Я хочу вірити нашій владі, але не можу. Я не сепаратист, я майданівка, яка у лютий мороз взяла рюкзак за плечі, озула валянки на три розміри більші, щоб туди помістилося побільше шкарпеток і поїхала стояти на Майдан у свої майже 65 років. Капелькою стояти, бо ішла інформація, що якщо на Майдані буде менше п'яти тисяч, то буде зачистка. І що? Хіба наша влада хоч якось намагалася за цей час використати могутній потенціал Майдану і головного і наших місцевих. У мене уже давно таке враження, що їм хотілося, щоб після того , як вони прийшли усі до влади, ми майданівці усі пощезли і не плуталися у них під ногами і не заважили їм жити так, як їм жилося і до того - з корупцією, тотальною брехнею і небажанням мінятися. На Майдани країни вийшли патріоти, високоосвічені думаючі люди, які могли дуже багато корисних справ зробити по відновленню країни, як такої, очищенню її, але влада знову оточила себе зручними людьми, які не сперечаються , з усім погоджуються, якби тільки не відпасти від корита і маємо сьогодні наглядний результат більше ніж річної діяльності нашої влади усіх рівнів - реванш опозиційного блоку. І реванш навіть не тому, що свіжоспечена влада у області допустила це дійство на фестивальному причалі, а попередня нічого не зробила у місті і області для очищення від регіоналів. Вони ж перші місяці сиділи на своїх місціх і зі страхом чекали, що буде далі? А далі нічого не відбулося такого, щоб народ повірив, що справді влада намагається очиститись, намагається іти вперед, робити позитивні зміни у суспільстві. На війну списувати усе не можна, небажання позитивних змін всередині країни ніяким боком до війни не причетне. Колиб вони почалися - довгоочікувані зміни, то сьогодні волонтерами уже були б 50% нашого населення, а не 15, і кожен намагався підставити плече і рятувати країну від агресора. Сьогодні я волонтер, як і багато моїх друзів майданівців, спілкуюся часто з іншими волонтерами і воїнами на фронті, тож інформації маю достатньо, щоб скласти своє уявлння, що відбувається. Запитань до нашої влади надто багато і у питаннях харчування і забезпечення формою, хоч звідусіль чуємо, що усього вистачає. Де правда і кому вірити? Сьогодні нам - майданівцям дуже нелегко, тому що усі негаразди, які нахлинули на нашу країну обивателі починають ототожнювати з Майданом, а обивателів у нас все таки більшість. Підняття житлово - комунальних тарифів для населення, окрім справжнього величезного шоку для нас - середньостатичних і бідних громадян, зробило ще й велику послугу усім бувшим регіоналам - вони використали це підвищення, щоб реабілітувати свою політичну силу. Неможливо проїхати у транспорті, там усі біди зв'язують з Майданом, іде порівняння рівнів життя і воно , звичайно, не на користь нинішнього. Щось у нас іде не так і не туди і у багатьох напрямках. Я, особисто, буду працювати і допомагати армії і моїй країні скільки вистачить моїх сил і розуму, але до влади довіра підірвана її діями, які часто не сприймаються чесними і відданими своїй країні громадянами.
12.05.2015р. Надія Таршин.