Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.13
06:31
В серпні, наче квіточка,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
2026.08.12
22:40
Надія була висока, як зірка,
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
2026.08.12
20:25
ось папір
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
2026.08.12
13:14
Він вичікував слушну нагоду,
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.
Слушний час забарився, спізнився.
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.
Слушний час забарився, спізнився.
2026.08.12
12:05
Серед листків обвислих,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,
2026.08.12
10:15
Рада у таборі єгиптян: Гірка вода Брухейона
Тим часом на іншому кінці Александрії, у розкішному наметі з єгипетського льону та леопардових шкур, полководець Ахілл проводив військову раду. Навколо низького столу з бронзовою картою міста стояли його най
2026.08.12
09:09
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти
2026.08.12
07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.
2026.08.11
22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,
щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,
щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем
2026.08.11
19:32
як не потрапити
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує
2026.08.11
16:39
Повторюйся в моїм житті рефреном,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!
У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!
У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,
2026.08.11
16:08
Станіслав Рибалкін (1935-1995, з 1970 – мешканець України)
Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.
Тягнула зі стаканчика
Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.
Тягнула зі стаканчика
2026.08.11
14:34
Лягає смуток, як туман,
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.
Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.
Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти
2026.08.11
12:58
Нарешті випав сніг.
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.
Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.
Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива
2026.08.11
10:47
Упевнившись, що досить довгих рим,
Що хибні почуття, як кучері масні,
Змиваючи вночі з обличчя грим,
Заледве оминувши дні пісні,
Воно співатиме журливіше ніж хрущ,
Чи крила кажанів,чи… спраглий неофіт,
Як напівтіло!- неспалимий кущ -
Що хибні почуття, як кучері масні,
Змиваючи вночі з обличчя грим,
Заледве оминувши дні пісні,
Воно співатиме журливіше ніж хрущ,
Чи крила кажанів,чи… спраглий неофіт,
Як напівтіло!- неспалимий кущ -
2026.08.11
06:55
Серпень кошик наповняє
Багатющим урожаєм, -
Уродили доокола
Груші, сливи, як ніколи,
А на яблунях гіллястих
Погляд губиться від щастя,
І язик одразу терпне,
Як врожай збираю в серпні.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Багатющим урожаєм, -
Уродили доокола
Груші, сливи, як ніколи,
А на яблунях гіллястих
Погляд губиться від щастя,
І язик одразу терпне,
Як врожай збираю в серпні.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Кримська (1964) /
Проза
СЛОВО
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СЛОВО
Есей
Українські цінності?
Про них пошепки навіть наодинці з собою. Бо здійметься галас, суперечка, дискусія, демонстрація на тлі чиїхось «надгробних ридань» або прокльонів.
Суєсловити про українські цінності досить. Вони ті ж, що у всіх, вони такі ж, як і неукраїнські. Всі цінності різняться лише словом. Тому українці й неукраїнці мають одну первісну й чинну цінність: спочатку було слово!
Нема слова – немає нічого. Все решта стає мильною бульбашкою, бо його нема у що увібгати, запеленати, огорнути, оздобити. Слово – змісто- й формотворче начало.
Чи варто говорити укотре про Божественність Слова?
А те, як ми вдячно чи невдячно користуємося цим матеріалом – глиною слова, повітрям слова, сяйвом слова, джерелом слова, теплом слова, цвітінням слова, сіллю слова… – бачимо по тому, які ми, наше життя, наша земля, наші почуття, наша духовність.
Про Слово – пошепки, подумки. Слово – завжди молитва, яка матеріалізується. Слово – завжди образ. Тому ми всі мимоволі перебуваємо в іпостасі творців і Творця. Ми творимо Слово і Словом. Головне – набути досвід слова, коли усвідомлюєш свою відповідальність за нього.
В українця воно українське. Забрати, заборонити, замкнути його неможливо.
Історія? Труднощі? Перепони? Вороги? Кому багато дано, з того багато й береться. Можливо, далі ще тяжче буде. Не хочеш – не неси. Нести Слово через силу, примус – краще не треба, нашкодиш Слову і сам змучишся.
Слово – категорія із категорій, яка завжди над нами, а в нас уживлена як струмінь життєдайної енергії. Ти її не споживеш більше, ніж можеш. Така природа його. Але диво людини в тому, що споживаючи Слово, вона здатна творити Нове Слово. Українець – Українське. Або принаймні вчиться те робити. Решта споживають Слово, а на виході – … Теж українське, не копильте губу.
Тому про цінності, українські цінності, нічого додати. Перелік великий, скарбниця! Але еквівалент вартості прісно і навіки один – Слово.
Амінь.
2013
Українські цінності?
Про них пошепки навіть наодинці з собою. Бо здійметься галас, суперечка, дискусія, демонстрація на тлі чиїхось «надгробних ридань» або прокльонів.
Суєсловити про українські цінності досить. Вони ті ж, що у всіх, вони такі ж, як і неукраїнські. Всі цінності різняться лише словом. Тому українці й неукраїнці мають одну первісну й чинну цінність: спочатку було слово!
Нема слова – немає нічого. Все решта стає мильною бульбашкою, бо його нема у що увібгати, запеленати, огорнути, оздобити. Слово – змісто- й формотворче начало.
Чи варто говорити укотре про Божественність Слова?
А те, як ми вдячно чи невдячно користуємося цим матеріалом – глиною слова, повітрям слова, сяйвом слова, джерелом слова, теплом слова, цвітінням слова, сіллю слова… – бачимо по тому, які ми, наше життя, наша земля, наші почуття, наша духовність.
Про Слово – пошепки, подумки. Слово – завжди молитва, яка матеріалізується. Слово – завжди образ. Тому ми всі мимоволі перебуваємо в іпостасі творців і Творця. Ми творимо Слово і Словом. Головне – набути досвід слова, коли усвідомлюєш свою відповідальність за нього.
В українця воно українське. Забрати, заборонити, замкнути його неможливо.
Історія? Труднощі? Перепони? Вороги? Кому багато дано, з того багато й береться. Можливо, далі ще тяжче буде. Не хочеш – не неси. Нести Слово через силу, примус – краще не треба, нашкодиш Слову і сам змучишся.
Слово – категорія із категорій, яка завжди над нами, а в нас уживлена як струмінь життєдайної енергії. Ти її не споживеш більше, ніж можеш. Така природа його. Але диво людини в тому, що споживаючи Слово, вона здатна творити Нове Слово. Українець – Українське. Або принаймні вчиться те робити. Решта споживають Слово, а на виході – … Теж українське, не копильте губу.
Тому про цінності, українські цінності, нічого додати. Перелік великий, скарбниця! Але еквівалент вартості прісно і навіки один – Слово.
Амінь.
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
