Сотворіння себе – відмивання від плевел, піску,
Зазирання у люстра…
Сортуєш за барвами скельця.
Зішкрібаєш із риби-спогадки дзеркальну луску.
І чекаєш на кроки... гостинці... прощання пришельця.

Танцюристи-дощі заблукали у вітті модрин.
Зазивали їх джазом.
Готуєш три страви для паті.
"...а дощі закупив... та ще оптом... пузатий лезгин..." –
Проскрекоче сорока з іржавим кільцем від гранати.

"...у Макухівці миші..." – зачне під горіхом есей.
Безголів`я і спека.
Забиті.
Застрелені.
Збитки.
Довитрушує пил із сандалій Мусій (чи Мойсей) –
І пустелею рушить, підваживши лантухи, зшитки.

Знамено затріпоче. Блукальці повірять у сенс.
Мідний змій по високому древку повзтиме – без яду.
Ну а зараз – обклали багаттям холодний абсцес...
Стиль Езопа лежить – підійди та й візьми – у шухляді.

Урожайненький рік. Розкошує людва-мурашва.
Чорт псалмів начитався, говів, шкандибає по свічі.
Як з`єднати краї, щоб ні гною, ні гноблення-шва…
Саваофа когутик захрип – та іще кукуріче.

Сотворіння – це поділ і подив. Зачин і контекст.
Щедро ставиш тире, пунктуально – крапки та апостроф.
Полетів мій пегас… майталається грива… На вест.
Із води виринає рибина – залюднений острів.


2015