...Я хочу найти письмо в пустом конверте и прочесть тебе...

Феллини, Би-2/Сплин

Вам не писав; хотів лиш звіддаля,
Коли і час, і відстань як пересторога
Мій лист знешкодять, і не дбатиме тривога
Про вашу ніч, мов хворе немовля,

Чи все гаразд у вас? Чи ви кістяк
Минулого у шафі дальній заховали,
Замкнули назавжди, щоб спогадів навали
Диверсій не зазнати і атак?

Чи затишно тепер нарешті вам,
Чи ви змогли утриматись від злого болю,
Не розгубилися, і вашу власну долю
Нічого не зламало пополам?

Чи вас турбують зрідка сум чи жаль,
Чи ви знаходите собі слова несхибні,
Щоб заспокоїти думки змієподібні,
Що мозок крешуть, мов ламку скрижаль?

Надію маю, вас минув той стан -
Нездатність, неспроможність, немічне безвілля,
Коли весь час перетворився на дозвілля,
Присвячене роз'ятрюванню ран.

Мені пробачте той далекий день,
Коли спіткало те, що вас тоді спіткало,
Пробачте, що тепер питаннями недбало
Я цілю в вас, як в неживу мішень.

І загалом це все і сміх, і гріх,
Життя спроможне на такі метаморфози,
І я б над цим сміявся, я й сміюсь крізь сльози,
Бо втратив вас і се́бе не зберіг.

Вам не пишу; тримаюся щабля,
Де все - і час, і відстань як пересторога
Мене знешкодили... Не дбатиме тривога
Про вашу ніч, мов хворе немовля.

2014