Есей

Українські цінності?
Про них пошепки навіть наодинці з собою. Бо здійметься галас, суперечка, дискусія, демонстрація на тлі чиїхось «надгробних ридань» або прокльонів.
Суєсловити про українські цінності досить. Вони ті ж, що у всіх, вони такі ж, як і неукраїнські. Всі цінності різняться лише словом. Тому українці й неукраїнці мають одну первісну й чинну цінність: спочатку було слово!
Нема слова – немає нічого. Все решта стає мильною бульбашкою, бо його нема у що увібгати, запеленати, огорнути, оздобити. Слово – змісто- й формотворче начало.
Чи варто говорити укотре про Божественність Слова?
А те, як ми вдячно чи невдячно користуємося цим матеріалом – глиною слова, повітрям слова, сяйвом слова, джерелом слова, теплом слова, цвітінням слова, сіллю слова… – бачимо по тому, які ми, наше життя, наша земля, наші почуття, наша духовність.
Про Слово – пошепки, подумки. Слово – завжди молитва, яка матеріалізується. Слово – завжди образ. Тому ми всі мимоволі перебуваємо в іпостасі творців і Творця. Ми творимо Слово і Словом. Головне – набути досвід слова, коли усвідомлюєш свою відповідальність за нього.
В українця воно українське. Забрати, заборонити, замкнути його неможливо.
Історія? Труднощі? Перепони? Вороги? Кому багато дано, з того багато й береться. Можливо, далі ще тяжче буде. Не хочеш – не неси. Нести Слово через силу, примус – краще не треба, нашкодиш Слову і сам змучишся.
Слово – категорія із категорій, яка завжди над нами, а в нас уживлена як струмінь життєдайної енергії. Ти її не споживеш більше, ніж можеш. Така природа його. Але диво людини в тому, що споживаючи Слово, вона здатна творити Нове Слово. Українець – Українське. Або принаймні вчиться те робити. Решта споживають Слово, а на виході – … Теж українське, не копильте губу.
Тому про цінності, українські цінності, нічого додати. Перелік великий, скарбниця! Але еквівалент вартості прісно і навіки один – Слово.
Амінь.
2013