ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.16 09:45
травня - День вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.

По ночах небо геть червоне,

Микола Соболь
2024.05.16 05:48
Зморені та щасливі.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.

Віктор Кучерук
2024.05.16 05:15
Вітер розгойдує дзвоники,
Рве пелюстки голубі, –
Крильця розпрямивши коники
Тонко сюркочуть собі.
Ніби для слуху придумані,
Чи показової гри, –
Звуки не раз мною чувані
Й бачені вже кольори.

Ілахім Поет
2024.05.16 00:59
Дякую, Сонце, за те, що зі мною була.
Просто собою. Земною. Ніяким не ангелом.
Зливою пристрасті, вічним джерельцем тепла.
І оберегом від чорного зла стати прагнула.
Дякую щиро за світлі та радісні дні.
Також за ночі - бо в кожній ти втілилась мріє

Артур Курдіновський
2024.05.16 00:45
Дивуюсь... Невже це насправді?
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.

Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,

Борис Костиря
2024.05.15 22:12
Подорожній іде невідомо куди.
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.

Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,

Володимир Каразуб
2024.05.15 18:50
Скло ночі по лінії долі трісло.
Тіні облизують губи твої на кармін.
Сідай на скрипуче віденське крісло.
Пий свій чай, Семірамі.
Пий свій чай у холодній кімнаті театру.
За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.
Актори позбулися п’ятого акту.
Пий

Ярослав Чорногуз
2024.05.15 12:46
Імла водою заливає жар,
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.

Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --

Світлана Пирогова
2024.05.15 10:14
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.

Віктор Кучерук
2024.05.15 05:30
Невтомні мурашки
Будують мурашник
І тягнуть до нього хвоїнки сосни, –
Злагоджено й дружно
Працюють натужно
У лісі від ранку до ночі вони.
Одвічно й повсюди
В них учаться люди,

Артур Курдіновський
2024.05.15 05:07
Безсоння. Думки про минуле.
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.

Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!

Ілахім Поет
2024.05.15 00:26
Ким народжений, тим і повзаю.
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?

Олександр Сушко
2024.05.14 10:00
Василий Куролесов

Я свято верю, что собака -

последний Ангел на Земле.

Когда затянет душу мраком -

Микола Соболь
2024.05.14 05:55
Одне питання зріє у мені,
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?

Віктор Кучерук
2024.05.14 04:53
Вже розвидняється надворі,
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.

Артур Курдіновський
2024.05.14 01:31
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.

Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Бояров (1955 - 2015) / Вірші

 опустись

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-02-08 11:04:34
Переглядів сторінки твору 8640
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.112 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.112 / 5.67)
Оцінка твору автором -
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2020.12.08 19:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-08 11:41:23 ]
файно)). і форма, і зміст :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-08 12:26:02 ]
Не можу опанувати т.з. прозоре віршування, в якому називав би речі своїми іменами, показуючи пальцем на того чи іншого. То й змальовую авторський типаж :)

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-08 12:39:33 ]
...опустись... зліва на право...підніматись тими сходами я б не ризикнув...
Оригінальний варіант...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-08 20:22:54 ]
На більш точну підгонку заради ідеальної геометрії вірша я не наважусь.
Вже й коефіцієнт прозорості вишикувався в одну шеренгу.
Смисл не втрачено, окремі слова або літери в наступні рядки не переносяться, рими технічно досконалі.
А поетичність - це третя справа. "Якав" я багато чи ні, та писалося не зовсім про себе. А що, барди про себе співали? Хіба що своїм обранкам.
Скромність була другою справою.
Першою - звісно, сам вірш.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Куренівець (Л.П./М.К.) [ 2015-02-08 12:43:35 ]
Ач, як треба з Музою розмовляти... От тоді-то вона і вчащає, а я думаю, чого це вона до мене так зрідка приходить? ))))
Пане Миколо, чудовий вірш був би й сам по собі, а в такому візуальному оформленні - чудовий удвічі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-08 14:04:34 ]
Опановую геометричні форми і цього для когось повсякденної панщини або ремесла, а для мене - життєвого змісту мого творчо осмисленого існування.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2015-02-08 13:05:17 ]
...Бо я шалений у нещасті... - оригінально і за змістом і за формою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-08 16:58:57 ]
- Шлях у мистецтві у кожного свій, - відповідаю Вам, вдаючи себе мало не Софоклом.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-08 17:46:07 ]
Форма просто диво! як вам вдалося зробити це тут з тими значками?)))
і зрозумілий цікавий зміст, окрім "виплекана вірше" - це вірша, - вона, муза? Тоді справді оригінально. )
З повагою і цікавістю до Вашої творчості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-08 18:01:33 ]
Існує ж "вірша"так само, як існує "вірш". Їхні кличні форми, відповідно, відрізняються.
Можна було б використати традиційну форму чоловічого роду "вірш" з кличною "віршу", та клична форма збігалась би з давальним відмінком.
А графоманів високого рівня від інших графоманів відрізняє педантичність. Корисною виявляється і можливість впливати на графічну побудову з тим, щоб вибудовувати різні фігури вищого геометрично-поетичного пілотажу.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-08 18:20:59 ]
ну я під Вашею віршею музу побпчила, таке у мене прочитання))
А от категорії графоманів різних рівнів і власне потів так важко розрізняти часом...
тож і до Ваших послуг схильна звернутися)
а візуальну поезію люблю справді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-08 18:34:27 ]
Я вагався - об'єднувати чи ні ці 2 образи в один? А це думаю - якщо "Modern Talking" співав (цитую) "You're Heart, You're my Soul", то чому б ні?
Тепер не вагаюсь.
І після нашої плідної дискусії я прибираю сполучник "й" у коді мого майже сонета.
Це віднині один образ, такий як Муза-вірша.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-08 18:38:41 ]
Я рада, пане Миколо ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-08 19:06:08 ]
Поезія повинна таки нести в собі якийсь позитив.

З якими думками щовечора вкладатись до своїх нічних барлогів, якщо протягом дня читати трагічні новини, співати скорботних пісень або по-телячому радіти поетичному жому?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-02-08 22:25:12 ]
От і впіймалася вірша у боярівську вершу :)). Шалений вірш, миколо, - і за формою, і за змістом. Несподіваний. Відволікаючий. Так, як Ви, ніхто не пише - справді, ну, уподібнюються деякі :)) Наприклад,
http://alldayplus.ru/society/interview/720-andrej-voznesenskij-vizualnaya-poyeziya.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-02-08 22:26:07 ]
.., Миколо, ..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-09 07:11:48 ]
Ой, боюсь, що я впіймався, бо пишеться.
Та не все публікується, бо виливи свідомості, які досить важко утримати в собі, не завжди є поезією, а є чимось іншим, і того рівня, до якого можна як спуститися самому, так і потягнути читача, який повірив у твою римовану мазню.
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-08 23:16:25 ]
Цікавий, оригінальний підхід до звичного образу Музи! Люблю засіб контрасту - Ви пішли від протилежного, пане Миколо і вийшло оригінально. В цьому контексті, здається, спрацьовує і графоманський наголос "віршА" в жіночому роді, але розумні і цікаві погрози Музі - переконують, що писав інтелектуал, і тому ця "придуркуватість" Вашого ЛГ видається через те дещо несправжньою. Відчувається, що Ви, Миколо, все ж таки виховані на класиці, але чи то небажання нелегкий труд, якого вона вимагає, доводити до кінця, чи схильність до іронії до оригінальничання змушує Вас мертвопетлювати, як семенковий П"єро...

З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-09 11:54:40 ]
Є, з чим погодитись, як і є, що оскаржити.
Я давно хотів використати "віршу", та якось було мені не до лірики. Жіночість цього іменника мене приємно вразила з першого погляду. Я побачив у ньому не дядька, а дійсно видиво, гідне чоловічої уваги.
На всі 100% занурюватись чи то в сум, чи то в радощі, так само як і в закоханість або гнів, не дуже хотілось би, щоб випадково десь в одному з них не залишитись до останнього подиху. Доволі часто і 75% - це теж успіх.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-02-09 10:10:43 ]
Мені сподобалась Ваша вірша. Зачитаю її своєму Музу )))
...коли діждусь )