Вмикаю радіо, а рідше – телевізор
Й одразу вухо мовний покруч ріже -
Укорінився міцно, як пирій,
Хизується – хоч падай, а хоч стій.

Забуто школу, виші, тата-маму,
Не по дорозі нам зі словниками,
І рідне слово тулиться тайком,
Отруєне сусідським «язиком».

Страждає мова і гірчить полинно,
Як сиплеться словесна плутанина.
Ось Президент серйозно чи на сміх
Уперто хоче дякувати всіХ.

Прем’єр зі спікером – і ті собі нівроку –
Упевнено крокують у Європу
Та мчать, як «по долинам и по взгорьям»,
По мовниМ неосвоєниМ простораМ.

Міністри, депутати й іже з ними
Суржикомовне братство незбориме -
У пресі, на трибуні, у ефірі
Кують словесні покручі без міри.

Не дивина (хоч сумно) можновладцям -
Затісно їм у граматичних капцях,
Але ж яка ганьба, що й журналісти
З того «давай» ніяк не можуть злізти.

І неупинно на усіх каналах
Віщають нам ні сіло ані впало:
«ДАВАЙТЕ будем сліпо мавпувати
Колишнього (на щастя) старшобрата».

Тож, товариство, годі вже «давати»,
Сміття пора виносити із хати:
Учімось, дослухаймося, читаймо
І мову нашу кривдити не даймо.

2015