ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Верх падения
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Верх падения
Шел по улице человек, оступился и упал в яму - прямо головой вниз. Он очень испугался, принялся размахивать руками, кричать и от страха зажмурился - сейчас ведь он наверняка расшибет себе голову о дно ямы. Однако прошла секунда, другая, третья, уже целая минута прошла, а человек все летел. Он осмелел, перестал кричать и размахивать руками и приоткрыл сначала один глаз, а потом и другой.
Оказалось, что человек падал не один. По соседству падали другие люди, среди которых человек обнаружил некоторых своих знакомых, коллег по работе и даже одного дальнего родственника. Знакомые узнали человека и помахали ему руками, коллеги подмигнули, а дальний родственник отвернулся - видно, все еще помнил их давний спор о наследстве.
Кроме того, вместе с людьми падали разнообразные предметы обихода, быта, деньги, а также средства производства. С некоторым удивлением человек отметил, что среди предметов попадаются и абстракции, и идеи, и чувства. Более того, чуть поодаль в пропасть летело целое государство.
Поудивлявшись еще немного, человек заметил, что он уже привык к падению и перестал боятся. Да остальные, похоже, тоже не боялись: они потихоньку собирали вокруг себя предметы, средства производства, абстракции, идеи и чувства, а также вели общение с другими людьми. Некоторые даже карабкались в государство, падавшее вместе со всеми. И человек тоже начал приспосабливаться к своему новому образу жизни.
Скоро он совершенно обвыкся и даже перестал замечать, что падение продолжается. Он помирился с родственником, прибегнул к связям среди падающих вместе с ним знакомых и перебрался на постоянное место жительства в то самое падающее в пропасть государство. Там он легко получил паспорт, нашел работу, женился, регулярно ходил на выборы и в театр. В общем, завел себе самую обычную жизнь.
Иногда человек еще припоминал, что он сам и всё вокруг него летит в ту самую яму, в которую он упал, когда-то давно оступившись. Однако мысль эта посещала его изредка и совсем не волновала: ведь жизнь в падении совершенно не отличалась от той, которую он вел раньше.
Единственное, что для него изменилось, - так это смысл выражения "верх падения". Теперь ему видится в нем некий оптимизм и даже какое-то высокое значение.
Так он и летит до сих пор, а вместе с ним - его семья, знакомые, дальний родственник, работа, город, государство, а может быть, и весь мир.
2014
Оказалось, что человек падал не один. По соседству падали другие люди, среди которых человек обнаружил некоторых своих знакомых, коллег по работе и даже одного дальнего родственника. Знакомые узнали человека и помахали ему руками, коллеги подмигнули, а дальний родственник отвернулся - видно, все еще помнил их давний спор о наследстве.
Кроме того, вместе с людьми падали разнообразные предметы обихода, быта, деньги, а также средства производства. С некоторым удивлением человек отметил, что среди предметов попадаются и абстракции, и идеи, и чувства. Более того, чуть поодаль в пропасть летело целое государство.
Поудивлявшись еще немного, человек заметил, что он уже привык к падению и перестал боятся. Да остальные, похоже, тоже не боялись: они потихоньку собирали вокруг себя предметы, средства производства, абстракции, идеи и чувства, а также вели общение с другими людьми. Некоторые даже карабкались в государство, падавшее вместе со всеми. И человек тоже начал приспосабливаться к своему новому образу жизни.
Скоро он совершенно обвыкся и даже перестал замечать, что падение продолжается. Он помирился с родственником, прибегнул к связям среди падающих вместе с ним знакомых и перебрался на постоянное место жительства в то самое падающее в пропасть государство. Там он легко получил паспорт, нашел работу, женился, регулярно ходил на выборы и в театр. В общем, завел себе самую обычную жизнь.
Иногда человек еще припоминал, что он сам и всё вокруг него летит в ту самую яму, в которую он упал, когда-то давно оступившись. Однако мысль эта посещала его изредка и совсем не волновала: ведь жизнь в падении совершенно не отличалась от той, которую он вел раньше.
Единственное, что для него изменилось, - так это смысл выражения "верх падения". Теперь ему видится в нем некий оптимизм и даже какое-то высокое значение.
Так он и летит до сих пор, а вместе с ним - его семья, знакомые, дальний родственник, работа, город, государство, а может быть, и весь мир.
2014
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію