ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.24
08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер
2024.11.24
07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…
Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…
Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко
2024.11.24
06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.
2024.11.24
06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.
2024.11.23
20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
2024.11.23
17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
2024.11.23
16:51
І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
2024.11.23
16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
2024.11.23
15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
Встреча двоих
Она оставила ему свой взгляд,
Такой горячий, жгучий и манящий,
Чтоб только он один сумел понять,
Взгляд - любящий и настоящий.
После полудня клонило ко сну, мысли текли вяло и без размышлений. Она отказывалась оставаться в жалкой реальности, одной, одинокой без него.
И потихоньку ощущалось лёгкое приятное покалывание...сидя на камне, у воды, она погрузилась в себя. Всё притихло, замерло, и она совсем затаила своё дыхание.
Её охватило полное одиночество,с отчаянием души, усталость, внутреннее опустошение, печаль отразились в её голубых глазах.
Вдруг, напротив присела птица, обыкновенный - Ворон, они смотрели друг на друга. Остановилось время быстротечности, всё на свете затихло...и плеск реки, который периодически набегал на берег, лаская его и целуя нежностью холодных глубоких вод, пение ветра и шепот деревьев...
Она почувствовала всем своим естеством, кожей, душой, а сердце трепетно заколотилось от того, что знает, её - птицу всю свою жизнь, каждой клеточкой, всю вечность, возможно ни одну свою жизнь! Она прикрыла глаза, моргнула...узнала его по дыханию, родным глазам цвета крепкого кофе...
И птица взмахнула крыльями, обернулась мужчиной, улыбаясь он протянул ей руки.
Она всё ещё не решалась ступить на землю и сделать шаг на встречу, смятение наконец то отпустило...Они слились в объятиях друг друга, замкнув своими руками весь мир. Она смотрела на него и не верила в такую возможность, в такой подарок Судьбы, сотканный из бесчисленных жемчужин - дорог Млечного пути на Небесах и одной из тропинок на Земле, что привели их во времени параллельных Вселенных. Ущипни меня, попросила она его, мне не сниться? ты пригласил меня на свидание и не куда нибудь, а на Радугу, на самую настоящую живую планету! Теплый ветерок деликатно шурша трепал её русые волосы, стараясь не потревожить двух влюблённых. Это был миг, миг Душ обречённых жить в своих параллельных мирах и любящих друг друга из жизни в жизнь. Ведь они оба ведали в сердце своём, что есть" врата времени" и оба приходили к месту встречи, когда так скучали, мечтали слиться в нежности и любить, и разговаривать, и дышать одним светом счастья, обнявшись молчала смотреть на звёзды, такие близкие - далёкие, мерцающие и манящие, щедро осыпавшие небосвод над головой.
Рядом с ним она забывалась... так любила его , за силу и теплую нежность рук, любила слушать его бархатный голос, воспевающий хвалу господства - АУМ, чувствовать биение любви в сердце, любила растворяться в нём без остаточка...Он так же не видел смысла жизни без неё.
Но время шло, нет, оно бежало своей дорогой....
Словно золотой песок сыпался сквозь пальцы ...
Она вздохнула...Он ещё крепче обнял её...Молчание нарушил взмах крыльев и мужчина снова стал птицей, расправив свои крылья взлетел в бездонную пустоту, совсем чёрного неба, слившись с ним своим оперением. Ночь укрыла и землю своим покрывалом тишины и тайной загадочности.
Она ещё мгновение смотрела ...подойдя к изумрудной воде в которой отражался золотой месяц, обернулась ундиной - русалкой и водная гладь поглотила её с любовью заботливой матери.
Там....
Где то там, далеко в своих параллельных мирах, они всегда носили в сердце частичку друг друга. Оставляя Надежду на новую встречу.
Они носили в сердце частичку друг друга.
Помнили запах медовый, трав луговых,
Ароматом полыни дышит округа ...
А сердце у них - ОДНО НА ДВОИХ!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Встреча двоих
Она оставила ему свой взгляд,
Такой горячий, жгучий и манящий,
Чтоб только он один сумел понять,
Взгляд - любящий и настоящий.
После полудня клонило ко сну, мысли текли вяло и без размышлений. Она отказывалась оставаться в жалкой реальности, одной, одинокой без него.
И потихоньку ощущалось лёгкое приятное покалывание...сидя на камне, у воды, она погрузилась в себя. Всё притихло, замерло, и она совсем затаила своё дыхание.
Её охватило полное одиночество,с отчаянием души, усталость, внутреннее опустошение, печаль отразились в её голубых глазах.
Вдруг, напротив присела птица, обыкновенный - Ворон, они смотрели друг на друга. Остановилось время быстротечности, всё на свете затихло...и плеск реки, который периодически набегал на берег, лаская его и целуя нежностью холодных глубоких вод, пение ветра и шепот деревьев...
Она почувствовала всем своим естеством, кожей, душой, а сердце трепетно заколотилось от того, что знает, её - птицу всю свою жизнь, каждой клеточкой, всю вечность, возможно ни одну свою жизнь! Она прикрыла глаза, моргнула...узнала его по дыханию, родным глазам цвета крепкого кофе...
И птица взмахнула крыльями, обернулась мужчиной, улыбаясь он протянул ей руки.
Она всё ещё не решалась ступить на землю и сделать шаг на встречу, смятение наконец то отпустило...Они слились в объятиях друг друга, замкнув своими руками весь мир. Она смотрела на него и не верила в такую возможность, в такой подарок Судьбы, сотканный из бесчисленных жемчужин - дорог Млечного пути на Небесах и одной из тропинок на Земле, что привели их во времени параллельных Вселенных. Ущипни меня, попросила она его, мне не сниться? ты пригласил меня на свидание и не куда нибудь, а на Радугу, на самую настоящую живую планету! Теплый ветерок деликатно шурша трепал её русые волосы, стараясь не потревожить двух влюблённых. Это был миг, миг Душ обречённых жить в своих параллельных мирах и любящих друг друга из жизни в жизнь. Ведь они оба ведали в сердце своём, что есть" врата времени" и оба приходили к месту встречи, когда так скучали, мечтали слиться в нежности и любить, и разговаривать, и дышать одним светом счастья, обнявшись молчала смотреть на звёзды, такие близкие - далёкие, мерцающие и манящие, щедро осыпавшие небосвод над головой.
Рядом с ним она забывалась... так любила его , за силу и теплую нежность рук, любила слушать его бархатный голос, воспевающий хвалу господства - АУМ, чувствовать биение любви в сердце, любила растворяться в нём без остаточка...Он так же не видел смысла жизни без неё.
Но время шло, нет, оно бежало своей дорогой....
Словно золотой песок сыпался сквозь пальцы ...
Она вздохнула...Он ещё крепче обнял её...Молчание нарушил взмах крыльев и мужчина снова стал птицей, расправив свои крылья взлетел в бездонную пустоту, совсем чёрного неба, слившись с ним своим оперением. Ночь укрыла и землю своим покрывалом тишины и тайной загадочности.
Она ещё мгновение смотрела ...подойдя к изумрудной воде в которой отражался золотой месяц, обернулась ундиной - русалкой и водная гладь поглотила её с любовью заботливой матери.
Там....
Где то там, далеко в своих параллельных мирах, они всегда носили в сердце частичку друг друга. Оставляя Надежду на новую встречу.
Они носили в сердце частичку друг друга.
Помнили запах медовый, трав луговых,
Ароматом полыни дышит округа ...
А сердце у них - ОДНО НА ДВОИХ!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію