ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Глянув, поруч холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олексій Батченко (1985) / Вірші

 Мой дом... (обновляется)

Домой ведет много путей: большинство из них – земные, но есть и божественные. Земные поступки часто являются для них путем к дому... но я вас предупреждаю: точное место, откуда начинается путь домой, время от времени меняется, так что в этом месяце оно может находиться уже не там, где было в прошлом. Перечитать отрывки из книг или единственное стихотворение, которое вас тронуло. Хотя бы несколько минут побыть у реки, у ручья, у родника. Полежать на земле в пятнах солнца. Побыть с любимым, когда рядом нет детей. Посидеть на крыльце, что-то перебирая, что-то перешивая, что-то перевязывая. Идти или ехать куда глаза глядят в течение часа, а потом вернуться. Сесть в автобус и поехать в неизвестном направлении. Слушая музыку, отбивать ритм. Встретить восход солнца. Поехать туда, где городские огни не мешают звездам. Помолиться. Встретиться с задушевным другом. Посидеть на мосту, спустив ноги. Подержать на руках младенца. Сидеть в кафе у окна и что-то писать. Сидеть в окружении деревьев. Сушить волосы на солнце. Опустить руки в бочку с дождевой водой. Сажать растения и как следует испачкать в земле руки. Наблюдать красоту, грацию и трогательную хрупкость человеческих созданий.

Кларисса Пинкола Эстес

Мой дом стоит в открытом океане -
Крутая навороченная яхта
Инкрустированна яркими камнями
Сваровскими и даже бриллиантами.

Двигатели топятся деньгами -
Стодолларовыми банкнотами.
А мне вот как-то всё-равно печально.
Куда б ещё добавить позолоты?
***
Мой дом стоит в бассейне Амазонки
(старенький плавучий дебаркадер)
Среди кишащих и всегда голодных
Пираний и огромных аллигаторов.

Бывает выйду покупаться в речке -
Они меня по запаху находят.
И остаётся от меня один скелет,
Он потом долго обрастает плотью.
***
Мой дом стоит в квартале бедняков -
Грязные зловонные трущёбы.
Таких, как я, здесь ровно миллион
Оборванных, забитых и голодных.

А я сижу и переписуюсь с принцессой
При помощи дешевого смартфона.
Она живёт в далёком королевстве
И думает, что я её барон.

***
Мой дом стоит в Исламском Государстве.
Балкон глядит на площадь с эшафотом,
Где палачи Ирака и Леванта
Вершат свою рутинную работу.

Другой балкон выходит на большую
Всегда битком забитую Мечеть.
А я сижу и втихаря рисую
Карикатуры на Пророка Магомета (мир ему)
***
Мой дом стоит у кратера вулкана,
Бушующего, в среднем, раз в сто лет.
Но иногда вулкан молчит веками,
А иногда не терпит и пол века.

Я составляю график извержений.
Дом каждый раз приходится отстраивать,
Но ничего не может быть важнее,
Чем это бесполезное занятие.
***
Мой дом стоит в столице Украины -
Пятиэтажная кирпичная хрущёвка.
И пусть в нём очень тесные квартиры,
Но только там я всё ещё ребёнок.

Дом утонул в тени больших каштанов
И ничего не может быть уютнее -
Прямоугольное коричневое здание
На улице с названием "Салютная".
***
Мой дом стоит на четырёх колёсах —
Циганская скрипучая телега.
Он под луной, под солнцем и под звёздами
Всегда со мной, куда б я не поехал.

Мой дом не всем приходится по нраву,
Когда я слишком близко проезжаю,
Когда сворачиваю слишком вправо —
Бывает, что и камни залетают.
***
Мой дом стоит среди крестов и склепов
На старом католическом погосте.
Мои друзья — вампиры и скелеты
Так любят промывать друг другу кости.

Мои подруги — ангелы с надгробий
Скотрбят, когда я дома не являюсь.
Я буду долго жить. В любимом доме.
А после смерти здесь же и останусь.
***
Мой дом стоит на спутнике Сатурна
В глубокой впадине пространства-времени,
Недалеко от кратера Безумия
И призрачной долины Отречения.

А я, когда домой засобираюсь,
Обдумав варианты "за" и "против"
(Ведь поздно, ехать долго…) И решаю,
Что лучше заночую на работе
***
Мой дом стоит среди цветущих яблонь
В благоухании акаций и сирени,
Тюльпанов, одуванчиков и ландышей,
В заброшенном чернобыльском селении.

А я, бывает, выйду на балкон,
Смотрю на снег под кофе с сигаретой,
И часто думаю о том,
Что не был дома двадцать девять лет…
***
Мой дом стоит среди плантаций коки,
В тенистых зарослях высокой конопли,
Недалеко от макового поля
И нидерландских фирменных грибниц.

А я на приусадебном участке
Выращиваю грядки чеснока,
Укроп петрушку, базилик и щавель.
Лишь несколько рядочков — табака…
***
Мой дом стоит среди широкой степи.
Вокруг него на миллионы вёрст
Цветы и травы клонит ветер
И больше нету ничего

Бывает выйду в степи прогуляюсь.
Когда вдыхаю эту красоту
Я только одного пугаюсь —
Что слишком далеко зайду.
***
Мой дом стоит на крыше небоскрёба
Две тысячи пятнадцатый этаж.
Здесь каждый день в любое время года
Мне солнце «улыбается и машет»

А я сижу, посёрбывая кофе,
На стуле у открытого окна
И наблюдаю всё, что происходит
На всей земле, в любые времена..




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-08-06 23:15:35
Переглядів сторінки твору 680
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.305 / 5.04)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.250 / 5.03)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2015.08.07 01:12
Автор у цю хвилину відсутній