Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
2026.07.27
10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
2026.07.27
08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
2026.07.27
06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
2026.07.27
06:01
Штрих II: Маска великого імені
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18
Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Львівські музичні салони польської та австрійської ш
2026.07.27
01:40
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
2026.07.27
00:13
Теслярі із Антананаріву
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
2026.07.26
19:41
Москалі хвалитись люблять величним минулим,
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
2026.07.26
16:50
Пливу на тебе сонного дивитись,
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
2026.07.26
13:33
Штрихи до сюжету кіноповісті)
До 235-ліття маестро Ксавера Франца Моцарта і 270-ліття його геніального батька Вольфганга Амадея Моцарта
П.С. Сьогодні, 26 липня 2026 року виповнюється 235 років від дня народження КСАВЕРА МОЦАРТА
«КСАВЕР МОЦАРТ: С
2026.07.26
13:27
Сьогодні виспався на полі бою,
На полі парадоксів і пасток.
Схрестився я у лютому двобої
Із долею на згарищі думок.
І тільки так пребуду я собою,
Будуючи із космосом місток.
Там ворони невтомно голосили,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На полі парадоксів і пасток.
Схрестився я у лютому двобої
Із долею на згарищі думок.
І тільки так пребуду я собою,
Будуючи із космосом місток.
Там ворони невтомно голосили,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Данило Мудрий (1990) /
Проза
[кардиограмма]
тремор . . .......
Пустая комната. Голодные стены.
Реальность шаткая словно холодец.
Сладковатый запах былой любви и чашка горького ароматного кофе все глубже ввинчивают в меня жизнь.
Вчера вечером я был молодец. – хвастаюсь себе. Но радость тут же исчезает , как исчезла сегодня она.. Но кто же она? Муза, что приходит без предупрежденья? Она – праздник, на котором я, как на тризне..!? Вот, я счастлив, как ребенок на аттракционе; то как на эшафоте, стою и жду помилования...
Она меня истязает своей любовью, изводит моей озабоченностью..
Ведьма?.. Ангел?.. Кто она?
Она делает мне массаж. Успокаивающий иногда, расслабляющий Она хорошо умеет делать его мне своими утонченными действиями, нежно и глубоко… Держит меня в тонусе. Этот массаж... Прямой массаж сердца, даже не притрагиваясь. Ей стоит лишь вспомнить обо мне на миг – сердце охватывает спазм, пробивает током!
И тут-то она нежно касается моих губ…
Посмотри – я падаю в небо!...
Но вот силы отпустили меня, мистика исчезла.
Всего страшнее смотреть вниз.
Как я высоко. Миг – я уже в шаге от неминуемой гибели. – А гравитацию никто не отменял! – ну вот, она снова ушла.
Сижу, вывожу универсальную формулу любви, математическим способом… пытаюсь запечатлеть счастье на случай необходимости…
Я уже почти все понял, но не хватало чего-то… мне опять нужна она! Она мне подскажет,
(и вот она пришла, прилетела на мой зов!)
но мне этого не понять, что чувствую же!? Знаю, что не сохраню на вечно до боли узнаваемые ощущенье... никак не пойму их до конца…
(что она за птица, что меняет свой облик?)
А она скажет, что чувствует то же самое, когда я рядом.
Я себя ненавижу, а она видит меня насквозь.
Учуял её запах, она во мне… в последний раз…
Но все скорее она ускальзывает от меня! Мне её не удержать.
Ведьма превратилась в туман, который развеялся ветром…
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
[кардиограмма]
тремор . . .......
Пустая комната. Голодные стены.
Реальность шаткая словно холодец.
Сладковатый запах былой любви и чашка горького ароматного кофе все глубже ввинчивают в меня жизнь.
Вчера вечером я был молодец. – хвастаюсь себе. Но радость тут же исчезает , как исчезла сегодня она.. Но кто же она? Муза, что приходит без предупрежденья? Она – праздник, на котором я, как на тризне..!? Вот, я счастлив, как ребенок на аттракционе; то как на эшафоте, стою и жду помилования...
Она меня истязает своей любовью, изводит моей озабоченностью..
Ведьма?.. Ангел?.. Кто она?
Она делает мне массаж. Успокаивающий иногда, расслабляющий Она хорошо умеет делать его мне своими утонченными действиями, нежно и глубоко… Держит меня в тонусе. Этот массаж... Прямой массаж сердца, даже не притрагиваясь. Ей стоит лишь вспомнить обо мне на миг – сердце охватывает спазм, пробивает током!
И тут-то она нежно касается моих губ…
Посмотри – я падаю в небо!...
Но вот силы отпустили меня, мистика исчезла.
Всего страшнее смотреть вниз.
Как я высоко. Миг – я уже в шаге от неминуемой гибели. – А гравитацию никто не отменял! – ну вот, она снова ушла.
Сижу, вывожу универсальную формулу любви, математическим способом… пытаюсь запечатлеть счастье на случай необходимости…
Я уже почти все понял, но не хватало чего-то… мне опять нужна она! Она мне подскажет,
(и вот она пришла, прилетела на мой зов!)
но мне этого не понять, что чувствую же!? Знаю, что не сохраню на вечно до боли узнаваемые ощущенье... никак не пойму их до конца…
(что она за птица, что меняет свой облик?)
А она скажет, что чувствует то же самое, когда я рядом.
Я себя ненавижу, а она видит меня насквозь.
Учуял её запах, она во мне… в последний раз…
Но все скорее она ускальзывает от меня! Мне её не удержать.
Ведьма превратилась в туман, который развеялся ветром…
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
