Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
2025.12.15
07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
2025.12.15
06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...
2025.12.15
00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
2025.12.14
22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
2025.12.14
18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
2025.12.14
17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Генрі Матіас /
Вірші
Элегия дождя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Элегия дождя.
Снова падает дождь. Для меня он награда.
Пусть он тихо идет и вокруг темно.
Для уставшей души одного только надо:
В одиночестве быть и смотреть в окно.
Капли-слезы дождя провожаю взором,
Они мысли мои, это мой покой.
Ухожу от обид и не нужных споров,
Закрываюсь от мира самим-собой.
Дождь не просто идет и сливается с крыши,
В нем порядок такой – не постичь никому.
Каждой капли рожденье душа моя слышит,
Это чудо моё, будто сон наяву.
Час осенних дождей, это действо такое,
Когда память вернулась на круги – своя.
Здесь и детство моё, точно ситец простое,
В путь-дорогу ушедшее из октября…
Моё детсво ушло, помахав на прощанье
Своей тонкой рукой на развилке дорог.
Мне на память оставило будто признанье,-
Не раскрытый в бутоне зеленый цветок.
Оно шло первопутком в пространство врастая,
Без оглядки, по-детски, на пройденный путь,
Как игрушки года за собой оставляя,
Сбив колени искало своей истины суть.
Я спешил жить тогда, будто в гонке со временем,
И блуждал в суете, и бежал наугад.
Но свой бег замедлял, каждый раз в дни рождения,
Чтоб немного остыть, оглянуться назад.
Там я видел своё и Её отраженья
В первом омуте чувств, под мерцанием звезд.
Мы ступили вдвоём на стезю откровенья
И клялися в любви, по-ребячьи до слез…
И пара вся в белом, в объятиях сада
Кружилась в пространстве пустынных аллей,
Под звуки Вивальди и шум листопада –
Поры самой белой и чистой моей.
Рояль разливал свои звуки свирелью,
Аккорды взлетали и ткали канву,
И будто уставши от собственных трелей,
Рассыпавшись падали тихо в листву…
…Всё было… Всё было. И нет единенья
Меж тем, кем я был и кем нынче стал.
Взываю к себе в этот час наважденья:
Когда и зачем нить времен я порвал?
Но закончится дождь, и чужими глазами
Я буду смотреть в этот мир роковой.
А память моя – предкновения камень
До новых дождей не даст быть собой…
r>
ID: 511824
Пусть он тихо идет и вокруг темно.
Для уставшей души одного только надо:
В одиночестве быть и смотреть в окно.
Капли-слезы дождя провожаю взором,
Они мысли мои, это мой покой.
Ухожу от обид и не нужных споров,
Закрываюсь от мира самим-собой.
Дождь не просто идет и сливается с крыши,
В нем порядок такой – не постичь никому.
Каждой капли рожденье душа моя слышит,
Это чудо моё, будто сон наяву.
Час осенних дождей, это действо такое,
Когда память вернулась на круги – своя.
Здесь и детство моё, точно ситец простое,
В путь-дорогу ушедшее из октября…
Моё детсво ушло, помахав на прощанье
Своей тонкой рукой на развилке дорог.
Мне на память оставило будто признанье,-
Не раскрытый в бутоне зеленый цветок.
Оно шло первопутком в пространство врастая,
Без оглядки, по-детски, на пройденный путь,
Как игрушки года за собой оставляя,
Сбив колени искало своей истины суть.
Я спешил жить тогда, будто в гонке со временем,
И блуждал в суете, и бежал наугад.
Но свой бег замедлял, каждый раз в дни рождения,
Чтоб немного остыть, оглянуться назад.
Там я видел своё и Её отраженья
В первом омуте чувств, под мерцанием звезд.
Мы ступили вдвоём на стезю откровенья
И клялися в любви, по-ребячьи до слез…
И пара вся в белом, в объятиях сада
Кружилась в пространстве пустынных аллей,
Под звуки Вивальди и шум листопада –
Поры самой белой и чистой моей.
Рояль разливал свои звуки свирелью,
Аккорды взлетали и ткали канву,
И будто уставши от собственных трелей,
Рассыпавшись падали тихо в листву…
…Всё было… Всё было. И нет единенья
Меж тем, кем я был и кем нынче стал.
Взываю к себе в этот час наважденья:
Когда и зачем нить времен я порвал?
Но закончится дождь, и чужими глазами
Я буду смотреть в этот мир роковой.
А память моя – предкновения камень
До новых дождей не даст быть собой…
r>
ID: 511824
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
