Есть одно слово, которое сложно сказать
Но скажи его раз - и железная клетка пуста.
Б.Г.

Наче метелики в теплому-теплому липні
Тихо тріпочуть у серці рядки полохливі,
Падають краплями в порох віщуючи зливу,
Тихо торкаються неба, мов пальці тендітні.

Наче лелеки, що гнізда сідлають у квітні
Після мовчання слова повертаються в душу.
Ті, що сказати уголос не хочу, а мушу,
Ті, що мов лебеді в небі літають блакитнім.

Вервиці речень минають вокзали транзитні,
Їхні маршрути написані зовсім не мною,
Кожне дається мені дорогою ціною:
Царство поезії теж має правила митні.

Їх набивати не варто на плити гранітні,
Строфи оці неспокійні, мов птах на світанку
Краще впустити у серце, мов юну обранку,
Знову відчути себе вісімнадцятилітнім.

Є ті слова, що нікому й ніяк не підзвітні,
Щойно сказав їх і більше ніщо не важливе,
Тільки любов розіллється мов хвиля припливу
Й серце огорне собою в годину досвітню.