Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
2026.08.05
11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
2026.08.05
09:49
мене тримали і тримають
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
2026.08.05
05:58
З часів обтесаних чепіг
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
2026.08.05
00:56
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
2026.08.04
21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
2026.08.04
20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
2026.08.04
17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
2026.08.04
16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
2026.08.04
13:01
вона сидітиме сумна
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
2026.08.04
13:00
Здіймусь я на пагорб величний
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
2026.08.04
10:32
Ольга Фадєєва (1906-1986)
Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
2026.08.04
09:20
А за вітром, ще до снігу,
Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,
Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,
Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,
Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,
2026.08.04
08:59
P.S. Погляд крізь приціл. Свідчення штурмбаннфюрера
(не для протоколу)
Кабінет начальника поліції безпеки та СД (гестапо) на Короленка. Того ж дня, пізній вечір.
У кімнаті панує тиша. На столі горить настільна лампа
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Маріанна Челецька (1979) /
Вірші
Кульбабень
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кульбабень
яка непевна все-таки
Ота кульбаба!
В травневім надвечір’ї
світанкових марень
Немов краплина сонця
що дощем упала
і враз
Розпалась
В хмарині білій
Мов пелюстка тіні…
Такий він – травень!..
Немов яєчко –
жовточок сонця
в білім німбі
Раю
Перлина світанкова
В кульбабовім вині
й бузковім морсі
скупалась –
Мов цвітне яблуко
В дорозі, –
Не Керуак
і не Тичина
Ота кульбаба
В травневому мовчанні
попід тином
Дивна
Бо дитинна
І непевна,
як і все травневе
що літу на дорогу
Пайок готує
В клунку давнім…
Так, він – Кульбабень!
Надтрав'я голубиних тиш
бузок шалений втік на вишні
вознісся променем оптичним
впіймала -
мокрий хрущ в долоні
І теплий дух травневої дороги...
Село мов скіпка на припоні
Садок, який садили можновладці
Й колиска, що вмістилась
у шкільному ранці...
А десь за милю
хвилі підійма Дніпро
Вчорашній учень
визбирав зело й зерно
Неправди
під ногами
І крутоверхими ярами
Від скіфських городищ
(Зміїних)
Ішов пророк
на хмарах
Голубиних...
І шал бузку
І пал нарцисів
Кульбабине панно
Й тюльпани дикі, -
це все воно,
оте надтрав'я
в якому хрущ -
ще мокрий до світанку -
стає щороку
тут
Шевченком
(а чи Антоничем вечірнім!)
..чи просто дідусем
моїм
що був
Черешнею
В травневім сні невиннім
де Канів наче Кана
З вином весільним
У пащі дніпровій...
якій нема початку
ані титли
ні оборогу ні стерні...
Лише бузковий морок тиші...
Утік
З криївок сірникових міст
гірчично втомлений
Всевишній
Ота кульбаба!
В травневім надвечір’ї
світанкових марень
Немов краплина сонця
що дощем упала
і враз
Розпалась
В хмарині білій
Мов пелюстка тіні…
Такий він – травень!..
Немов яєчко –
жовточок сонця
в білім німбі
Раю
Перлина світанкова
В кульбабовім вині
й бузковім морсі
скупалась –
Мов цвітне яблуко
В дорозі, –
Не Керуак
і не Тичина
Ота кульбаба
В травневому мовчанні
попід тином
Дивна
Бо дитинна
І непевна,
як і все травневе
що літу на дорогу
Пайок готує
В клунку давнім…
Так, він – Кульбабень!
Надтрав'я голубиних тиш
бузок шалений втік на вишні
вознісся променем оптичним
впіймала -
мокрий хрущ в долоні
І теплий дух травневої дороги...
Село мов скіпка на припоні
Садок, який садили можновладці
Й колиска, що вмістилась
у шкільному ранці...
А десь за милю
хвилі підійма Дніпро
Вчорашній учень
визбирав зело й зерно
Неправди
під ногами
І крутоверхими ярами
Від скіфських городищ
(Зміїних)
Ішов пророк
на хмарах
Голубиних...
І шал бузку
І пал нарцисів
Кульбабине панно
Й тюльпани дикі, -
це все воно,
оте надтрав'я
в якому хрущ -
ще мокрий до світанку -
стає щороку
тут
Шевченком
(а чи Антоничем вечірнім!)
..чи просто дідусем
моїм
що був
Черешнею
В травневім сні невиннім
де Канів наче Кана
З вином весільним
У пащі дніпровій...
якій нема початку
ані титли
ні оборогу ні стерні...
Лише бузковий морок тиші...
Утік
З криївок сірникових міст
гірчично втомлений
Всевишній
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
