Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
2025.12.03
15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Тема РИМ. поэма (16+)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тема РИМ. поэма (16+)
Предисловие. Данная поэма является вольным авторским переводом моей же поэмы "Рим" на украинском языке по моему же оригинальному сюжету
Славься в веках, о величие Рима!
Вечного града, жемчужины мира!
Где акведуки такие увидишь?
Силу величия где ты узришь?
Улицы, полные шумного люда-
Бедных с богатыми толпы смешались-
Где ты театра расцвета коснешься?
Где еще духа подъем ощутишь?
Где еще в мире возможны законы,
Неотвратимее Римского Права?
Где осознаешь величье Арены,
Смерти порыв- гладиаторов бой?..
...... ...... ...... ...... ......
...Пир во дворце у Нерона сегодня...
Вина и фрукты в бокалах и вазах...
Важным гостям угощенья подносят
Юные в белых туниках рабы.
Важных гостей, возлежащих на ложе,
Нежно и страстно гетеры ласкают,
Девы, с которыми в мире сравниться
Даже и солнце само не смогло б.
Уж выступали красавцы- актеры,
Вирши и оды слагая Нерону.
Хмурые воины- преторианцы
Молча сурово на страже стоят...
Все надоело... Кривлянье актеров...
Оды поэтов и мимов изгибы...
Что-то покинуло вдруг вдохновенье-
Ныне стихов не читает Нерон...
Что посмотреть? Чем бы можно заняться,
Голову мысли терзают Нерону,
Чтоб вдохновенье к стихам появилось?
Что бы придумать, чтоб время убить?..
Двое девчонок в нарядных туниках,
С ножками стройными в легких сандалиях,
Дружные с детства служанки-рабыни,
В амфорах вИна подлить принесли.
-Гляньте на этих красивых девчонок!
Где вас купили? Почем? Вы невинны?
Быстро ко мне!- тут Нерон встрепенулся-
Насмерть сразиться велю для меня!
Быстро, девчонки, снимайте туники!
Выдать мечи, и щиты им, и шлемы!
Видеть желаю, как голыми бьетесь!
Кто победит- мне невинность отдаст!
Будет, о Мудрый, вовек тебе слава!-
С шумом мгновенно дворец встрепенулся-
Лишь Сын Богов это смог бы придумать!-
Гости проснулись от пьяного сна.
Место покинули мигом актеры.
Стихло... Оружие в залу приносят...
Гости глядят... И две девушки юных
Вовсе нагие средь залы стоят.
Видели ль вы гладиаторов битвы?..
Были подругами, стали врагами...
Нечего делать... Согласно приказу
Девушки насмерть сразиться должны...
Девичья пластика в битве движений...
Влажны тела их, покрытые потом...
Гости- ценители судят со смаком,
Кто победит... Выставляют заклад.
Девушки биться совсем не умеют...
Нежные руки мечам не подмога...
Ножки дрожат... Груди дышат надрывно...
И не прикрыться тяжелым щитом...
Но- ни усталости места, ни страху...
Звон все сильнее оружия в зале...
Что может в жизни важнее быть цели-
Богу- Нерону невинность отдать?
И- кульминация! Резким движеньем
Рвется подруга к намеченной цели!
Выбивши меч из ладони подруги,
Меч погрузила под сердце ее!..
Бедная девушка на пол упала...
Ноги красивые дрожью забились...
Вздрогнуло тело... Меч острый под сердце-
Словно бы в ЖЕНСКУЮ входит МУЖСКОЙ...
Черные слуги схватили девчонку
За ноги прямо. И белое тело
По полу тянут со следом кровавым
Прочь из дворца... На задворки, долой...
А победившая, гордо и смело,
Бросивши меч, распалясь от желанья,
Пред императором пав на колени,
Девственность на пол свою пролила.
...... ...... ...... ...... ......
Снова дворец излучает веселье.
О достижении полной победы,
Сквозь все преграды стремлении к цели,
Стих вдохновенный слагает Нерон!..
...... ...... ...... ...... ......
В яме, куда изливают отходы,
Где лишь позорные, мерзкие шлюхи
Плотских утех артефакты позора-
Мертвых детей извергают своих,
Девичье тело невинно лежало...
Словно луч света на темной одежде...
Как перламутр... И урчали, вгрызаясь
В тело голодные стаи собак...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115012802037
Славься в веках, о величие Рима!
Вечного града, жемчужины мира!
Где акведуки такие увидишь?
Силу величия где ты узришь?
Улицы, полные шумного люда-
Бедных с богатыми толпы смешались-
Где ты театра расцвета коснешься?
Где еще духа подъем ощутишь?
Где еще в мире возможны законы,
Неотвратимее Римского Права?
Где осознаешь величье Арены,
Смерти порыв- гладиаторов бой?..
...... ...... ...... ...... ......
...Пир во дворце у Нерона сегодня...
Вина и фрукты в бокалах и вазах...
Важным гостям угощенья подносят
Юные в белых туниках рабы.
Важных гостей, возлежащих на ложе,
Нежно и страстно гетеры ласкают,
Девы, с которыми в мире сравниться
Даже и солнце само не смогло б.
Уж выступали красавцы- актеры,
Вирши и оды слагая Нерону.
Хмурые воины- преторианцы
Молча сурово на страже стоят...
Все надоело... Кривлянье актеров...
Оды поэтов и мимов изгибы...
Что-то покинуло вдруг вдохновенье-
Ныне стихов не читает Нерон...
Что посмотреть? Чем бы можно заняться,
Голову мысли терзают Нерону,
Чтоб вдохновенье к стихам появилось?
Что бы придумать, чтоб время убить?..
Двое девчонок в нарядных туниках,
С ножками стройными в легких сандалиях,
Дружные с детства служанки-рабыни,
В амфорах вИна подлить принесли.
-Гляньте на этих красивых девчонок!
Где вас купили? Почем? Вы невинны?
Быстро ко мне!- тут Нерон встрепенулся-
Насмерть сразиться велю для меня!
Быстро, девчонки, снимайте туники!
Выдать мечи, и щиты им, и шлемы!
Видеть желаю, как голыми бьетесь!
Кто победит- мне невинность отдаст!
Будет, о Мудрый, вовек тебе слава!-
С шумом мгновенно дворец встрепенулся-
Лишь Сын Богов это смог бы придумать!-
Гости проснулись от пьяного сна.
Место покинули мигом актеры.
Стихло... Оружие в залу приносят...
Гости глядят... И две девушки юных
Вовсе нагие средь залы стоят.
Видели ль вы гладиаторов битвы?..
Были подругами, стали врагами...
Нечего делать... Согласно приказу
Девушки насмерть сразиться должны...
Девичья пластика в битве движений...
Влажны тела их, покрытые потом...
Гости- ценители судят со смаком,
Кто победит... Выставляют заклад.
Девушки биться совсем не умеют...
Нежные руки мечам не подмога...
Ножки дрожат... Груди дышат надрывно...
И не прикрыться тяжелым щитом...
Но- ни усталости места, ни страху...
Звон все сильнее оружия в зале...
Что может в жизни важнее быть цели-
Богу- Нерону невинность отдать?
И- кульминация! Резким движеньем
Рвется подруга к намеченной цели!
Выбивши меч из ладони подруги,
Меч погрузила под сердце ее!..
Бедная девушка на пол упала...
Ноги красивые дрожью забились...
Вздрогнуло тело... Меч острый под сердце-
Словно бы в ЖЕНСКУЮ входит МУЖСКОЙ...
Черные слуги схватили девчонку
За ноги прямо. И белое тело
По полу тянут со следом кровавым
Прочь из дворца... На задворки, долой...
А победившая, гордо и смело,
Бросивши меч, распалясь от желанья,
Пред императором пав на колени,
Девственность на пол свою пролила.
...... ...... ...... ...... ......
Снова дворец излучает веселье.
О достижении полной победы,
Сквозь все преграды стремлении к цели,
Стих вдохновенный слагает Нерон!..
...... ...... ...... ...... ......
В яме, куда изливают отходы,
Где лишь позорные, мерзкие шлюхи
Плотских утех артефакты позора-
Мертвых детей извергают своих,
Девичье тело невинно лежало...
Словно луч света на темной одежде...
Как перламутр... И урчали, вгрызаясь
В тело голодные стаи собак...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115012802037
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
