Мирославе, дякую. Берест (кора), виявляється, в українській мові - чоловічого роду ( була впевнена, що існує і берестА, аж ні - русизм). Але є берестина. Тому відредагувалося легко :))

Ех, любов моя, любов, що робить мені з тобов? :)) Шукатиму їй альтернатив, но не знаю коли. На городі зараз нема чого робить, так що БЕРИ, кума, лінійку, і чимчикуй сюда - будем кроїть байкового халата :)) Чи вже справилась?

А, Грені, ти була така добра: про кров-любов сказала, а про "ранку-коханку" - нє. Тому я заздалегідь приготувала варіант: Мотики в руки - й на Таганку. Мотикую... :))

Любов і кров – спокусливо близькі.
Таврує час поношені обличчя,
личини слів, та рими ті слизькі
мандрують із сторіччя у сторіччя.

Ось Дилетант шукає слово «кров»
в означеннях аматорського блуду
і плутає бажання та любов
у світі упередженого суду.

А ось Митець згори хулить: Ганьба!
Не гоже йти, де ходжена дорога,
достойний путь – затаєна тропа,
де хтось колись убив єдинорога.

А може – вибирає кожен сам,
блукаючи в гармоніях бедламу,
бо є надія, що духовний храм
оцінить сенс й уживаного краму.

Олександр Олехо
(спеціально для віртуальної куми - із дозволу автора :))

Привіт, мій підколодний :)) Дякую за "це", і "оце", і за "шикарно" :))

:))