Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.13
23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
2026.09.13
22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
2026.09.13
19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
2026.09.13
19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
2026.09.13
19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
2026.09.13
17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
2026.09.13
13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
2026.09.13
13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
2026.09.13
08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
2026.09.13
07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
2026.09.13
06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
2026.09.13
06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
2026.09.12
21:46
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
2026.09.12
21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
2026.09.12
21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
2026.09.12
13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Тема РИМ. поэма (16+)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тема РИМ. поэма (16+)
Предисловие. Данная поэма является вольным авторским переводом моей же поэмы "Рим" на украинском языке по моему же оригинальному сюжету
Славься в веках, о величие Рима!
Вечного града, жемчужины мира!
Где акведуки такие увидишь?
Силу величия где ты узришь?
Улицы, полные шумного люда-
Бедных с богатыми толпы смешались-
Где ты театра расцвета коснешься?
Где еще духа подъем ощутишь?
Где еще в мире возможны законы,
Неотвратимее Римского Права?
Где осознаешь величье Арены,
Смерти порыв- гладиаторов бой?..
...... ...... ...... ...... ......
...Пир во дворце у Нерона сегодня...
Вина и фрукты в бокалах и вазах...
Важным гостям угощенья подносят
Юные в белых туниках рабы.
Важных гостей, возлежащих на ложе,
Нежно и страстно гетеры ласкают,
Девы, с которыми в мире сравниться
Даже и солнце само не смогло б.
Уж выступали красавцы- актеры,
Вирши и оды слагая Нерону.
Хмурые воины- преторианцы
Молча сурово на страже стоят...
Все надоело... Кривлянье актеров...
Оды поэтов и мимов изгибы...
Что-то покинуло вдруг вдохновенье-
Ныне стихов не читает Нерон...
Что посмотреть? Чем бы можно заняться,
Голову мысли терзают Нерону,
Чтоб вдохновенье к стихам появилось?
Что бы придумать, чтоб время убить?..
Двое девчонок в нарядных туниках,
С ножками стройными в легких сандалиях,
Дружные с детства служанки-рабыни,
В амфорах вИна подлить принесли.
-Гляньте на этих красивых девчонок!
Где вас купили? Почем? Вы невинны?
Быстро ко мне!- тут Нерон встрепенулся-
Насмерть сразиться велю для меня!
Быстро, девчонки, снимайте туники!
Выдать мечи, и щиты им, и шлемы!
Видеть желаю, как голыми бьетесь!
Кто победит- мне невинность отдаст!
Будет, о Мудрый, вовек тебе слава!-
С шумом мгновенно дворец встрепенулся-
Лишь Сын Богов это смог бы придумать!-
Гости проснулись от пьяного сна.
Место покинули мигом актеры.
Стихло... Оружие в залу приносят...
Гости глядят... И две девушки юных
Вовсе нагие средь залы стоят.
Видели ль вы гладиаторов битвы?..
Были подругами, стали врагами...
Нечего делать... Согласно приказу
Девушки насмерть сразиться должны...
Девичья пластика в битве движений...
Влажны тела их, покрытые потом...
Гости- ценители судят со смаком,
Кто победит... Выставляют заклад.
Девушки биться совсем не умеют...
Нежные руки мечам не подмога...
Ножки дрожат... Груди дышат надрывно...
И не прикрыться тяжелым щитом...
Но- ни усталости места, ни страху...
Звон все сильнее оружия в зале...
Что может в жизни важнее быть цели-
Богу- Нерону невинность отдать?
И- кульминация! Резким движеньем
Рвется подруга к намеченной цели!
Выбивши меч из ладони подруги,
Меч погрузила под сердце ее!..
Бедная девушка на пол упала...
Ноги красивые дрожью забились...
Вздрогнуло тело... Меч острый под сердце-
Словно бы в ЖЕНСКУЮ входит МУЖСКОЙ...
Черные слуги схватили девчонку
За ноги прямо. И белое тело
По полу тянут со следом кровавым
Прочь из дворца... На задворки, долой...
А победившая, гордо и смело,
Бросивши меч, распалясь от желанья,
Пред императором пав на колени,
Девственность на пол свою пролила.
...... ...... ...... ...... ......
Снова дворец излучает веселье.
О достижении полной победы,
Сквозь все преграды стремлении к цели,
Стих вдохновенный слагает Нерон!..
...... ...... ...... ...... ......
В яме, куда изливают отходы,
Где лишь позорные, мерзкие шлюхи
Плотских утех артефакты позора-
Мертвых детей извергают своих,
Девичье тело невинно лежало...
Словно луч света на темной одежде...
Как перламутр... И урчали, вгрызаясь
В тело голодные стаи собак...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115012802037
Славься в веках, о величие Рима!
Вечного града, жемчужины мира!
Где акведуки такие увидишь?
Силу величия где ты узришь?
Улицы, полные шумного люда-
Бедных с богатыми толпы смешались-
Где ты театра расцвета коснешься?
Где еще духа подъем ощутишь?
Где еще в мире возможны законы,
Неотвратимее Римского Права?
Где осознаешь величье Арены,
Смерти порыв- гладиаторов бой?..
...... ...... ...... ...... ......
...Пир во дворце у Нерона сегодня...
Вина и фрукты в бокалах и вазах...
Важным гостям угощенья подносят
Юные в белых туниках рабы.
Важных гостей, возлежащих на ложе,
Нежно и страстно гетеры ласкают,
Девы, с которыми в мире сравниться
Даже и солнце само не смогло б.
Уж выступали красавцы- актеры,
Вирши и оды слагая Нерону.
Хмурые воины- преторианцы
Молча сурово на страже стоят...
Все надоело... Кривлянье актеров...
Оды поэтов и мимов изгибы...
Что-то покинуло вдруг вдохновенье-
Ныне стихов не читает Нерон...
Что посмотреть? Чем бы можно заняться,
Голову мысли терзают Нерону,
Чтоб вдохновенье к стихам появилось?
Что бы придумать, чтоб время убить?..
Двое девчонок в нарядных туниках,
С ножками стройными в легких сандалиях,
Дружные с детства служанки-рабыни,
В амфорах вИна подлить принесли.
-Гляньте на этих красивых девчонок!
Где вас купили? Почем? Вы невинны?
Быстро ко мне!- тут Нерон встрепенулся-
Насмерть сразиться велю для меня!
Быстро, девчонки, снимайте туники!
Выдать мечи, и щиты им, и шлемы!
Видеть желаю, как голыми бьетесь!
Кто победит- мне невинность отдаст!
Будет, о Мудрый, вовек тебе слава!-
С шумом мгновенно дворец встрепенулся-
Лишь Сын Богов это смог бы придумать!-
Гости проснулись от пьяного сна.
Место покинули мигом актеры.
Стихло... Оружие в залу приносят...
Гости глядят... И две девушки юных
Вовсе нагие средь залы стоят.
Видели ль вы гладиаторов битвы?..
Были подругами, стали врагами...
Нечего делать... Согласно приказу
Девушки насмерть сразиться должны...
Девичья пластика в битве движений...
Влажны тела их, покрытые потом...
Гости- ценители судят со смаком,
Кто победит... Выставляют заклад.
Девушки биться совсем не умеют...
Нежные руки мечам не подмога...
Ножки дрожат... Груди дышат надрывно...
И не прикрыться тяжелым щитом...
Но- ни усталости места, ни страху...
Звон все сильнее оружия в зале...
Что может в жизни важнее быть цели-
Богу- Нерону невинность отдать?
И- кульминация! Резким движеньем
Рвется подруга к намеченной цели!
Выбивши меч из ладони подруги,
Меч погрузила под сердце ее!..
Бедная девушка на пол упала...
Ноги красивые дрожью забились...
Вздрогнуло тело... Меч острый под сердце-
Словно бы в ЖЕНСКУЮ входит МУЖСКОЙ...
Черные слуги схватили девчонку
За ноги прямо. И белое тело
По полу тянут со следом кровавым
Прочь из дворца... На задворки, долой...
А победившая, гордо и смело,
Бросивши меч, распалясь от желанья,
Пред императором пав на колени,
Девственность на пол свою пролила.
...... ...... ...... ...... ......
Снова дворец излучает веселье.
О достижении полной победы,
Сквозь все преграды стремлении к цели,
Стих вдохновенный слагает Нерон!..
...... ...... ...... ...... ......
В яме, куда изливают отходы,
Где лишь позорные, мерзкие шлюхи
Плотских утех артефакты позора-
Мертвых детей извергают своих,
Девичье тело невинно лежало...
Словно луч света на темной одежде...
Как перламутр... И урчали, вгрызаясь
В тело голодные стаи собак...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115012802037
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
