ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.07.04 19:53
Музика без слів
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.

Володимир Ляшкевич
2026.07.04 16:15
Dichton: The Principle of Dynamic Coherence
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet

Борис Костиря
2026.07.04 13:59
Погляд
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.

Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,

Артур Курдіновський
2026.07.04 13:43
Вітаю з днем народження Тетяну Левицьку
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб

Охмуд Песецький
2026.07.04 12:39
Дунайський код
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,

Вячеслав Руденко
2026.07.04 12:27
Розум - то облуда!
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.

хома дідим
2026.07.04 10:49
* 130 *
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном

Тетяна Левицька
2026.07.04 09:57
Осінні тумани
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.

Небіжчики кличуть

Віктор Кучерук
2026.07.04 07:56
* * *
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника

Ірина Вовк
2026.07.04 05:44
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 13)
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ 1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов

Ванда Савранська
2026.07.03 22:45
На відстані руки
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.

Роксолана Вірлан
2026.07.03 20:00
Сарна
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.

Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?

Артур Курдіновський
2026.07.03 14:10
Я і ніч
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.

Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц

Борис Костиря
2026.07.03 12:55
Запах
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.

Такий старезний, аж прадавній,

Олег Герман
2026.07.03 11:55
Катарсис
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.

Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв

Юрко Бужанин
2026.07.03 10:33
Неконтакт. Драматична трагікомедія.
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василь Кузан (1963) / Вірші

 Зневіра долі
Образ твору
Ядуче світло крізь олжу
І маски, що вросли в обличчя…
Ці сльози, що ніяк не личать
І ці слова, що не скажу

Нікому більше… Ці обручки,
Що мов кайданки прикували
До батареї… Ці овали
Довкола осені… Повзуча

Зневіра, зболеність, зневага
До ненаситних зазіхань
На волю втомлену. Нехай
Із вени витече відвага

Й бажання жити… Купол віри
Не затуляє в небі діри.

17.11.14




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-11-17 20:35:07
Переглядів сторінки твору 4818
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.231 / 5.5  (5.134 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.225 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Сонет
Автор востаннє на сайті 2019.03.01 19:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-11-17 20:55:32 ]
Ці обручки,
Що мов кайданки прикували
До батареї… - розумію тебе, друже! Поетові обручки, як нікому, як кайданки, краще жити нерозписаними - довше проживеш у щасті. Але це - якщо без дітей. А дітей мусиш народжувати у закайданеному шлюбі.
Купол віри
Не затуляє в небі діри - абсолютно геніально сказано, особливо такої віри, як християнська.
Кругом неправда і неволя,
Народ замучений стоїть,
А на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І рай у найми оддає -
Небесний царю -
Суд твій всує
І всує царствіє твоє - це ж про неї сказав пророк - і це правда до цього часу. Піп відмовився за такі вірші освячувати Шевченкову могилу в Каневі.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2014-11-17 21:36:39 ]
Хто зрозуміє поета, якщо не поет? Дякую, друже.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Васильович Бабіля (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-17 21:48:32 ]
Це право дав своє творець,
Одним життям порядкувати,
Їм доля вкаже цей взірець,
До вибору свободу рятувати.

16.11.2014рік

©Бабіля В.В.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Васильович Бабіля (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-17 22:11:08 ]
Бог дав нам необмежені можливості, які в своїй суті розкриває наша свобода. І за купол віри ви правильно сказали!)По суті!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-11-17 22:18:51 ]
Трохи песимістично. Мабуть, осінь. А що то за грибочки із пожовклого листочка? Чи маремухи, чи парасольки? Чи щось таке, що не розібрати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2014-11-17 23:41:37 ]
Це не грибочки. Це куполи зневіри, ех Ви... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-11-18 11:46:12 ]
Чому зразу, ех Ви? Я прагматичний грибник і мене такі образи цікавлять, в першу чергу, з гастрономічної точки зору, бо маремухи і парасольки - то їстівні гриби, а отже куполи зневіри у цьому сенсі насправді - це відродження і життя, і віри. Ач, Світлано, як ви неглибоко копаєте. Треба "зреть в корень", а ви по куполам зирите.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2014-11-18 13:02:38 ]
Я, Олександре, не копаю глибоко тому, що боюся щось не теє викопати - чи то яму ближньому, чи то зіпсованого тартуфа. Був би корінь, будем "зрєть" :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-11-18 15:30:57 ]
Яму не треба, а раптом із розмірами не вгадаєте. Навіщо ближнього ображати? А від тартуфа не відмовляйтесь, хай і зіпсованого( а від чого, питається? Може аура копача така - не встиг викопати, а вже зіпсований). Бо вони, ті тартуфи - це оказія не кожного життя і навіть не одного. Жаль, якщо проґавите. Тож порада - лопату в руки і вйо в ліс, поки стежки-дорожки снігом не замело. А я за Вас кулачки потримаю, але в глибокій кишені і то недовго. Так що не баріться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-17 22:47:33 ]
таки трагічне, Василю

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2014-11-17 23:47:40 ]
Посміхнулася, бо сльози аж "ніяк не личать". Та немає волі й поза куполами.. Сильно. І про все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-11-18 07:19:40 ]
про несказанне...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-11-18 11:11:58 ]
А жити треба... І до масок життя привчає звикати, лише до зазіхань на свободу - ні.
ПС. Як кажуть - "он лайн"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2014-11-18 19:04:23 ]
Ніби ні про що(конкретне) і водночас про все, доступне тільки у підсвідомості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2014-11-18 20:46:19 ]
!!!