Відходить до пекла

розстріляний «Градами» рік –

Кривавий гостинець для нас

від російського брата,

Котрий мій народ

на вмирання і горе прирік,

А наші сини

взяли вперше до рук автомата…



Не йшли вони в землі

суміжні, далекі, чужі.

Їх вчили свою

від ординських чобіт боронити.

Гордися, Вкраїно,

навколішках плач і тужи,

Що гинуть за тебе

найкращі і люблячі діти!



Конають в морози

ущент перебиті міста,

Життя перебралось під землю –

в холодні підвали,

Де денно і нощно

благають Ісуса Христа,

Щоб міни останній

цей прихисток не зруйнували…



Гаряча й безжальна

у тебе, мій брате, рука,

Добряче на нас

нацькували царі й царенята…

Та кожен убитий

із неба тебе заклика

Із пут олігархських

країни свої визволяти.



Тебе ж піднімає

скажена розбурхана лють

І смертю плюється

довкіл з «Ураганів» і «Градів»!

Ти ж знаєш прекрасно,

що ті, що з мечами ідуть,

Умруть від меча,

бо чужинцям-убивцям не раді!



Отямся, мій брате!

Мороз український здурів!

Ми ж роду одного

і племені спільного діти!

І спільною волею,

горем батьків-матерів

Повинні ми, брате,

повинні війну зупинити!

2014р.