Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.22
01:23
Йшов Час – невблаганний як сама Галактика (а може ще більш невблаганніший). Асистент Морока Анатолій продовжував працювати на кафедрі фітопатології – у його свідомості ця кафедра була єдиним можливим світом буття. Думки в нього роїлися навколо жуків-скрип
2026.03.21
22:05
І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
2026.03.21
16:58
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам.
Природно, що видалити її зможу
2026.03.21
13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.
Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами
2026.03.21
09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.
Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,
2026.03.21
08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?
2026.03.21
07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело
2026.03.20
21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.
Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос
2026.03.20
19:41
Михайло Голодний (1903-1949)
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.
2026.03.20
18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2026.03.20
16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?
Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг
2026.03.20
15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.
2026.03.20
11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.
Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись
2026.03.20
10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом
2026.03.20
08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.
Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,
2026.03.20
07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Маріанна Челецька (1979) /
Вірші
Кульбабень
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кульбабень
яка непевна все-таки
Ота кульбаба!
В травневім надвечір’ї
світанкових марень
Немов краплина сонця
що дощем упала
і враз
Розпалась
В хмарині білій
Мов пелюстка тіні…
Такий він – травень!..
Немов яєчко –
жовточок сонця
в білім німбі
Раю
Перлина світанкова
В кульбабовім вині
й бузковім морсі
скупалась –
Мов цвітне яблуко
В дорозі, –
Не Керуак
і не Тичина
Ота кульбаба
В травневому мовчанні
попід тином
Дивна
Бо дитинна
І непевна,
як і все травневе
що літу на дорогу
Пайок готує
В клунку давнім…
Так, він – Кульбабень!
Надтрав'я голубиних тиш
бузок шалений втік на вишні
вознісся променем оптичним
впіймала -
мокрий хрущ в долоні
І теплий дух травневої дороги...
Село мов скіпка на припоні
Садок, який садили можновладці
Й колиска, що вмістилась
у шкільному ранці...
А десь за милю
хвилі підійма Дніпро
Вчорашній учень
визбирав зело й зерно
Неправди
під ногами
І крутоверхими ярами
Від скіфських городищ
(Зміїних)
Ішов пророк
на хмарах
Голубиних...
І шал бузку
І пал нарцисів
Кульбабине панно
Й тюльпани дикі, -
це все воно,
оте надтрав'я
в якому хрущ -
ще мокрий до світанку -
стає щороку
тут
Шевченком
(а чи Антоничем вечірнім!)
..чи просто дідусем
моїм
що був
Черешнею
В травневім сні невиннім
де Канів наче Кана
З вином весільним
У пащі дніпровій...
якій нема початку
ані титли
ні оборогу ні стерні...
Лише бузковий морок тиші...
Утік
З криївок сірникових міст
гірчично втомлений
Всевишній
Ота кульбаба!
В травневім надвечір’ї
світанкових марень
Немов краплина сонця
що дощем упала
і враз
Розпалась
В хмарині білій
Мов пелюстка тіні…
Такий він – травень!..
Немов яєчко –
жовточок сонця
в білім німбі
Раю
Перлина світанкова
В кульбабовім вині
й бузковім морсі
скупалась –
Мов цвітне яблуко
В дорозі, –
Не Керуак
і не Тичина
Ота кульбаба
В травневому мовчанні
попід тином
Дивна
Бо дитинна
І непевна,
як і все травневе
що літу на дорогу
Пайок готує
В клунку давнім…
Так, він – Кульбабень!
Надтрав'я голубиних тиш
бузок шалений втік на вишні
вознісся променем оптичним
впіймала -
мокрий хрущ в долоні
І теплий дух травневої дороги...
Село мов скіпка на припоні
Садок, який садили можновладці
Й колиска, що вмістилась
у шкільному ранці...
А десь за милю
хвилі підійма Дніпро
Вчорашній учень
визбирав зело й зерно
Неправди
під ногами
І крутоверхими ярами
Від скіфських городищ
(Зміїних)
Ішов пророк
на хмарах
Голубиних...
І шал бузку
І пал нарцисів
Кульбабине панно
Й тюльпани дикі, -
це все воно,
оте надтрав'я
в якому хрущ -
ще мокрий до світанку -
стає щороку
тут
Шевченком
(а чи Антоничем вечірнім!)
..чи просто дідусем
моїм
що був
Черешнею
В травневім сні невиннім
де Канів наче Кана
З вином весільним
У пащі дніпровій...
якій нема початку
ані титли
ні оборогу ні стерні...
Лише бузковий морок тиші...
Утік
З криївок сірникових міст
гірчично втомлений
Всевишній
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
