" Love bade me welcome"

Джордж Ґерберт

Любов (ІІІ)
Джордж Ґерберт (1593-1633)

Любов мені зайти веліла,
Та відсахнулась враз душа,
По вінця сповнена провиною гріха;
Все ж спостережлива Любов,
Переляк мій помітивши при вході,
Сама до мене ближче підступає
І ніжним голосом запитує мене:
«Скажи, чого душа твоя бажає?»

«Хотів би бачити тут гостя я такого,
Котрий би гідний був сюди ввійти».
«Ним будеш ти», - Любов повіла.
«Та як же так, мій Боже милостивий?
Своїх очей не смію підвести,
Бо грішник я, невдячний і злостивий».
Любов, мене за руку взявши, сповістила:
«Хто ж, як не я, ці очі сотворила?»

«Так, Боже, Ти, та я гріхом їх забруднив,
Тож хай ганьбу свою несуть туди, де заслужили».
«Чи знаєш, хто ганьбу цю відкупив?»
«Тоді, мій Боже, я служитиму Тобі щосили».
«Ні, спершу ти вкуси моїх дарів»...
То ж я зробив, як Бог мені звелів:
До столу сів і у блаженстві їв.

Переклад Галини Кожушко, 2015 рік, травень

Переклала це, тому що дуже сильно вразив оригінал. Може ще й тому, що зараз ми задумуємося над питаннями вічності і Творця, як ніколи раніше. Світ, країна, кожна людина не можуть не замислитися... Але і в давнину люди думали над тими ж питаннями!