Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Танец Души
Танец Души на границе мечты и реалий,
Виртуозной мелодией в нотах ...
Манящий в небесные, волшебные дали,
Спросит у сердца - Знаешь ли, кто ты ...?
У каждой Души свой неповторимый танец - Жизнь!
Каждой Душе временем написана музыка, под которую она танцует, кружится с восхищением, парит в невесомости, вращается юлой, завораживает взглядом и движением простых и сложных элементов, притягательностью мечтаний ...
Душа всю жизнь учится танцевать красиво.
В каждом танце царит любовь, счастье, гармония и восторг, если вы слышите прекрасную музыку которую исполняет виртуоз музыкант - Ваше Сердце, тогда вы прекрасный танцор трогающий Душу чувствами за глубокие нежные струны.
Жизнь - Учитель который больше всего на свете ценит талант, потенциал и знания, который терпеливо объясняет и видит в своих учениках уникальные способности, и выдающиеся личности.
Романтичный Вальс... Сальса и бочата.... Румба - трепетная любовь.... Ча- ча - ча... Задорная Кадриль... Медленный Фокстрот...
Танцуя в одиночестве Душа учится слушать тишину звенящей вечности в мире звёзд ...
Танцуя как птица Феникс, на костре пламенеющего сердца, где угли обжигая Душу оставляют горстку пепла вместо чувства ...
Танцуя как мотылёк, с лёгкостью летит на свет, переживая боль потерь от удара о холодное стекло ...
Танго Души - особый танец, искренний, взаимный и счастливый, наполненный любви, и глубины чувств.
Танец очаровывает мудростью и силой нового, бурного возрождения из темноты и мрака, сохранивший чудо рассвета, ступая босыми ногами Душа просит у самой Жизни благополучия и процветания.
Важно чтобы Душа нашла своего партнёра, тогда создаётся ощущение, что танцующая пара как будто парит над землёй от счастья. Даже при красивой, чуткой, космической музыке, и нежном танце трудно угадать сердцем судьбу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
