
(Як згадаєш нас... ненароком)
Вишли янгола в День Восресний
(Що з мечем та уздрілим оком).

Пасмо кривди в підкову гнеться
Від Нью-Йорку до Тора-Бора...
І в легені осівши, пнеться
По живому тілесний порох.

11 Вересня 2006

***
Ангел, котрий не літає.
-----------------------
Прочитую вітер - захоплюють здриги,
В позгинність підвласність живе зодягає.
Думки занеслись до Червоної Книги
В параграфі : "Ангел, котрий не літає".

Виловлюю сміх на присутність оскоми.
Шукаючи певність, знаходжу неспокій.
Вбиваю у груди свої забобони,
І спалюю міст, де сходилися кроки.

Заповнюю криком прогалини втоми,
Наїв мій наїв наддовірою воло.
Проставивши крапки, зправляю на коми,
Стираю з рядків свій зпаперений голос.

Зникає усе, що навчився гоїти.
Політерно гаснуть абзаци та слово.
Можливо, як біло - то легше взлетіти...
Та падаю світлом на щастя підкову.

13 Грудня 2006