ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.25
21:02
Щоб од думок бодай на час прочахла голова
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
Спішу туди, де невгамовне птаство й мудрі дерева
Словам високим надають земного змісту.
Як мудро все ж Господь розпорядивсь,
Поставивши їх поперед чоловіка тін
(Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
Спішу туди, де невгамовне птаство й мудрі дерева
Словам високим надають земного змісту.
Як мудро все ж Господь розпорядивсь,
Поставивши їх поперед чоловіка тін
2024.11.25
16:54
думки - листя
кружляють
літають
танцюють
змінюють колір
стають яскравіші
падають
в повільній зйомці
кружляють
літають
танцюють
змінюють колір
стають яскравіші
падають
в повільній зйомці
2024.11.25
15:56
Це вітер зірвався такий, що не терпить птахів,
Зриває — схопивши дерева за крони — листя,
Як поет перекреслює текст не приборканих слів
Знекровлює серце, яке не вдалось перелити
В осінній пейзаж. Він здирає усю блакить
Блякле сонце небес розпорошує т
Зриває — схопивши дерева за крони — листя,
Як поет перекреслює текст не приборканих слів
Знекровлює серце, яке не вдалось перелити
В осінній пейзаж. Він здирає усю блакить
Блякле сонце небес розпорошує т
2024.11.25
14:32
Висохле джерело,
із якого нічого не ллється.
Лише камені розкидані
волають про вичерпаність.
У цьому місці засох голос,
не пробивається навіть хрип.
Ніби висохле море поезії,
розкинулася ця долина
із якого нічого не ллється.
Лише камені розкидані
волають про вичерпаність.
У цьому місці засох голос,
не пробивається навіть хрип.
Ніби висохле море поезії,
розкинулася ця долина
2024.11.25
12:41
Вони і ми - два континенти:
країна Світла і кривавий Марс…
Отож вони міжконтинентальні ракети
цілять в Дніпро - саме в кожного з нас.
Б‘ють по лікарнях, по сонцю, по дітях -
«орєшніками», «шахедами», «кинджалами»,
б‘ють, нібито відморожені бандити
країна Світла і кривавий Марс…
Отож вони міжконтинентальні ракети
цілять в Дніпро - саме в кожного з нас.
Б‘ють по лікарнях, по сонцю, по дітях -
«орєшніками», «шахедами», «кинджалами»,
б‘ють, нібито відморожені бандити
2024.11.25
11:48
Є у мене знайомиця. І така файна, що йой! Чоловіки злітаються на її красу, як мухи на мед, і це при тому що має чоловіка, моцного, мов каландайський бугай, але глухого як тетеря.
" А чому?" - запитаєте ви.
А тому що любить Мотря бахкати в бубон і тан
2024.11.25
09:50
Чужинським полем більше не ходіть
Повернетесь розбиті, може й навпіл
Ви краще душу в снах засолодіть
Не тим, що перетворюється в попіл…
Чи варто вам з кінця і у кінець
Тягти своє і змішувати з болем?
Для цього є і дощ, і вітерець
Не тільки у тональ
Повернетесь розбиті, може й навпіл
Ви краще душу в снах засолодіть
Не тим, що перетворюється в попіл…
Чи варто вам з кінця і у кінець
Тягти своє і змішувати з болем?
Для цього є і дощ, і вітерець
Не тільки у тональ
2024.11.25
05:53
За Змієві вали полину,
де неосяжна далечінь
і буду йти вперед без спину
до досконалості творінь.
Не надто вірю забобонам,
на сто питань один відвіт:
ще не народжено дракона,
який здолає наш нарід.
де неосяжна далечінь
і буду йти вперед без спину
до досконалості творінь.
Не надто вірю забобонам,
на сто питань один відвіт:
ще не народжено дракона,
який здолає наш нарід.
2024.11.25
05:17
Місячна повінь прозора й безкрая,
Ллється з безхмарних небес від темна, –
Дужчає, тихне і знову зростає,
Наче у серці моїм таїна.
Місячна повінь струмує додолу,
Шириться й плеще об ствірки воріт, –
Тіні мовчазно кружляють по колу
І звеселяють прит
Ллється з безхмарних небес від темна, –
Дужчає, тихне і знову зростає,
Наче у серці моїм таїна.
Місячна повінь струмує додолу,
Шириться й плеще об ствірки воріт, –
Тіні мовчазно кружляють по колу
І звеселяють прит
2024.11.25
01:10
На загальному тлі людства нелюди виглядають набагато помітнішими за людей.
Про «священную войну» найбільше розпинаються ті, що не мають за душею нічого святого.
Усе, що вбиває московитів – то на благо цивілізації.
«Сибір неісходима» так і пре з к
2024.11.24
21:57
По кілька сот разів «несмій»
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?
2024.11.24
20:42
святику тридцять, сват позивний
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже
загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже
загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь
2024.11.24
19:38
Коли сина з першого класу перевели в третій, батько вирішив поїхати з ним до Києва, показати дім, де прожив тридцять років поспіль, а головне – школу, де сам вчився.
І ось вони в Києві. Не без хвилювання заходить батько в школу і першим стрічає завгоспа
2024.11.24
13:21
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали
2024.11.24
09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:
2024.11.24
08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Данило Мудрий (1990) /
Проза
[кардиограмма]
тремор . . .......
Пустая комната. Голодные стены.
Реальность шаткая словно холодец.
Сладковатый запах былой любви и чашка горького ароматного кофе все глубже ввинчивают в меня жизнь.
Вчера вечером я был молодец. – хвастаюсь себе. Но радость тут же исчезает , как исчезла сегодня она.. Но кто же она? Муза, что приходит без предупрежденья? Она – праздник, на котором я, как на тризне..!? Вот, я счастлив, как ребенок на аттракционе; то как на эшафоте, стою и жду помилования...
Она меня истязает своей любовью, изводит моей озабоченностью..
Ведьма?.. Ангел?.. Кто она?
Она делает мне массаж. Успокаивающий иногда, расслабляющий Она хорошо умеет делать его мне своими утонченными действиями, нежно и глубоко… Держит меня в тонусе. Этот массаж... Прямой массаж сердца, даже не притрагиваясь. Ей стоит лишь вспомнить обо мне на миг – сердце охватывает спазм, пробивает током!
И тут-то она нежно касается моих губ…
Посмотри – я падаю в небо!...
Но вот силы отпустили меня, мистика исчезла.
Всего страшнее смотреть вниз.
Как я высоко. Миг – я уже в шаге от неминуемой гибели. – А гравитацию никто не отменял! – ну вот, она снова ушла.
Сижу, вывожу универсальную формулу любви, математическим способом… пытаюсь запечатлеть счастье на случай необходимости…
Я уже почти все понял, но не хватало чего-то… мне опять нужна она! Она мне подскажет,
(и вот она пришла, прилетела на мой зов!)
но мне этого не понять, что чувствую же!? Знаю, что не сохраню на вечно до боли узнаваемые ощущенье... никак не пойму их до конца…
(что она за птица, что меняет свой облик?)
А она скажет, что чувствует то же самое, когда я рядом.
Я себя ненавижу, а она видит меня насквозь.
Учуял её запах, она во мне… в последний раз…
Но все скорее она ускальзывает от меня! Мне её не удержать.
Ведьма превратилась в туман, который развеялся ветром…
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
[кардиограмма]
тремор . . .......
Пустая комната. Голодные стены.
Реальность шаткая словно холодец.
Сладковатый запах былой любви и чашка горького ароматного кофе все глубже ввинчивают в меня жизнь.
Вчера вечером я был молодец. – хвастаюсь себе. Но радость тут же исчезает , как исчезла сегодня она.. Но кто же она? Муза, что приходит без предупрежденья? Она – праздник, на котором я, как на тризне..!? Вот, я счастлив, как ребенок на аттракционе; то как на эшафоте, стою и жду помилования...
Она меня истязает своей любовью, изводит моей озабоченностью..
Ведьма?.. Ангел?.. Кто она?
Она делает мне массаж. Успокаивающий иногда, расслабляющий Она хорошо умеет делать его мне своими утонченными действиями, нежно и глубоко… Держит меня в тонусе. Этот массаж... Прямой массаж сердца, даже не притрагиваясь. Ей стоит лишь вспомнить обо мне на миг – сердце охватывает спазм, пробивает током!
И тут-то она нежно касается моих губ…
Посмотри – я падаю в небо!...
Но вот силы отпустили меня, мистика исчезла.
Всего страшнее смотреть вниз.
Как я высоко. Миг – я уже в шаге от неминуемой гибели. – А гравитацию никто не отменял! – ну вот, она снова ушла.
Сижу, вывожу универсальную формулу любви, математическим способом… пытаюсь запечатлеть счастье на случай необходимости…
Я уже почти все понял, но не хватало чего-то… мне опять нужна она! Она мне подскажет,
(и вот она пришла, прилетела на мой зов!)
но мне этого не понять, что чувствую же!? Знаю, что не сохраню на вечно до боли узнаваемые ощущенье... никак не пойму их до конца…
(что она за птица, что меняет свой облик?)
А она скажет, что чувствует то же самое, когда я рядом.
Я себя ненавижу, а она видит меня насквозь.
Учуял её запах, она во мне… в последний раз…
Но все скорее она ускальзывает от меня! Мне её не удержать.
Ведьма превратилась в туман, который развеялся ветром…
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію