
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.15
22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
2025.07.15
17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.
2025.07.15
11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
2025.07.15
07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
2025.07.15
05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.
2025.07.14
22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
2025.07.14
19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
2025.07.14
19:50
Народився експромт.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
2025.07.14
14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
2025.07.14
05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
2025.07.14
00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
2025.07.13
23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2025.07.13
22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
2025.07.13
19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
2025.07.13
16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
2025.07.13
13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Микола Лукаш (1920 - 1988) /
Вірші
/
Поль Верлен (1844—1896)
Поль Верлен Із збірки «ВИШУКАНІ СВЯТА»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поль Верлен Із збірки «ВИШУКАНІ СВЯТА»
МІСЯЧНЕ СЯЙВО
Твоя душа - витворний краєвид,
Яким проходять з піснею і грою
Чарівні маски, радісні на вид,
Та сповнені таємною журою.
Вони співають на мінорний лад,
Як від любові їм життя розквітло,
Та радості не чути з тих рулад,
Що в місячне перецвітають світло.
В тім сяєві, урочім і сумнім,
Пташки не переснять своїх фантазій,
А водограї видивом струнким
Між мармурів ридають у екстазі.
ДО КЛІМЕНИ
Ці співи фантастичні,
Мелодії містичні -
За очі голубі,
Усе тобі,
За голос твій співочий,
За усміх твій дівочий,
Що в серці будить рій
Жагучих мрій,
За те, що ти, єдина,
Мов біла лебедина,
Мов аромат лілей
У тьмі алей,
За те, що з тебе лине
Світіння янголине
I музика тонка,
Така п'янка,
Що всю мою істоту
Пронизує достоту
Вогнем своїх промінь -
Вовік амінь!
НЕДБАЛІ
- На зло судьбі ревнивій, заздрій
Помрем разом! Чи є в вас настрій?
- Боронь нас, Боже, від гріха!
- Гріха нема. Вквітчавши скроні,
Помрем, як у «Декамероні».
- Чудний коханець... Ха-ха-ха!
- Коханець з мене непоганий
I, може, навіть бездоганний.
Як хочте, разом помремо!
- Ви, справді, вмієте кохати,
Але незгірше й насміхати...
Та краще вже помовчимо.
Отак Тірсіс і Дорімена
Рядком, рамено до рамена,
Сиділи в парку, де глухі
Сміялись фавни. I даремно
Відклали смерть таку приємну
Чудні коханці... Хі-хі-хі!
КОЛОМБІНА
I дурний Леандр,
I старий Касандр-
Невдаха,
I меткий П'єро -
На брилі перо
Із птаха,
I ферт Арлекін,
Що вибіг на кін
У масці,
З-під якої, глядь,
Очі блискотять
Як в трясці,-
До-мі-соль-фа-сі,
Танцюють усі
Плав-плавом
I здіймають гам
Перед тим дівчам
Лукавим,
Що мружить до них
Очі, як на гріх,
Зелені,
То надію дасть,
То знов скаже: «Зась,
Шалені!»
Всі ті гультяї
Вплутались в її
Тенета...
За що їм така
Випала тяжка
Планета?
А вона кружля,
Платтячком метля
I надить
Дурників своїх -
Закохає всіх
I зрадить!
ПІВГОЛОСОМ
Люба, не треба розмов,
Мила, шкода голосів,
Сповнимо нашу любов
Тишею темних лісів.
Злиймо і душі, й серця,
Снімо небачені сни,
Хай шепітком вітерця
Шепче сосна до сосни.
Очі мрійливо примруж,
Руки на грудях схрести,
Нумо між синявих руж,
Ніби сновиди, брести.
Хай безгоміння росте,
Лиш шевеліє трава,
Хай верховіття густе
Нас від тривог укрива.
А як із чорних дубів
Вечір врочисто впаде,
Нашої розпачі спів
Хай соловей заведе.
СЕНТИМЕНТАЛЬНА РОЗМОВА
В старім саду серед нічної мли
Дві постаті непевнії пройшли.
В них зір погас, уста у них змарніли,
I ледве чутно голоси бриніли.
В старім саду, в зимову ніч сумну
Два привиди будили давнину.
- Ти згадуєш, як ми колись любились?
- Навіщо вам ті згадки знадобились?
- Чи бачиш ти й тепер мене вві сні?
Чи рвешся серцем ти до мене? - Ні.
- Як ми колись удвох жили щасливо,
Зливаючи серця й вуста! - Можливо.
- Де синь небес, де сяєво надій?
- Надії ті почезли в тьмі густій.
Отак ішли вони у ніч зимову,
I тільки місяць чув чудну розмову.
Твоя душа - витворний краєвид,
Яким проходять з піснею і грою
Чарівні маски, радісні на вид,
Та сповнені таємною журою.
Вони співають на мінорний лад,
Як від любові їм життя розквітло,
Та радості не чути з тих рулад,
Що в місячне перецвітають світло.
В тім сяєві, урочім і сумнім,
Пташки не переснять своїх фантазій,
А водограї видивом струнким
Між мармурів ридають у екстазі.
ДО КЛІМЕНИ
Ці співи фантастичні,
Мелодії містичні -
За очі голубі,
Усе тобі,
За голос твій співочий,
За усміх твій дівочий,
Що в серці будить рій
Жагучих мрій,
За те, що ти, єдина,
Мов біла лебедина,
Мов аромат лілей
У тьмі алей,
За те, що з тебе лине
Світіння янголине
I музика тонка,
Така п'янка,
Що всю мою істоту
Пронизує достоту
Вогнем своїх промінь -
Вовік амінь!
НЕДБАЛІ
- На зло судьбі ревнивій, заздрій
Помрем разом! Чи є в вас настрій?
- Боронь нас, Боже, від гріха!
- Гріха нема. Вквітчавши скроні,
Помрем, як у «Декамероні».
- Чудний коханець... Ха-ха-ха!
- Коханець з мене непоганий
I, може, навіть бездоганний.
Як хочте, разом помремо!
- Ви, справді, вмієте кохати,
Але незгірше й насміхати...
Та краще вже помовчимо.
Отак Тірсіс і Дорімена
Рядком, рамено до рамена,
Сиділи в парку, де глухі
Сміялись фавни. I даремно
Відклали смерть таку приємну
Чудні коханці... Хі-хі-хі!
КОЛОМБІНА
I дурний Леандр,
I старий Касандр-
Невдаха,
I меткий П'єро -
На брилі перо
Із птаха,
I ферт Арлекін,
Що вибіг на кін
У масці,
З-під якої, глядь,
Очі блискотять
Як в трясці,-
До-мі-соль-фа-сі,
Танцюють усі
Плав-плавом
I здіймають гам
Перед тим дівчам
Лукавим,
Що мружить до них
Очі, як на гріх,
Зелені,
То надію дасть,
То знов скаже: «Зась,
Шалені!»
Всі ті гультяї
Вплутались в її
Тенета...
За що їм така
Випала тяжка
Планета?
А вона кружля,
Платтячком метля
I надить
Дурників своїх -
Закохає всіх
I зрадить!
ПІВГОЛОСОМ
Люба, не треба розмов,
Мила, шкода голосів,
Сповнимо нашу любов
Тишею темних лісів.
Злиймо і душі, й серця,
Снімо небачені сни,
Хай шепітком вітерця
Шепче сосна до сосни.
Очі мрійливо примруж,
Руки на грудях схрести,
Нумо між синявих руж,
Ніби сновиди, брести.
Хай безгоміння росте,
Лиш шевеліє трава,
Хай верховіття густе
Нас від тривог укрива.
А як із чорних дубів
Вечір врочисто впаде,
Нашої розпачі спів
Хай соловей заведе.
СЕНТИМЕНТАЛЬНА РОЗМОВА
В старім саду серед нічної мли
Дві постаті непевнії пройшли.
В них зір погас, уста у них змарніли,
I ледве чутно голоси бриніли.
В старім саду, в зимову ніч сумну
Два привиди будили давнину.
- Ти згадуєш, як ми колись любились?
- Навіщо вам ті згадки знадобились?
- Чи бачиш ти й тепер мене вві сні?
Чи рвешся серцем ти до мене? - Ні.
- Як ми колись удвох жили щасливо,
Зливаючи серця й вуста! - Можливо.
- Де синь небес, де сяєво надій?
- Надії ті почезли в тьмі густій.
Отак ішли вони у ніч зимову,
I тільки місяць чув чудну розмову.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Поль Верлен. Із збірки «ДОБРА ПІСНЯ»"
• Перейти на сторінку •
"Поль Верлен. Із збірки «САТУРНІЧНІ ПОЕЗІЇ»"
• Перейти на сторінку •
"Поль Верлен. Із збірки «САТУРНІЧНІ ПОЕЗІЇ»"
Про публікацію