Не обмани себе, кобіто,

Весна шаліє за вікном,

На ранок – кава з молоком,

А далі лиш дорога в літо.



Родина буде за столом,

Гуртом картоплю посадили,

І що би там не гомоніли,

Вкраїна славиться трудом.



І скоро вже бур*ян полоти,

Скажи, миленька, ти не проти?

Ніколи не любила се?



Вінок сплела із рути-м*яти,

Із сапкою ідеш завзято,

Куди ж то доля занесе?



Надвечір піснею полине,

Сум за міським життєвим плином,

Але на зиму буде харч.

Тому, дівчинонько, не плач,



Зате вареники в сметані,

І сонця-деруни рум*яні,

І чим не панський тобі ланч?



Не обманись,

Не плач, не втратиш,

Можливостей іще багато,

Живи на повну і радій...



Ніхто не зна,

Бо в кожній хаті –

Свій смуток є,

І своя радість...

Тож сумувати Ти не смій!