Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
2026.06.11
13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
2026.06.11
08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
2026.06.11
07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить.
Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов
2026.06.11
06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
2026.06.11
05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.
2026.06.10
23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…
Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…
Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі
2026.06.10
21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Данило Мудрий (1990) /
Проза
[кардиограмма]
тремор . . .......
Пустая комната. Голодные стены.
Реальность шаткая словно холодец.
Сладковатый запах былой любви и чашка горького ароматного кофе все глубже ввинчивают в меня жизнь.
Вчера вечером я был молодец. – хвастаюсь себе. Но радость тут же исчезает , как исчезла сегодня она.. Но кто же она? Муза, что приходит без предупрежденья? Она – праздник, на котором я, как на тризне..!? Вот, я счастлив, как ребенок на аттракционе; то как на эшафоте, стою и жду помилования...
Она меня истязает своей любовью, изводит моей озабоченностью..
Ведьма?.. Ангел?.. Кто она?
Она делает мне массаж. Успокаивающий иногда, расслабляющий Она хорошо умеет делать его мне своими утонченными действиями, нежно и глубоко… Держит меня в тонусе. Этот массаж... Прямой массаж сердца, даже не притрагиваясь. Ей стоит лишь вспомнить обо мне на миг – сердце охватывает спазм, пробивает током!
И тут-то она нежно касается моих губ…
Посмотри – я падаю в небо!...
Но вот силы отпустили меня, мистика исчезла.
Всего страшнее смотреть вниз.
Как я высоко. Миг – я уже в шаге от неминуемой гибели. – А гравитацию никто не отменял! – ну вот, она снова ушла.
Сижу, вывожу универсальную формулу любви, математическим способом… пытаюсь запечатлеть счастье на случай необходимости…
Я уже почти все понял, но не хватало чего-то… мне опять нужна она! Она мне подскажет,
(и вот она пришла, прилетела на мой зов!)
но мне этого не понять, что чувствую же!? Знаю, что не сохраню на вечно до боли узнаваемые ощущенье... никак не пойму их до конца…
(что она за птица, что меняет свой облик?)
А она скажет, что чувствует то же самое, когда я рядом.
Я себя ненавижу, а она видит меня насквозь.
Учуял её запах, она во мне… в последний раз…
Но все скорее она ускальзывает от меня! Мне её не удержать.
Ведьма превратилась в туман, который развеялся ветром…
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
[кардиограмма]
тремор . . .......
Пустая комната. Голодные стены.
Реальность шаткая словно холодец.
Сладковатый запах былой любви и чашка горького ароматного кофе все глубже ввинчивают в меня жизнь.
Вчера вечером я был молодец. – хвастаюсь себе. Но радость тут же исчезает , как исчезла сегодня она.. Но кто же она? Муза, что приходит без предупрежденья? Она – праздник, на котором я, как на тризне..!? Вот, я счастлив, как ребенок на аттракционе; то как на эшафоте, стою и жду помилования...
Она меня истязает своей любовью, изводит моей озабоченностью..
Ведьма?.. Ангел?.. Кто она?
Она делает мне массаж. Успокаивающий иногда, расслабляющий Она хорошо умеет делать его мне своими утонченными действиями, нежно и глубоко… Держит меня в тонусе. Этот массаж... Прямой массаж сердца, даже не притрагиваясь. Ей стоит лишь вспомнить обо мне на миг – сердце охватывает спазм, пробивает током!
И тут-то она нежно касается моих губ…
Посмотри – я падаю в небо!...
Но вот силы отпустили меня, мистика исчезла.
Всего страшнее смотреть вниз.
Как я высоко. Миг – я уже в шаге от неминуемой гибели. – А гравитацию никто не отменял! – ну вот, она снова ушла.
Сижу, вывожу универсальную формулу любви, математическим способом… пытаюсь запечатлеть счастье на случай необходимости…
Я уже почти все понял, но не хватало чего-то… мне опять нужна она! Она мне подскажет,
(и вот она пришла, прилетела на мой зов!)
но мне этого не понять, что чувствую же!? Знаю, что не сохраню на вечно до боли узнаваемые ощущенье... никак не пойму их до конца…
(что она за птица, что меняет свой облик?)
А она скажет, что чувствует то же самое, когда я рядом.
Я себя ненавижу, а она видит меня насквозь.
Учуял её запах, она во мне… в последний раз…
Но все скорее она ускальзывает от меня! Мне её не удержать.
Ведьма превратилась в туман, который развеялся ветром…
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
