ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.08.02 20:38
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне

Ігор Шоха
2026.08.02 19:43
А верхогляд міняє рукавиці
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.

***
А «марафон пресує» всі події

Юрій Лазірко
2026.08.02 16:29
we became two islands
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received

our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver

Євген Федчук
2026.08.02 16:12
Ще ізмалечку нас мама з сестрою привчала,
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали

Роксолана Вірлан
2026.08.02 14:38
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.

я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без

Борис Костиря
2026.08.02 13:42
Поезія - аскеза чи надмірність,
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?

Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору

Іван Потьомкін
2026.08.02 13:24
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Олена Побийголод
2026.08.02 13:12
А.Фатьянов, С.Фогельсон

Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:

«Призначайте місце певне,

Ірина Вовк
2026.08.02 12:49
…За 2 години до… …Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга

В Горова Леся
2026.08.02 11:47
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує

Микола Дудар
2026.08.02 11:36
Серпень, хлопче, що з тобою? Знов зненацька задощив. Не здивуєш нас водою! Ти диви, ще й оточив... Заперіщив... розізлився? Міра жарту певно є... Ну а після в небо змився - Православного вдає... Серпень, хлопче, може, досить? Якщо чуєш, то озвись

Микола Дудар
2026.08.02 11:32
Звучали в голосі на почет Сім нот на пагорбі, на біс... І щось було від них пророче, Бо саме так рождають вість... Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча Навік зріднилися... Війна. І тут прийшла потвора суча - Не всіх повернуть звідтіля... О Боже рідний...

хома дідим
2026.08.02 10:55
оскільки ти не зрозуміла
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети

Віктор Кучерук
2026.08.02 06:37
І шумлива, і красива,
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.

Володимир Бойко
2026.08.02 00:02
До притулку на Драгобраті
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.

У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві

Тетяна Левицька
2026.08.01 23:06
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.

А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Золота Жінка (1973) / Вірші

 А ти мовчав...
А ти мовчав, сховавши свою душу
За жалюзі буденності й турбот.
Ні, я твого мовчання не порушу,
А наберу камінчиків у рот.

Чекали сонця всю піврічну зиму,
Шукали між снігів відлуння Раю.
А зараз, в квітні, нам удвох так зимно...
Ти куриш і мовчиш. А я - кохаю.




Найвища оцінка Світлана Лавренчук 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Фешак Адріана 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-19 14:42:19
Переглядів сторінки твору 5360
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.768 / 5.2  (5.019 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.52)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 20:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фешак Адріана (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-19 14:57:48 ]
про жалюзі, камінчики... - файно
тепло


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-19 15:41:31 ]
А ти мовчав, сховавши вглиб нагАна
За жалюзі буденності й турбот.
Ні, я твого мовчання не застану,
А наберу терпіння повен рот.

Чекали сонця, вичекали зустріч,
Я - кохаю.

З Весною Вас! :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2007-03-19 16:35:21 ]
Дійсно, погоджуюсь з Адріаною - "про жалюзі, камінчики... - файно"!!!
А з Юрком Лазірком я завжди погоджуюсь, бо він - варят і дуже хитрий на хвото!!!
З ВЕСНОЮ!!!
Гарний вірш, дякую!
Цікаве псевдо... А хвото страшенно нагадує героїню абалдєнного французького фільму "Амели"...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-19 16:39:09 ]
Та то Вона і є - почала на українській писати.
Madame, est que vous ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2007-03-19 17:28:32 ]
Ви щось казали про любов і зірку,
Еst que vous... Усе франсе-франсе...
Не вірю Вам, мосьє Юрко Лазірко...
Хитрюще на світлині в Вас лице...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-19 17:40:27 ]
Лице моє - так на невинність схоже ,
Яка лягла, мов перший білий сніг...
То погляд Ангела, що встанув на сторОжі,
То зайчик сонячинй, що з неба збіг. (і так соромливо усміхаєтьсі - кліп-кліп) ;D


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кондратюк (М.К./Л.П.) [ 2007-03-19 17:40:59 ]
Я йому вже сто раз казав, що хитрюще. А він все не вірит...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-21 20:25:38 ]
Золота Жінко, а що ви розуміли під тим "А наберу камінчиків у рот"? Демосфен набирав каміння до рота, щоб навчитись краще говорити... Щоб промовчати, до рота набирають воду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Савельєва (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-22 15:56:42 ]
Цей вірш, неначе про мене:) Коротко і гарно.